Гості програми «Ваша Свобода»: Натан Хазін, екс-радник начальника Генштабу ЗСУ; Ігор Козій, військовий експерт.
Варто було американському Сенату схвалити оборонний бюджет наступного року з передбаченими для України 350 мільйонами доларів, як у Росії не забарилися з реакцією, кажуть експерти. Голова комітету Держдуми Росії з оборони, «герой» чеченської війни, людина, що свого часу просила скоротити термін ув’язнення вбивці 18-річної чеченської дівчини, Володимир Шаманов заявив, що «можливі поставки летального оборонного озброєння Україні можуть «підірвати» ситуацію на Донбасі». Щоправда, Шаманов не називає це озброєння оборонним, а вважає, що воно наступальне. Що можуть отримати зі США українські військові – поки офіційно не уточнюють. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін зауважив, що, крім протитанкової зброї (тих самих легендарних Javelin), Україна потребує безпілотників, контрбатарейних систем і засобах протидії кібервійні. Надання Україні летальних озброєнь оборонного характеру має затвердити президент США Дональд Трамп, який у безлічі дописів у «Твіттері» поки не дозволив собі, як підрахували експерти, жодної критики на адресу персонально президента Росії Володимира Путіна. І головне – навіть якщо президент США вирішить надати Україні летальну зброю, чи змінить це ситуацію на Донбасі? Зокрема, торік США поставили в Україну 24 комплекси безпілотної розвідки. Але деякі українські військові та волонтери стверджували, що ці комплекси стали здобиччю для засобів радіоелектронної боротьби сепаратистів.
Ворог готується реально до військової агресії, більш потужнішої, ніж є. Від заводу «Південмаш» гіперзвукова ракета. Тільки треба профінансувати. Гіперзвуковий – починає виходити з боксів, техніка, секунд за 30 знищуєтьсяІгор Козій
Олександр Лащенко: Пане Козій, на четвертий рік війни на Донбасі не можна сказати, що українські військові взагалі ніякого американського військового оборонного обладнання не мають. Це впливає на ситуацію на фронті?
Ігор Козій: Це покращує оснащення ЗСУ, але сказати, що впливає – трошки перебільшення і нехтування ворогом, який серйозний і готується реально до військової агресії, більш потужнішої, ніж зараз є. Треба виходити з реалій. Якщо це кулемет «Максим» часів Першої світової війни, то так. Візьміть останню виставку у Києві. З сучасного там було тільки єдине – від заводу «Південмаш» гіперзвукова ракета, безпілотний летальний апарат, який, на жаль, був намальований. Хоча конструктори казали, що розробки є, все є, тільки треба профінансувати. Що це гіперзвуковий – тільки починає виходити з боксів, техніка, яка буквально секунд за 30 знищується.
– Пане Хазін, що отримала Україна від американців в плані оборонного обладнання, якщо це не летальна зброя напряму?
Не буде ні особливого впливу, ні тієї військової допомоги, на яку ми чекаємо. Тільки активні дії можуть переконати колег по НАТО, зокрема США, щоб дійсно допомагали і зброєю, і технологіямиНатан Хазін
Натан Хазін: Це контрбатарейні радари, які в 2014 році впливали дуже біля Донецького аеропорту та інших. Це, можна сказати, був єдиний радарний захід, що ми використовували з початку війни. Зараз, дякувати Богу, маємо і українські розробки у цьому напрямку. За сьогоднішньої політичної ситуації, не буде ні особливого впливу, ні тієї військової допомоги, на яку ми чекаємо. І питання лобіювання, і зацікавленість американської сторони в ситуації в Україні потребує ще якогось впливу. На жаль, тільки якісь активні дії можуть переконати наших колег по НАТО, зокрема США, щоб вони дійсно нам допомагали і зброєю, і технологіями.
На передовій не бачив жодного БТР молодшого за мене. Сорокарічні. Автомати «Калашникова» ще 1980-х. Ворог далі не йде завдяки героїзму наших воїнівНатан Хазін
Я (на передовій – ред.) не бачив, на жаль, жодного БТР молодшого за мене. Тобто більше, ніж сорокарічні. Або автомати «Калашникова» ще 1980-х років. (Ворог далі не йде – ред.) завдяки героїзму наших воїнів, чимало з яких потрапили до лав української армії добровольцями або контрактниками. І вони не хочуть залишати все це так, як є, не завдяки зовнішньому впливу, позиції Генштабу або Міноборони, допомозі влади, а завдяки патріотичному ставленню до цього конфлікту.
