Від Акуніна до енциклопеції: які книжки вже заборонили в Україні?

В Україні розпочала роботу експертна рада, яка складає списки російських книг, заборонених до ввезення у країну. За її рекомендаціями вже заборонені 25 книг: зокрема, два підручники, Велика шкільна енциклопедія і одна з книг Бориса Акуніна.

Від початку 2017 року в Україні набув чинності закон «Про обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського характеру». Рекомендації щодо того, які книги повинні бути заборонені через антиукраїнську риторику, випускає експертна рада. У комісії кажуть, що принципи, за якими книги потрапляють до «чорного списку», прості: неприпустимі будь-які вихваляння Сталіна або приниження української історії. А такі пасажі можуть зустрітися де завгодно, навіть далеко за межами історичної літератури.

«Ось книжка. У ній сім нових усних тем з англійської мови. Здавалося б, книжка про англійську мову. Але там цілі епізоди і теми, де вихваляється Сталін і його політика щодо українців і щодо знищення українців!» – зауважує Богдан Червак, заступник голови Держтелерадіо України.

Ще один заборонений підручник – з хімії. Формально він не несе в собі якихось прихованих історичних підтекстів, але у вихідних даних зазначено, що він виготовлений у Росії, в місті Сімферополі.

Не допустили до завезення на території України і ще одну книгу для школярів: Велику шкільну енциклопедію для 5-11 класів. Свого часу вона прийшла на зміну радянській енциклопедії і близько 20 років успішно її заміняла. Книга не входить до шкільної програми, але рекомендувалася для позакласної роботи.

«Там є розділ, де є слова, що Київська Русь починалася з Москви, що навколо Москви об'єднувалися всі українські території, – пояснює логіку заборони Богдан Червак. – Тобто це типове перекручування історії України, а саме привласнення історії України. На думку експертів, це і є та сама «Руська правда», «русскій мір» на практиці».

Аналогів такої енциклопедії в Україні ще не надрукували. Але замість збірника «про все» в шкільних бібліотеках українським дітям тепер пропонують більш спеціалізовані видання. Замінили в них і російську літературу, наприклад, байки Крилова. Замість них дітям тепер радять читати байки українських письменників.

До переліку заборонених книг увійшов і том Бориса Акуніна «Історія Російської держави». Українським експертам не сподобалися такі рядки книги: «Російська нація в сучасному розумінні цього визначення існує чотири або п'ять століть, відтоді, коли оформився останній за часом поділ русослов’янської мови на російську («великоросійську»), українську («малороську») і білоруську».

В експертній раді кажуть, що Акунін виступив як історик і трактує історію держави України як історію московської імперії: «Він пише, що такої держави, як Київська Русь, не було, а була Московська імперія. Звичайно ми таку книгу пропустити не могли. Незважаючи на ім'я і на те, що Акунін вважається прогресивним російським письменником», – пояснює Богдан Червак.

Сам Акунін заборону своєї книги в Україні назвав мракобіссям. Але коментуючи інцидент, зазначив, що це справа України, а його більше хвилює те, що відбувається в його країні, Росії.

Світлана Станкевич працює директором у школі. Вона філолог за фахом і до книг ставиться з особливою повагою, в її школі одна з найкращих бібліотек у Харкові. Світлана каже: перед закупівлею вона книги завжди ретельно перевіряє і відсутність будь-якої пропаганди в книгах вважає правильним.

«Це для того, щоб діти в принципі не мали стосунку до якихось дорослих питань. На жаль, діти стають мимоволі заручниками, – нарікає Світлана. – Можливо, і не потрібно, щоб вони відкривали і звертали увагу на якісь речі. Діти повинні читати просто цікаві книги».

Анна Кисельова, керівник невеликого видавництва в Харкові, говорить, що історична і психологічна література – найпопулярніші книги серед її покупців. На її думку, читач останнім часом став прискіпливіший до змісту книг, тож, можливо, заборону було вводити необов'язково.

«Я – людина, яка має науковий ступінь, яка розуміє, що є хороша книга, а що – печена під якісь події, – зауважує вона. – Тому взагалі ставлення до заборони сумнівне. Звичайно цензура повинна бути, але вона повинна бути на зрозумілих змістовних принципах».

Хоча на полицях книжкових магазинів в Україні забороненої літератури немає, її, як і раніше, вільно можна купити в інтернеті. Мережевою торгівлею нелегальними книгами Управління Держтелерадіо України теж обіцяє зайнятися, але пізніше, і каже, що якщо йому на допомогу прийдуть співробітники поліції і СБУ, то вони швидко наведуть лад на книжкових ринках. До силових структур України відповідні пропозиції вже відправлені.

Оригінал мтеріалу – на сайті спецпроекту «Настоящее время». Над матеріалом працювала Ольга Каленіченко