(Рубрика «Точка зору»)
Кремль, організовуючи «приєднання» Криму, сам себе переграв у частині юридичного оформлення анексії. Москва постійно посилається на рішення «народу Криму», але кримчани не голосували за незалежність. Нова влада Росії може використовувати цей юридичний казус для перегляду підсумків «референдуму» 2014 року.
Російська телеведуча Ксенія Собчак, яка планує балотуватися на посаду президента Росії, вступила в заочну суперечку з російською владою Криму. Вона назвала «референдум» 2014 року фальшивкою. «Це було фальшиве голосування. Реальне голосування не може бути з одним питанням. Чи п’єте ви коньяк зранку? Це не питання для референдуму. У Криму має бути проведений міжнародний реальний референдум зі спостерігачами. І кримчани мають самі вирішувати, де їм бути», ‒ сказала Ксенія Собчак. На її думку, потрібно провести ще один «референдум», але вже з трьома питаннями: бути в складі Росії, України чи взагалі оголосити про свою незалежність.
На висловлювання Собчак відреагувало нинішнє керівництво Криму, низка російських політиків і чиновників. Голова «громадської палати» Криму Григорій Йоффе дорікнув телеведучій тим, що вона погано розбирається у суті події. «Було два питання: чи хочете ви возз'єднатися з Росією? Чи хочете ви залишитися у складі України? Тому вона ставить людей, які на цьому не розуміються, у фальшиве становище. Свою негативну роль зіграли й ведучі шоу, під час якого висловилася Собчак. Вони самі не знають історію «кримської весни» й не змогли відбити її заяви. Вийшло, що прості люди в прайм-тайм на головному каналі країни (Росії – ред.) почули недостовірну інформацію», ‒ обурився Йоффе.
У Криму створили фейкову «незалежну республіку» на підставі лише рішення парламенту, який взагалі не мав таких повноважень
Дійсно, питань на «голосуванні» було два. Перше: «Ви за возз’єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації?». Друге: «Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року й за статус Криму як частини України?». При детальному аналізі з’ясовується, що московські політтехнологи пропустили важливу деталь: Крим ніби увійшов до складу Росії, але формально не вийшов зі складу України. Якщо прийняти кремлівську версію про те, що якийсь «народ Криму» скористався правом на самовизначення, то питання у бюлетенях суперечать змістові, який Кремль вкладав у «референдум». Якщо відштовхуватися від правової теорії, то народ спочатку мав проголосувати за незалежність і лише потім визначати своє майбутнє. Так, наприклад, було в Каталонії, де провели нелегальний референдум про незалежність. Каталонський референдум був незаконним, але він хоча б був справжнім. У Криму ж створили фейкову «незалежну республіку» лише на підставі рішення парламенту, який взагалі не мав таких повноважень. Кримчани, обираючи в 2010 році новий склад Верховної Ради Криму, не наділяли депутатів правом оголошувати «незалежність».
Українські правоохоронці мають у своєму розпорядженні записи телефонних розмов між радником російського президента Сергієм Глазьєвим і нинішнім російським головою півострова Сергієм Аксьоновим. У березні 2014 року сторони обговорювали питання, винесені на «референдум». «Мені здається, що питання для референдуму сформульовані невдало. Це не тільки моя думка. Тут ми гадаємо, а як їх поставити так, щоб вони були однозначно зрозумілі людям. Тому що багато хто просто за слова «в складі України» не проголосує», ‒ говорив Глазьєв. Судячи з реакції Аксьонова, його здивувала така постановка питання. Він відповів Глазьєву, що організацією «референдуму» займаються росіяни й підсумок вже визначений: тих, хто проголосував за Україну, не буде.
Кремль припустився такої помилки з «референдумом» через поспіх. Російська влада прагнула провести процедуру «приєднання» якомога швидше, поки країни Заходу не розібралися в ситуації, а в Україні не сформувалася нова система влади. Факт поспіху й те, що саме Москва організувала «референдум», підтвердив голова російського МЗС Сергій Лавров в інтерв’ю в лютому минулого року. «Референдум, напевно, можна було б довше готувати й нагнати туди більше спостерігачів. Вони запитують, чому ми його провели за один тиждень. Ми відповідаємо, що була пряма військова загроза: бандити поспішали потягами зі зброєю в руках і з наміром викорчувати звідти росіян. Зараз можна чіплятися за якісь юридичні, технічні аспекти з приводу події, хоча результати референдуму важко заперечувати», ‒ сказав міністр.
Організатори «референдуму» заклали під ним політичну міну уповільненої дії. І вона може детонувати в будь-який момент
Організатори «референдуму» заклали під ним політичну міну уповільненої дії. І вона може детонувати в будь-який момент, як тільки режим у Росії почне хитатися. У Кремлі це розуміють, тому намагаються закручувати гайки «по-тихому», боячись повторення масових протестів 2011–2012 років. Навіть президентська кампанія Володимира Путіна почалася досить блякло: на промисловому підприємстві, «на прохання трудящих», без фанфар, без згадки Криму та імперського лиску, яким Кремль оточував себе останні чотири роки.
Навіть більше, цю помилку організаторів «референдуму» усвідомлює й нинішня влада Криму, яка наважилася на участь у кремлівській авантюрі тільки з розрахунку на швидкий крах України. Що це означає для кримчан? Відповідь проста: нова влада в Росії змушена буде вести переговори щодо Криму заради скасування санкцій і повернення в цивілізоване суспільство. Нова влада вмить забуде, що Крим «споконвічно російський» і його не можна передати, як «бутерброд». Імперська пиха відступить на третій план на тлі соціально-економічних проблем, що наростають: затяжної кризи у важкій промисловості, відставання у сфері високих технологій, «африканського» рівня захворюваності на СНІД і тому подібного. Останні роки Кремль спеціально глушив ці проблеми ура-патріотичною риторикою, Кримом, війною проти України й Заходу. У наступного керівництва Росії таких ресурсів вже не буде.
У такій ситуації заяви російських опозиціонерів (не має значення, пов’язані вони зараз з Кремлем чи ні) з приводу «чесного референдуму» знаходять нове звучання. Найімовірніше, нова влада Росії буде тиснути на те, що «референдум» був нелегальним, а питання, винесені на «голосування», не відображали правових і політичних реалій. Отже, треба все «переграти». І ось тут перед Києвом і Заходом відкриється широке вікно можливостей для відновлення територіальної цілісності України.
Сергій Стельмах – кримський політоглядач (ім’я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
