Рим – Папа Римський Франциск засвідчив безпосередню близькість до України та її народу. Він уперше відвідав у Римі базиліку Святої Софії – головний греко-католицький собор в Італії, споруджений патріархом УГКЦ Йосифом (Сліпим). У неділю, 28 січня, на подвір’ї храму понтифіка вітали понад три тисячі українців, яких він благословив молитвою і втішив мудрим словом. Керівництво УГКЦ назвало подію історичною і сподівається, що зустріч у римській парафії пришвидшить візит святішого отця до України.
«Viva Papa! Grazie!» – лунають хором вітання італійською мовою від українців та гучні оплески святішому отцю. Він відповідає помахом руки, доброзичливою посмішкою та уважним поглядом.
Заходячи до собору, папа Франциск не оминає малечі: торкається рукою їхнього чола, а найменших по-батьківськи обіймає і цілує.
«Вітаємо Вас з відкритим серцем і відчуваємо себе зігрітими батьківською ласкою нашого отця, святішого отця», – промовляє у вітальному слові глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук. Він представляє великому гостю громаду українських іммігрантів в Італії, яка офіційно налічує близько 200 тисяч осіб, із них третина – молодші від тридцяти років. Блаженніший Святослав висловлює сподівання, щоб наступного разу вітати папу вже на українській землі. Франциск киває головою і посміхається.
«Українські жінки – героїчні!»
Взявши слово, понтифік згадує трьох видатних діячів УГКЦ: кардинала Йосифа Сліпого, який збудував базиліку Святої Софії в 1960-х роках, єпископа Степана Чміля, свого учителя в Аргентині, від котрого папа довідався про красу східної літургії, та кардинала Любомира Гузара, «який був не тільки «отцем і главою» вашої Церкви, але й провідником і старшим наставником для багатьох людей».
Ви маєте відважну віру. За кожною з вас стоїть мама чи бабуся, які передали вам віру. Українські жінки – героїчні!»Папа Франциск
Папа Франциск починає мову про душпастирський осередок у Римі і робить паузу. Відступ від підготовленої частини промови: він згадує про жінок-трудових мігранток, поглядом огортає присутніх під куполом Святої Софії українок.
«Ви маєте відважну віру. За кожною з вас стоїть мама чи бабуся, які передали вам віру. Українські жінки – героїчні!» – говорить святіший отець. Лунають оплески.
Згодом, уже в офіційній частині своєї промови, він знову повертається до теми жіночої імміграції. Присутні парафіянки насторожують слух. У декого з’являються сльози. На вулиці пильніше дивляться в екран-ретранслятор.
«Я хотів би також висловити слова вдячності багатьом жінкам, які у ваших громадах є апостолами милосердя й віри. Ви є цінним даром, бо якнайкраще свідчите віру в Господа багатьом італійським сім’ям, коли через турботливу ненав’язливу присутність своїм служінням дбаєте про людей. Я прошу вас розглядати свою виснажливу і не завжди вдячну працю не лише як роботу, а як місію: ви є опорою в житті багатьох людей похилого віку, ви є сестрами, які допомагають їм не почуватися самотніми», – наголошує папа Франциск.
Я близький до вас серцем, своєю молитвою, я з вами, коли завершую таїнство євхаристії. Там я прошу Князя миру, щоб зброя замовклаПапа Франциск
Він висловлює співчуття українському жіноцтву за їхні переживання, «особливо через лиха війни та економічні негаразди».
«Я близький до вас серцем, своєю молитвою, я з вами, коли завершую таїнство євхаристії. Там я прошу Князя миру, щоб зброя замовкла», – зазначив святіший отець. Папа молиться, «щоб у серці кожного ніколи не згасала надія, а відновлювалася відвага йти вперед, відвага завжди починати знову».
Голуби миру
Зустріч йде до завершення, але понтифік не поспішає прощатися. Йому кортить поділитися тим, про що мало хто знає. Бадьоро розповідає, що він починає і закінчує день з Україною: біля свого ліжка Франциск тримає іконку, яку йому подарував блаженніший Святослав. Коли встає і коли лягає спати, папа цілує подарований українцем образок Божої матері.
Окремий момент візиту – папа спускається до крипти базиліки, щоб вшанувати пам’ять видатних особистостей Української греко-католицької церкви, похованих саме там. Серед них і близький серцю понтифіка єпископ Степан Чміль.
Усміхнений Франциск прощається з громадою. Просить молитися за нього і запитує, чи моляться. «Так!» – вигукує натовп. «(Молитеся) «за» чи «проти»?» – сміється він, і сміються всі.
Деякі мігрантки-землячки згаданого Степана Чміля із Судової Вишні (Львівська область) поділилися з Радіо Свобода враженнями від зустрічі:
– Мене вразило, що папа сказав, що ті старі, яких ми тут доглядаємо, там, на небесах нам будуть двері відчиняти (плаче).
– Мене розчулило, що папа дбає про наш народ, нашу історію та релігію, і пам’ятає та шанує так Степана Чміля, нашого земляка.
– Мене вразило, що папа така велика людина і такий близький до нас. А ще вразило, що має той образок від України, з яким він встає і лягає спати.
Візит добіг кінця? Ні. Ще хвилинка. На прощання символічний жест: папа Франциск у білих шатах випускає в небо пару білих голубів. З надією на мир. Такий бажаний мир на рідній землі цих мігрантів.
