(Рубрика «Точка зору»)
Кримських призовників, яких «забрили» в російську армію, за повідомленнями з Криму, змушують відмовлятися від українського громадянства. Простіше кажучи, коли житель півострова є українським громадянином і вже тому не може служити в армії чужої держави, його змушують відмовитися від паспорта, стати «росіянином» і вирушати до казарми. Правозахисники розповідають про вимогу підписати заяву ‒ щоб створити ілюзію «добровільності». І ці вимоги ‒ чи не найкращий доказ окупації півострова та примусу його населення до війни.
Спробуємо розглянути ситуацію хоча б із точки зору російського права. Припустити, що Крим «повернувся до рідної гавані» законно, став частиною Російської Федерації не в результаті крадіжки території та військових дій, а завдяки «вільному волевиявленню громадян». Але й при цьому держава, яка стала здійснювати суверенітет над новою територією, не має жодних прав на позбавлення жителів Криму тих громадянств, які були в них до зміни статусу. Серед іншого й громадянства України. Тому що зміна суверенітету території не позначається на правах окремого громадянина. Якщо тільки територія не окупована за феодальними правилами Середньовіччя.
Окупант існує поза правовим простором навіть власної країни, він лише імітує право
Тому що такий окупант може все. Він може надати вам власне громадянство, не питаючи, чи хочете ви його паспорт, чи ні. Може забрати у вас інше громадянство під тиском ‒ як це, власне, й відбувається з кримськими призовниками. Може відіслати вас на війну туди, куди йому заманеться ‒ як це, власне, й відбувається з колишніми донецькими «добровольцями», що стали дешевим «гарматним м’ясом» для Сирії. Окупант існує поза правовим простором навіть власної країни, він лише імітує право.
І ця імітація ‒ саме те, що відбувається в Криму. Коли доходить до конкретного завдання, ніхто не церемониться, не вдає, що жителі Криму мають ті ж права, що й жителі Росії. Упевнений, що ніхто ніколи не посмів би позбавляти чужого громадянства юнака, який живе в Москві чи Твері, тільки для того, щоб його «законно» мобілізувати. Якби така інформація стала надбанням гласності, учасники афери пішли б під суд і були б звільнені з армії. А в Криму ‒ все інакше.
Заклики кримських правозахисників розслідувати обставини, за яких жителів окупованої території призивають до російської армії, ніхто не почує
Припускаю, що заклики кримських правозахисників розслідувати обставини, за яких жителів окупованої території призивають до російської армії та змушують відмовлятися від громадянства України, ніхто не почує. Окупант чудово розуміє, чим він займається, коли примушує кримських призовників до служби. І його абсолютно не лякають можливі звинувачення у воєнних злочинах. Тому що за ці роки було скоєно вже стільки воєнних злочинів: починаючи з Південної Осетії, щодо якої з січня 2016 року Міжнародний кримінальний суд проводить розслідування, і завершуючи Східною Гутою, щодо якої розслідування вимагає верховний комісар ООН із прав людини Зейд Раад аль-Хусейн! На тлі всього цього кошмару паспорт, який забрали у жителя окупованого Криму, ‒ просто дрібничка.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