Є в Україні вже і точна зброя, є вже системи власного виробництва безпілотних літальних апаратів, наприклад, які 20 годин – у повітрі. (Аналогів у світі – ред.) на пальцях однієї руки можна порахувати.
Але на те військо, що нараховуємо, не вистачає ще 70% з того, що потрібно. Підрозділ аеророзвідки, що працює зараз в бойових умовах – у цьому році у ДОЗі було шість бойових броньованих машин, а ми отримали дві. Це загальна картина в армії. Це не питання недофінансування, а питання недбалості міністерства, недбалості людей в «Укроборонпромі», що, на жаль, не живуть проблемами війська. Їх діти зараз не на передовій, не в Авдіївці, не в Широкині. Вони не дбають, щоб українські військові мали все, що потрібно, щоб відстоювати нашу незалежність і кордони нашої держави.
– Пане Козій, Україна залишається у десятці передових країн світу за експортом озброєнь. Чому це озброєння йде на експорт, а не на фронт? Чи в цьому є сенс – продати той же танк «Булат» харківського заводу, а на ці гроші, можливо, кілька старіших, але теж БТРів придбати?
Ігор Козій: Сенс був би, якщо б не забирали в армії, після того не робили б косметичні певні речі, певним чином ставили б бойові модулі. Сучасна так звана техніка – це колишній БТР-60, колишня БМП-1, БМП-2 тільки десь доварено, десь додано, десь забрано. Віддаємо залишки того вкраденого озброєння, військової техніки. У 1992 році було шість тисяч танків, а зараз ми не можемо нарахувати й близько – вони кожного року кудись зникали. У 2015 році всього засвідчено близько 2,5 тисячі танків. У бойовиків (розвідувальні структури поясняли) було 700. Це потужна ударна танкова армія. І близько 1500 до 2 тисяч бойових броньованих машин різної модифікації. Навіть не треба створювати власну армію. Коли маєш шикарну базу зберігання техніки та озброєння у «Лугандонії», для цього тільки треба приїхати, посадити особовий склад на техніку і... почалися, будемо казати, «військові ігри». Це треба враховувати.
Для військово-транспортної авіації (Росії – ред.) було замовлення раніше 1800 літаків на 2020 рік, Іл-76, а зараз ця цифра піднята майже у два рази! Іл-76 – це батальйон без військової техніки. Порахуйте, до чого Російська Федерація готується. (У Росії БТРи не інакші – ред.), абсолютно ні. Але, на відміну від України, не продали свою техніку, вона рухома, чітко складована, за нею певний нагляд. Я не хотів би сказати, що там все ідеально, але Росія проводить послідовну політику, як і СРСР – застарілу техніку у «Лугандонію», а новітню виробляють, пробують вдосконалити, випробовують на Донеччині.
– Пане Хазін, якщо таки буде постачання зброї в тих чи в інших масштабах з боку США, чи готові українські військові оволодіти цією зброєю?
Впродовж 3 років – що нам надавали не було доукомплектовано, не ремонтували. Отримали перші Hummer, не мали до них ані коліс, ані запчастин. З трьох працював один. Це продовжується. Таке загальне ставленняНатан Хазін
Натан Хазін: Все, що стосується високоточної зброї, ми, на жаль, не готові до цього. Потрібно тренувати людей, потрібно, щоб наші військові проходили навчання. З чим ми вже зустрілися впродовж цих 3 років – що нам надавали, на жаль, не було доукомплектовано, це не ремонтували. Частина з того, що було надане, вже нерухоме. Ті ж Raven, Hummer, які приїжджали, були не новими, десь вже використовувалися. Нам їх надали у задовільному стані, але, на жаль, не було такої співпраці, що ми отримали це завдяки певному досвіду американців, щоб нам їх передавали з резервом, з постачанням запчастин. Коли отримали перші Hummer, не мали до них ані коліс, ані запчастин. З трьох працював один. Це продовжується. І не тільки щодо броньованих авто. Таке загальне ставлення.
Будь-яке постачання нам техніки, будь-які напрацювання у цьому напрямку, будь-які намагання зробити щось в країні, будь-які спроби купувати зброю або обладнання до зброї фіксується російською стороною дуже чітко. Вони впливають на це, намагаються зробити, щоб ми цю зброю не отримали. Я чув про замах на людей, щоб очолити оборонні заводи у деяких країнах. Для прикладу – Казахстан.
