Чи давно в Україні святкують Новий рік 1 січня? Етнограф Галина Олійник переконує, що ні: початок року протягом історії України святкували і навесні, і восени. Саме цим Олійник пояснює те, що в обрядах зимових свят присутні елементи хліборобської культури. А мистецтвознавець Діана Клочко звертає увагу на те, що традиції міського святкування Різдва в Україні дуже мало досліджені.
Новий рік в Україні не завжди святкували 1 січня, зазначає етнограф Галина Олійник. За її словами, традиція святкувати Новий рік в Радянському Союзі прижилася не одразу.
Навіть якщо ти йшов з ялинкою й санками, це вже був великий антирадянський злочинГалина Олійник
«Навіть якщо ти йшов з ялинкою й санками в той час, це вже був великий антирадянський злочин. Вже тільки в 1935 році за ініціативою (радянського партійного діяча Павла – ред.) Постишева ялинка вперше відродилася, і це було якраз в Харкові – перший заклик, щоб молодь створила для дітей свято. З того часу навіть Дід Мороз – це є противага Санта-Клаусу», – розповіла Олійник в ефірі «Ранкової Свободи».
Традиційно ж в Україні початком нового року вважався день Василя Великого – 14 січня. Йому передувало свято Маланки, пов’язане з українськими хліборобськими традиціями, каже науковець.
Наші традиції свята пов’язані з хліборобським обрядовим рокомГалина Олійник
«Хлопці заорювали хату, засівали, приходили з журавлями, з ведмедями. Недаремно під столом в хаті завжди стояв ланцюг, тому що ми – хліборобська нація, і наші звичаєві традиції свята пов’язані з хліборобським українським обрядовим роком», – додає вона.
При цьому святкування Нового року, на переконання Олійник, не має такого міцного коріння в українській культурі.
31 січня – це штучне свято, яке не має своїх традиційГалина Олійник
«Зараз 31 січня – так би мовити, певний корпоратив, де є можливість людям, наприклад, близьким людям, якимось кумам просто погуляти. Але це – штучне свято, яке не має своїх традицій», – стверджує вона.
Крім того, протягом історії України і початком року вважалися різні дати. Так, до ХІІІ століття він припадав на весняний період – початок березня, каже етнограф.
З ХІІІ до XVII століття ми святкували Новий рік 14 вересня, на Семена СтовпникаГалина Олійник
«Із ХІІІ століття відбувається перенос. Фактично з ХІІІ до XVII століття ми святкували Новий рік 14 вересня, на Семена Стовпника. От звідки весілля свічки, вступ парубоцької громади, де в Києві ввечері, на Контрактовій площі збирались всі цеховики, приходили, показували, хто який майстерний, зі своїми гімнами, традиціями, цілу ніч кували, співали», – описує вона.
Саме ці переноси зумовлюють обрядовість зимових свят – наприклад, традиція використовувати сніп-дідух почалася з тих часів, коли Новий рік святкували восени.
Сніп останній, в деяких регіонах – перший, який так і називали – колядаГалина Олійник
«Коли до 14 вересня закінчувалися жнива вже безпосередньо, найголовніше – це був сніп останній, в деяких регіонах – перший, який так і називали – коляда. А останній сніп, який залишали на ниві, так і називали його – Петрова борода, Спасова борода. Хлопці перелізали попід нього і казали: будуть багаті. А ще той останній сніп залишали із червоною стрічкою і називали його дід, тому що він найстаріший, який залишився після того, як вже забрали всі снопи», – пояснює експерт.
Подібним же чином пісня «Щедрик», за її словами, сягає корінням періоду, коли початком року була весняна пора.
Мистецтвознавець Діана Клочко, в свою чергу, вказує на те, що історично традиції святкувати Новий рік 1 січня в Україні не було.
Ніде немає підтвердження, що у XVIII столітті тут офіційним святом було перше січняДіана Клочко
«Якщо ми подивимось історичні джерела, то не знайдемо пояснення чи підтвердження, що Новий рік у XVIII столітті святкувався в Гетьманщині. Тому що Гетьманщина – це була територія сучасної України. Ніде немає підтвердження, що у XVIII столітті, тобто до Катерини Другої, тут офіційним святом було перше січня. Це є така маленька хитрість, що те, що було, так би мовити, приписом для Російської імперії, автоматично у XVIII столітті нібито переносилося на територію сучасної України. А це неправда», – каже вона.
Два офіційних Різдва – це особливість, яка вирізняє Україну, зазначає Клочко. На її переконання, святкування Різдва варто було б лишити в приватному просторі, не виносячи на рівень державних свят, адже дві різні дати мають різне навантаження.
Чого ми хочемо: залишатися з Різдвом 25 грудня, яке є міським святом, чи зі святом, яке святкують в селах 7 січняДіана Клочко
«Є важливим зрозуміти, чого ми хочемо: залишатися з Різдвом 25 грудня, яке є здебільшого католицьким Різдвом, міським святом, чи зі святом, яке святкують в селах, яким є 7 січня, православне Різдво? А між ними є свято державне, 1 січня. Бачите, в нас виходять абсолютно різні сенси в цьому трикутнику свят», – міркує вона.
Діана Клочко нагадує, що асоціювати зимові свята лише з сільськими традиціями хліборобства некоректно, адже в містах України теж вже понад століття святкують Різдво.
Є міські традиції, не пов’язані з аграрністю, які походять з XIX століттяДіана Клочко
«Є міські традиції, не пов’язані з аграрністю, які не пов’язані із засіванням, з особливою роллю хліба. Міські українські традиції Різдва, які походять з XIX століття, тому що в містах Різдво почали святкувати з XIX століття – їх у нас чомусь дуже мало вивчають, дуже мало на них наголошують, тоді коли знову ж таки всі святкування в містах якраз мають закорінення, як я бачу зараз, в радянських традиціях», – констатує мистецтвознавець.
На її думку, зв’язок між українськими традиціями «міського» Різдва та традиціями, успадкованими з радянських часів, заслуговує на окреме дослідження.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі
НА ДОТИЧНУ ТЕМУ:
Персонаж Діда Мороза використовували під час радянської окупації – історик Палій
