Депутати розглянули 16 січня частину правок, але не встигли проголосувати за резонансний законопроект про реінтеграцію Донбасу. Йдеться про особливості державної політики щодо тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях. Чи є проблемою, що в документі не згадують про дату початку війни та про ще одну непідконтрольну Києву територію – Крим? І чи дасть цей законопроект «зелене світло» для порушень прав людини у «зоні безпеки»?
Перший пленарний день у новому році Верховна Рада присвятила законопроекту про реінтеграцію Донбасу. Депутати підготували з жовтня майже 700 правок. І цілого робочого дня забракло, щоб їх розглянути.
Серед ключових положень:
– наслідком збройної агресії стала тимчасова окупація частин території України, Київ незаконну владу не визнає;
– Україна має на меті звільнити ці території, відновити конституційний лад на них та захистити права громадян;
– тимчасово окупованими територіями визнаються: сухопутна територія, повітряний простір та внутрішні води у межах окремих районів, Донецької та Луганської областей;
– за людьми та юридичними особами залишається право власності на майно та земельні ділянки на непідконтрольній території, куплені відповідно до законів України;
– керівництво Збройними силами України, МВС, Нацполіцією, які дають відсіч російській збройній агресії, покладається на Об’єднаний оперативний штаб Збройних сил України; раніше «антитерористичною операцією» опікувалась СБУ.
Ризик 1: Де Крим?
Чому півострів Крим, окупований Росією не менше, ніж території Донбасу, не фігурує в законопроекті? Це чи не найбільше турбувало депутатів.
Текст зосереджується на Донбасі, і про повернення півострова як таке не йдеться. Це більше відповідає інтересам Росії, Україна ж не може собі дозволяти такого, коментували парламентарі.
«Ми посилаємо дуже негативний сигнал для дуже багатьох людей, які дивляться, які стежать за цим процесом. Не розумію, чому так принципово не змінювати назву і хто відстоює невнесення Криму», – каже депутат БПП Світлана Заліщук.
Прихильники ж законопроекту апелювали: вже діє окремий закон про окуповану територію Криму. До того ж, у преамбулі документа згадана резолюція Генеральної асамблеї ООН від 27 березня 2014 року. І вона стосується суто Криму – щодо нелегітимності проведення на півострові референдуму.
Ризик 2: Коли почалась війна?
Законопроект називає Росію агресором, проте не говорить, що на Донбасі точиться війна, і не прописує конкретної дати її початку. Це ще один із аргументів проти, який лунав у Раді.
Щоби мати юридичний механізм, треба розуміти: а з якої дати ця окупація відбулась. Ця норма була проігнорованаЮрій Дерев’янко
«Для того, щоб мати юридичний механізм, щоб можна було застосовувати, треба розуміти, з якої дати ця окупація відбулась. Ця норма була проігнорована, не було бажання проголосувати за те, що це було зроблено з 20 лютого 2014 року», – каже позафракційний Юрій Дерев’янко.
Ризик у тому, що це може стати перепоною в міжнародних судах. Скажімо, щоб українець із окупованих територій міг подати позов про збитки, завдані окупацією, потрібно чітко вказати, коли вона почалась, кажуть однодумці Дерев’янка.
20 лютого 2014-го як загальна дата початку агресії вже прописана в інших документах, а цей законопроект буде цілісним і без неї, упевнені в комітеті з питань оборони.
Ризик 3: Забагато прав для Порошенка?
Законопроект надає президентові, зараз це Петро Порошенко, виняткові права, непокояться деякі депутати. Скажімо, глава держави зможе без погодження з Верховною Радою вирішувати, де і як застосувати Збройні сили України. Саме він визначатиме, вийшли російські війська з України чи ні, і встановлюватиме, які території є окупованими.
«Президент має механізм, як йому вплинути на ухвалення рішень щодо окупації чи деокупації через оголошення воєнного стану. І якщо цей механізм є, то чому президент до сьогодні ним не скористався? Натомість йому треба ще, бачимо, з кожним законом все більше й більше повноважень», – сказав позафракційний Олег Мусій.
Глава держави є водночас і головнокомандувачем, кажуть у президентській фракції. Тому, мовляв, немає нічого дивного, що саме він керуватиме військами і стратегією повернення окупованих територій.
Ризик 4: Воєнний стан без зобов’язань?
На відміну від правозахисників, депутати майже не порушували питання прав людини у так званій «зоні безпеки».
На цій території, яку визначатиме начальник Генштабу Збройних сил, силовики матимуть право застосовувати зброю і спецзасоби, затримувати цивільних і доставляти їх до дільниць, оглядати особисті речі й автівки, забирати машини в своє користування і навіть проникати в квартири і займати їх.
Фактично це запровадження воєнного стану, коментувала напередодні виконавчий директор благодійного фонду «Восток SOS» Олександра Дворецька. Замість «антитерористичної операції» законопроект визначає «заходи забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії Росії».
Проте депутат від «Народного фронту» Андрій Тетерук відкидає побоювання правозахисників. За його словами, експерти переоцінили ризики: Збройні сили застосовуватимуть лише для гарантування безпеки й повернення Донбасу, каже він.
У жодній нормі цього законопроекту немає штучних умов для порушення прав громадян УкраїниАндрій Тетерук
«У жодній нормі цього законопроекту немає штучних умов для порушення прав громадян України», – говорить Тетерук.
Ризик 5: Із бойовиками торгуватимуть?
Ще одним занепокоєнням низки депутатів було те, що законопроект може дати «зелене світло» торгівлі з окупованими територіями. Адже Збройні сили можуть отримати право визначати: доцільна торгівля у тому або іншому випадку чи ні.
Депутат від БПП Іван Вінник назвав це «абсурдом, нісенітницею і свідомою провокацією».
«Чинний порядок, яким Кабінет міністрів встановлює правила переміщення товарів через лінію розмежування, залишиться, ніхто його змінювати не буде», – сказав Вінник.
Ризик 6: «Забули» про Мінські угоди
«Опозиційний блок» наперед заявив, що законопроект не підтримає. Він є формальним і рамковим, тому не пропонує стратегії, як же повертати окуповану частину Донбасу, каже депутат цієї політсили Михайло Папієв.
Та що ще тривожніше, на його думку, документ ставить під сумнів зобов’язання України дотримуватись Мінських угод, адже згадку про них вилучили з тексту.
«Можуть сприйняти це наші західні партнери як вихід України з Мінських угод? На мій погляд, можуть», – каже Папієв.
А от депутати «Батьківщини» і «Самопомочі» розгледіли в законопроекті підігрування Мінським угодам, які є не ефективними, на їхню думку.
Навіть якщо законопроект ухвалять, ця його редакція є лише базовою. У майбутньому його доведеться змінювати, заявили в Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій.
Спалений російський прапор
Поки депутати дискутували щодо нюансів законопроекту, активісти під їхніми вікнами провели дві акції. Одна – досить спокійна, з переліком тих важливих для держави документів, за які має проголосувати парламент.
Інша ж – резонансна і напружена. Люди, які назвали себе членами руху «Визволення», почали палити поблизу Верховної Ради російський прапор. У багаття підкидали шини, тому воно розгорілось і проглядалось здалеку через густий чорний дим.
Досить оперативно на місце підійшли пожежники. Вони намагались загасити багаття, проте протестувальники їм усіляко заважали. За кілька хвилин площа заповнилась правоохоронцями. Відбулись сутички: в бік силовиків летіла бруківка, застосовувався сльозогінний газ.
За підсумками сутички поліція затримала одну людину.
