Україна засихає, американці їдуть до Криму, а кримські татари підтримують Володимира Путіна. Такою є перша трійка найгучніших «фейків» про анексований Крим, складених командою проекту StopFake. Загалом у рейтингу десять позицій.
Очолив «топ» міф про загрозу посухи в Україні через перекриття Північно-Кримського каналу. Посилаючись на інтерв’ю представника «Укргідрометцентру» Тетяни Адаменко, російські журналісти стверджували, що розплатою за водну блокаду півострова стане повне зникнення прісної води на материку. В реальності ж перекриття Північно-Кримського каналу, навпаки, збільшує запаси прісної води на материковій частині України, повідомила сама Тетяна Адаменко.
Експерт проекту StopFake, автор рейтингу найгучніших «фейків» про окупований Крим Олена Чуранова розповідає, як найлегше визначити брехню у новинах.
«Ми беремо матеріал, який вважаємо «фейком», розбиваємо його на частини й починаємо перевіряти всі відомості та факти. Звідки цифри, що за експерт це сказав, наскільки достовірні цитати? Результати цієї перевірки ми потім подаємо у повному обсязі, з посиланнями. Один з головних параметрів ‒ джерело новини. Хто про це повідомив? Іноді справжні цитати повністю перекручують. Так, наприклад, сталося із заявами про те, що кримчанам для оформлення біометричного паспорта потрібно надати якісь додаткові документи. Це перетворилося на «фейк»: нібито Україна взагалі відмовляється видавати паспорти кримчанам», – каже експерт.
Олена Чуранова зазначає, що «фейкові» новини часто можна відокремити від інших тематично.
«Фейки» теж еволюціонують: від повної вигадки на кшталт «розп’ятого хлопчика» до маніпуляцій зі справжньою інформацієюОлена Чуранова
«У кремлівської пропаганди є свої наративи, тобто теми, які вона постійно піднімає. Одна з них ‒ міжнародне визнання Криму вкупі з неефективністю санкцій. Пропагандисти використовують будь-які шпарини, щоб якось це обіграти. Минулого року була ціла хвиля «фейків» про те, що якісь невеликі міста чи провінції в Європі нібито визнають Крим російським. Коли ми починаємо копати, то виявляється, що про це сказав якийсь один політик або ж партія, не представлена в органах влади, або ж відверто проросійські організації. Втім, «фейки» теж еволюціонують: від повної вигадки на кшталт «розп’ятого хлопчика» до маніпуляцій зі справжньою інформацією, з контекстом. Спростовувати це складніше. Тепер можна вибудувати «фейк» навіть на правдивих фактах», – звертає увагу Олена Чуранова.
Російський письменник і журналіст, військовий кореспондент Аркадій Бабченко називає фейкові новини звичними реаліями для російського обивателя.
Засоби масової пропаганди підносять не інформацію, а ненависть, ксенофобію, агресію. «Фейкові» новини ‒ це просто обгорткаАркадій Бабченко
«Можна верзти повну нісенітницю, але десь у підсвідомості вона все одно залишається. Пам’ять у російського телеглядача ‒ як у золотої рибки: через три дні він уже не згадає, що йому говорили. Можна верзти повну нісенітницю, через три дні її спростовувати, ще через чотири дні висувати двадцять п’яту версію. Засоби масової пропаганди підносять глядачеві, слухачеві, читачеві не інформацію, а ненависть, ксенофобію, агресію. «Фейкові» новини ‒ це просто обгортка. Росія ‒ це країна, яка давно живе у «фейкових» новинах, ще з часів Радянського Союзу», – каже російський журналіст.
Експерт Українського інституту масової інформації Олена Голуб констатує, що багато російських «фейкових» новин несуть насамперед емоційний заряд.
Інформаційна машина величезної країни працює на знецінення як самої України, так і її громадянОлена Голуб
«Як правило, «фейки» мають сильне емоційне забарвлення. Наскільки я пам’ятаю, є таке дослідження нейрофізіологів, яке говорить про вимкнення критичного мислення за допомогою сплеску емоцій. Таким чином, можна брати навіть реальні новини, але подавати їх емоційно, в певному ключі. Саме тому для багатьох українців було дивно, що росіяни сприймають відверту брехню за чисту монету. І не просто брехню: інформаційна машина величезної країни працює на знецінення як самої України, так і її громадян, із використанням мови ворожнечі. Аж до знелюднення, щоб росіянам не було шкода вбивати, щоб вимкнути співчуття. У Росії, звичайно, залишилися справжні журналісти, але вони не працюють у підконтрольних Кремлю ЗМІ. Професії журналіста та пропагандиста несумісні», – каже вона.
Олена Голуб визнає, що в українських ЗМІ також з’являються «фейкові» новини, але вони найчастіше пов’язані з непрофесіоналізмом журналістів або з банальними помилками, а не з усвідомленим дезінформуванням.
Олена Чуранова робить висновок, що часто автори «фейкових» новин суперечать самі собі, і це теж допомагає розкусити брехню.
«Стосовно України ми спостерігаємо суперечності: з одного боку, російські ЗМІ стверджують, що українцям Крим не потрібний, з іншого боку, пишуть, що українці масово їдуть відпочивати на півострів і віддають перевагу йому, а не безвізовій Європі. Пропаганда спотворила цитату першого заступника міністра інформаційної політики Еміне Джеппар, і вийшло, нібито, згідно з опитуваннями, половина українців не хотіла б повернення Криму до складу країни. Насправді ці люди не вірили, що півострів вдасться повернути найближчим часом. Проте напередодні кожного курортного сезону ті ж російські ЗМІ пишуть про те, що українці рвуться до Криму відпочивати. Ми напевно побачимо схожі «фейки» й цього року», – попереджає Олена Чуранова.
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
