Відпочинки деяких українських можновладців у розкішних і наддорогих готелях тим часом, як держава силується позбавитися системної корупції, привертають увагу закордонної преси. Між тим британський військовий аналітик, переконаний у неминучості великої війни, яку має намір розв’язати президент Росії Володимир Путін, пропонує Києву свій план побудови армії, що здатна перемогти Росію. Суперечливий польській закон щодо заборони публічних заяв про причетність поляків до Голокосту аналізує агенція новин Bloomberg.
Розкішні відпустки деяких представників української владної верхівки стали предметом зацікавлення міжнародної преси. Як пише сайт французького телеканалу France24, в країні, де йде боротьба із широкомасштабною корупцією, скандал викликали свідчення про дорогі відпустки президента й генерального прокурора.
«Невдовзі після нового року президент Петро Порошенко з десятьма друзями та родиною провели сім днів на Мальдивському приватному острові сім днів відпустки, на яку витратили півмільйона доларів, про що розповіла програма журналістських розслідувань «Схеми», що викриває високопосадову корупцію», – пише видання.
Згодом, у вівторок ця ж група розслідувачів виявила, що розкішну семиденну відпустку на Сейшельських островах провів і Генеральний прокурор України Юрій Луценко, де на трьох осіб було витрачено понад 52 тисячі євро.
Сайт, посилаючись на інформагенство AFP, також повідомив, що прес-служба Порошенка після оприлюднення цих деталей повідомила, що президент «мав короткий відпочинок» та «оплатив цю поїздку зі свого особистого рахунку» та що ці видатки із зароблених грошей будуть зазначені у його податковій декларації.
Свою реакцію на виявлені журналістами «Схем» дані про відпустку генпрокурора й родини в одному із найдорожчих готелів Сейшельських островів на своїй сторінці в соцмережі опублікував і Юрій Луценко.
«Обидва розслідування викликали хвилю обурення серед українців, нації, що страждає від системної корупції… і яка була однією з причин того, що люди вийшли на вулиці під час Майдану 2013-2014 років та низки кровопролитних подій, які завершилися втечею до Росії колишнього президента Віктора Януковича», – резюмує сайт France24.
Своєрідну «дорожню карту» реформування українських Збройних сил та їхньої адаптації до російської загрози друкує в англомовному київському часописі Kyiv Post британський експерт з питань оборони Ґлен Ґрант.
Аргументи для необхідності українців готуватися до вторгнення та великої війни, на його думку, очевидні.
«Путін мусить знищити Україну в її нинішньому вигляді, – пише експерт. – Залишити її недоторканою означає знищення і його, і його амбіцій. Він мусить вигравати війну також через свої воєнні злочини: масові могили, тортури на Донбасі та в Криму, збиття літака рейсу МН-17. Все це є для нього вірним шляхом до Гааги, як військового злочинця. Він мусить виграти, тому що Україна розквітає як нація, і це показує його, як невдаху. Він мусить здобути перемогу, тому що правда знищить і його, і Росію».
Ґрант переконаний, що Путін, хоча ще не готовий, але мусить вторгнутися в Україну. На це вказують дуже чіткі ознаки: він продовжує воювати і вбивати на Донбасі, він продовжує війну і випробовування нової зброї, людей і методів в Сирії. Він посилює військову міць в Криму та зміцнює Калінінград для блокування західного підкріплення. Він залишає військове обладнання в Білорусі та продовжує переобладнувати армію, особливо танками та сучасними технологічними системами», – пише британський фахівець в галузі оборони, переконаний у тому, що всі ці факти «виходять далеко за межі будь-яких потреб мирного часу.
Путін витрачає обмежені національні ресурси на військо, замість задоволення інших важливих потреб. Він продовжує готуватися у передбаченні стратегічної війни на заході, а це означає, що Україна не зможе уникнути нападу і стане його головною метою. Російське міністерство оборони відкрито каже в ЗМІ, що вони потребують ще три роки для переозброєння армії на заході танками та завершення навчання».
Тому, застерігає Ґрант, цей час не повинен гаятись Україною і подає своє бачення докорінної переорганізації української армії, авіації та флоту і особливо її Генерального штабу. Натомість, замість змін, які потребують політичних рішень, «час витрачається даремно, а час – це найважливіший національний ресурс у цій війні. Причина того, що багато змін не відбулись, полягає у в тому, що Генштаб контролює все, але має обмежений військовий досвід і має небагато навичок як саме втілювати та проводити зміни».
«Дії, які мали б займати від трьох до чотирьох днів, займають місяці… Тим часом, політичне бажання відзначати і вихваляти армію за їх чудові результати (в реформах і на Донбасі) поки що затьмарює здійснення величезних і життєво необхідних кроків», – застерігає Ґрант.
Про те, як нинішня влада Польщі намагається «стерти» деякі сторінки причетності її громадян до Голокосту, пише у своїй авторський колонці Леонід Бершидський, колумніст агентства Bloomberg.
Звертаючись до суперечливого законопроекту про Інститут національної пам’яті, ухваленого Сенатом Польщі, автор наголошує: тим часом, як дехто намагається «підчистити» спогади Другої світової війни, парламентам вартувало б залишатись «поза грою».
Тим часом, як польський закон, який передбачає штрафи й арешти за публічні заяви про причетність поляків до Голокосту, критикують Ізраїль та США, Бершидський аналізує ситуацію, вказуючи й на суперечки про те, хто були жертвами, хто героями, а хто злочинцями в сусідніх із Польщею країнах.
«Україна у 2015 році ухвалила закон, який зобов’язує громадян вшанувати українських націоналістів часів Другої світової війни, навіть знаючи про їхню тимчасову співпрацю з нацистами та участь у вбивствах поляків та геноциді євреїв. Польща на це різко відреагувала, аналогічно до того, як і Ізраїль, де подібний законопроект самих поляків викликав обурення», – пише автор.
Бершидський нагадує, як минулого роцу в Литві один з найбільших книговидавців відкликав із продажу всі книжки автора бестселерів Рути Ванагайте після того, як вона звинуватила литовського національного героя у співпраці з нацистами.
«В Росії, країні, яка під час Другої світової війни допомагала руйнувати Польщу, і яка нині є ворогом номер один у польських, українських та литовських націоналістів, продовжується боротьба навколо спадщини Сталіна. Нещодавно міністерство культури Росії заборонило комедію британського режисера Армандо Януччі «Смерть Сталіна», де йдеться про хаос, що виник в Кремлі після смерті диктатора. Причина? Неповага до ролі Сталіна у перемозі в Другій світовій війні», – пише автор статті.
Зрештою, автор стверджує, що, скажімо, «немає сенсу вимагати, щоб усі українці поважали націоналістів: їм слід дозволити їх досліджувати та робити власні висновки».
Так само, на думку Бершидського, «заборона на заперечення Голокосту, яка діє в Ізраїлі та низці європейських країн, є непотрібною. Набагато корисніше було б дозволити висловлювати тим, хто це заперечує, їхні помилкові погляди та розвінчувати їх на публічних форумах, ніж замовчувати, і тим самим робити їх більш привабливими для молодих активістів, які шукають свої власні шляхи».
Нарешті, автор публікації робить висновок, що «якщо неможливо очистити поле битви, то принаймні його можна звільнити від законодавчих перешкод. Таким чином, аргументи, швидше за все більше ніколи не виходитимуть за рамки обурливих твітів і випадкових кулачних боїв».
