Учасники програми «Ваша Свобода»: Жанара Ахметова, казахська журналістка; Юліан Хорунжий, адвокат; Борис Захаров, керівник Української Гельсінської спілки з прав людини.
Апеляційний суд Києва відпустив з-під варти казахську журналістку Жанару Ахметову на поруки народного депутата України Світлани Заліщук. Таким чином суд задовольнив клопотання захисту і змінив запобіжний захід з тримання під вартою на особисті поруки. Журналістку затримали 21 жовтня у зв’язку з розшуком по лінії Інтерполу. Жанара Ахметова прибула до України з неповнолітнім сином навесні цього року. Вона публікувалася в опозиційній газеті Казахстану «Трибуна», а також як блогер висвітлювала боротьбу опозиції Казахстану. Ця справа є не першим подібним випадком впродовж останнього часу. У вересні в Києві затримали узбецького журналіста Нурзулло Охунжонова. Він випущений під гарантії народного депутата України і голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова. Узбекистан також оголосив його у міжнародний розшук за начебто шахрайство. 14 жовтня стало відомо про затримання ще одного опозиційного журналіста. Тепер уже з Азербайджану – Фікрета Гусейнова. І знову ж таки його розшукував Інтерпол. Згодом і Гусейнова український суд звільнив з-під варти. До речі, також на поруки народного депутата цього разу Миколи Княжицького та директора адвокаційного центру УГСПЛ Бориса Захарова.
Віталій Портников: Пані Ахметова, як Ви пояснюєте те, що з Вами відбулося? Ми знаємо, що запит Інтерполу», який був в Україну направлений, пов'язаний зі справою, яку самі казахські правоохоронні органи називають такою, що не пов’язана з Вашою політичною діяльністю. Кажуть, що це давня справа, ще до всіх політичних звинувачень.
Подібна історія була і з Мухтаром Аблязовим. Має місце змова нашої влади і ІнтерполуЖанара Ахметова
Жанара Ахметова: Фабула заяви Інтерполу виглядає таким чином, що я щось скоїла у 2005-у і у 2008-у і тому мене розшукують. Навмисно упускають моменти, що є вже вирок, за цим вироком виконані зобов’язання... Служба пробації мене переслідувала не за те, що я порушую пробації, а що пишу пости в Фейсбук, іншими словами – за свободу слова. Я чула, що з Інтерполом стаються подібні речі, що за їхньою допомогою займаються екстрадицією політичних опонентів. У нас подібна історія була і з Мухтаром Аблязовим, і так далі. Я вважаю, що тут має місце такий елемент, як певна змова нашої влади і Інтерполу.
Я паспорт 14 березня отримала і 14 березня поїхала з країни. Не було візи і зволікати також було неможливо. Україна – це був єдиний варіант. Тому що для Казахстану це безвізовий режим. І мені тут усе зрозуміліше. Я побоялася їхати до Туреччини. Там могло відбутися те ж саме. Тим більше, що з Туреччини був викрадений нещодавно пан Жаримбетов. А зараз активно надає покази проти Мухтара Аблязова. В Україні Ермек Наримбаєв уже отримав статус біженця...
Ваш патруль (поліцейські) намертво став біля мене, поки не приїхали адвокати. Мені забезпечили всю повноту прав! У Казахстані патруль мене обережно передав би КНБЖанара Ахметова
Для мене було великою несподіванкою, що мене, звичайного блогера казахського, так потужно підтримали ваші нардепи, правозахисні організації, громадськість. Для Казахстану це було дуже несподівано. Ваш патруль (поліцейські – ред.) дуже сильно допоміг. Це було найголовнішим переломним моментом. Я кричала, щоб викликали поліцію. Перший патруль ці двоє людей відіслали, а другий патруль намертво став біля мене, поки не приїхали адвокати, вони мені забезпечили всю повноту прав! У нас у Казахстані патруль мене обережно передав би КНБ.
– Пане Хорунжий, на Вашу думку, як вибудовувати захист у таких випадках, коли є міжнародний ордер, є кримінальна справа, а в результаті все це зав’язано на політику?
