«Національні дружини» – це проект політичний, який, за твердженням «Дзеркала тижня», має на меті сприяти входженню «Національного корпусу» та інших правих у парламент. Тижневик стверджує, що влада в Україні слабка й фрагментарна, а тому залишається багато майданчиків, де вона просто непомітна або не виконує своїх обов'язків. І ось у ці незайняті правоохоронними органами, виконавчою владою та судами ніші заходять міцні хлопці з патріотичними гаслами. Вони не хочуть валити цю слабку владу, – навіщо, якщо вони чудово навчилися цю слабкість використовувати? І не слід дивуватися, що там, де затребувані швидкі рішення, виникає попит на тих, хто ці рішення здатен ухвалювати і виконувати, наголошує тижневик у статті «Відтінок сірого».
«Український тиждень» також погоджується, що в суспільстві з'ясвляється попит на «порядок» та «сильну руку». Однак, як наголошує тижневик, помиляються ті політики, які думають, що вони зможуть радикальні настрої спрямувати у потрібне русло, конвертувати в політичний рейтинг, а потім позбутися надміру небезпечних екстремістів. Бо в один момент брутальна нищівна сила може просто вийти з-під контролю й знищити передусім тих, хто впевнено вважав себе ляльководом. При цьому країна може поринути в кривавий хаос, яким неодмінно скористаються сильніші вороги. На цьому наголошується в статті «Гра в солдатиків».
Дописувач «Українського тижня» у статті «У тенетах Цоя» наголошує, що допоки Пушкін для конкретного українця важить більше, ніж Байрон, Турґєнєв більше, ніж Мопассан, а, скажімо, Висоцький більше, ніж Боб Ділан, він є, фактично, частиною «русского мира», подобається йому це чи ні. Автор статті Юрій Макаров не бачить в цьому трагедію, а лише драму й ґрунт для важких рефлексій. Він вважає, що ментальна залежність від метрополії нічим не безпечніша, ніж залежність політична.
У цьому ж числі «Український тиждень» розповідає, чому нинішня схема експорту електроенергії завдає значної шкоди енергетичній безпеці країни та дорого обходиться українським споживачам. Ця схема, як стверджує видання, приносить фінансові вигоди виключно компанії Ріната Ахметова, завдаючи водночас мільярдних фінансових втрат для українських споживачів. А ще – ослаблює енергетичну безпеку країни та збільшує залежність від імпорту з підконтрольних ворогу територій антрацитового вугілля. Для того, щоб відійти від нинішньої моделі експорту електроенергії, потрібні кардинальні зміни. Докладніше про них тижневик розповідає в статті «Ризикований сценарій».
Тижневик «Новое время» розповідає про фігурантів знищення «Укртелекому». Видання пише, що компанію, на яку заглядалися найбільші західні інвестори і ринкова вартість якої доходила до 10 мільярдів доларів США, влада 15 років не наважувалась продати. За цей час телеком-гіганта «розпиляли» по максимуму, відібравши найбільш ласі активи і втративши її монопольні переваги. А потім продали за 1,3 мільярда доларів сумнівній фірмі. Після чого «Укртелеком» перепродали й це теж була сумнівна оборудка, зазначає видання. Нині Рінат Ахметов, власник «Укртелекому», готовий анулювати покупку цього активу, а держава Україна не проти повернути його собі. Однак, його доля від цього навряд чи стане кращою, наголошує тижневик у матеріалі «Суто українське вбивство».
Тюрми на окупованій частині Донбасу, що підконтрольні угрупованням «ЛНР»-«ДНР», перетворилися на частину індустрії з мільйонними оборотами і нульовими витратами на оплату праці. Докладніше про те, як використовується рабська праця зеків розповідає тижневик «Новое время» у публікації «Сидіти і працювати».