Найважливіше – на самому початку увага громадськості. Вже неодноразово зіштовхувалися з використанням «червоних карток» Інтерполу саме з метою політичних переслідуваньЮліан Хорунжий
Юліан Хорунжий: У таких справах найважливіше на самому початку – увага громадськості. Якщо б не була сформована публічна позиція, результат міг би бути дещо іншим. По-друге, це миттєва реакція правозахисних організацій, громадських, міжнародних, які мають ім’я. Ми вже неодноразово зіштовхувалися з використанням «червоних карток» Інтерполу саме з метою політичних переслідувань. Про це можна говорити окремо і довго. Навіть Аваков при зустрічі з керівником Інтерполу визнав, що є проблеми з «червоними картками». Але це він сказав по Росії. Однак факт щодо політично вмотивованих переслідувань по «червоних картках» відомий і відомий не лише в Україні, а й в усьому світі.
Щодо політичного притулку Жанари Ахметової, справа в суді призначена на 9 січня наступного року. Рішення по першій інстанції зможемо отримати не швидше, ніж на кінець першого кварталу наступного року. Поки не пройдуть усі формальні судові процедури по статусу біженця, доти ГПУ не має права ухвалювати рішення про екстрадицію.
– Пане Захаров, чи може громадськість вплинути на юстицію? І чи на юстицію тут потрібно впливати?
Існує проблема з Інтерполом, дуже часто розшукує за кримінальними обвинуваченнями, а насправді з політично вмотивованих справБорис Захаров
Борис Захаров: Дійсно існує проблема з Інтерполом, який дуже часто розшукує за кримінальними обвинуваченнями, а насправді з політично вмотивованих справ. В України є зобов’язання. Вона мусить затримати особу, яка є в розшуку. Питання, чи обов’язково треба тримати цю особу під вартою. У всіх цих випадках арешту не повинно було б бути. Але в нас, за законодавством, тимчасовий арешт, там немає альтернативних запобіжних заходів. Треба змінювати законодавство.
Є подвійні стандарти. Держава, коли мова про наших громадян, займає позицію, політичні переслідування, а про інгушів, чеченців, дагестанців, яких переслідує Росія, каже: це терористи. Або повна непрофесійність СБУ, або співпраця СБУ зі спецслужбами колишніх країн СРСРБорис Захаров
Є подвійні стандарти. Наприклад, справи проти жителів Північного Кавказу за статтями «екстремізм, тероризм і участь у незаконних збройних формуваннях», що суперечать інтересам Російської Федерації – за цими ж статтями переслідують наших кримських татар, а також під цими статтями «ходять» наші добровольці. При цьому держава в ситуації, коли мова йде про наших громадян, займає позицію, що це політичні переслідування брутальні з боку російської держави, а про таких самих інгушів, чеченців, дагестанців, яких переслідує Росія, каже: це терористи, треба їх видати. У цьому сенсі СБУ співпрацює з ФСБ. У цих справах ми простежили, що цілком можливо або повна непрофесійність СБУ, або співпраця СБУ з розвідками, зі спецслужбами колишніх країн СРСР. Наприклад, яким чином дізналися спецслужби Казахстану адресу пані Жанари в Києві? Або коли пан Гусейнов в’їхав у країну, помітив за собою зовнішнє спостереження, за ним ходили спецслужби, то як це відбувалося?
Може бути корупційна складова (всіх цих справ – ред.). Наприклад, колишній уповноважений уряду в справах ЄСПЛ Борис Бабін написав, що йому відомо, що Росія платить за кожного виданого чеченця до Російської Федерації. А може бути просто складова «баш на баш». Пострадянські служби вийшли зі школи КДБ – може бути якась неформальна співпраця. Треба реформувати СБУ. За нашими оцінками, СБУ зараз становить найбільшу небезпеку в сфері прав людини і стратегічно в сфері державотворення. Треба в них забирати слідство, а залишати виключно спецслужбу – розвідка, контррозвідка, боротьба з тероризмом.
