Історія фермера-козовода, колишнього полоненого угруповання «ЛНР» Олександра Кононова відома багатьом. Це надихаюча історія про незламність. Але у репортажах про переселення з зони АТО й заснування марки «Сири Санича» виявилося продовження, яке переважно обурює, водночас – навчає.
Нині Олександр Кононов позбавлений усього майна, з боргом у 150 тисяч гривень та кредитом на ще 100 тисяч. А козяча ферма та додаткове устаткування – у розпорядженні людини, на запрошення якої Кононов переїхав з-під Сєверодонецька на Житомирщину.
Ситуація виглядає вкрай негарно, тим більше, що переселенець-фермер, якому від усього добра лишилися тільки борги, має інвалідність. У нього лише одна рука й одна нога.
Ферма на «джентльменських» засадах
Про Олександра Кононова написано чимало статей, знято багато сюжетів для телебачення. Глядачеві подобаються сильні люди, які, попри фізичні вади і всупереч обставинам, не склали руки. Один з перших сюжетів про фермера-козівника, який переїхав з Луганщини до Житомирської області, вийшов у спецпроекті Радіо Свобода «Донбас.Реалії».
У сюжеті Радіо Свобода компаньйон Кононова, Віталій Васянович, навіть не був названий: «Олександр разом з друзями й колегами з волонтерської діяльності вирішив організувати велику ферму». Так само й у більшості розповідей про цю ініціативу головним героєм був саме Олександр Кононов.
«Рік тому Віталій запитав мене, чи може бути прибутковою козяча ферма. Я відповів, що ця ніша на українському ринку вільна. І, якщо він ладен зі мною співробітничати, я готовий переїхати до Житомирщини», – розповідає Кононов.
За його словами, домовлялися саме про партнерство. За замовчанням, каже, у спільному господарстві долі були 50 на 50. Жодних паперів не підписували, це була усна «джентльменська угода».
Кононов і Васянович знайомі з 2010 року, разом брали участь у громадському проекті «Правовий лікбез для водіїв», спрямованому, зокрема, проти корупції у ДАІ. Від початку бойових дій на Луганщині Кононов допомагав українським військовим сиром та м’ясом із власного господарства. Тоді ж дізнався, що його приятель Віталій Васянович має позивний «Фермер» і возить допомогу з Житомирщини.
Обидва ніби здавна за справедливість, обидва патріоти. Тобто ніби слова кожного цілком достатньо для ведення справ.
Хто вкладав та залучав гроші?
На початку спільної справи, у 2016 році Віталій Васянович вкладав певну кількість грошей у ферму. Паралельно Олександрові Кононову як досить популярній медійній постаті допомагали волонтери. Люди, вражені силою духу цього чоловіка, передавали гроші на розбудову справи на новому місці й придбання устаткування.
Так господарство отримало сінокосарку, грошову допомогу на відновлення, холодильники для сирів, охолоджувач для молока, вакууматор, електрогенератор тощо.
«Я вважаю, основні кошти залучив я», – каже Олександр Кононов.
Близько року тому, зимою 2016-17 року, він брав участь в програмі Міжнародної організації з міграції, яка надавала мікрогранти колишнім полоненим угруповань «ЛНР» і «ДНР», що визнані в Україні терористичними. Частину устаткування надбали завдяки цьому гранту.
Збут будувався також на постаті Олександра: від імені торговельної марки – «Сири Санича» до продажу сирів багаточисленним друзям Кононова у мережі Facebook. Кононов часто їздив торгувати сирами у наметі з його ж фоткою до Києва. Люди не лише залюбки купували сир, але й фотографувалися з козівником-сироваром.
Нащо потрібні угоди
Конфлікт розпочався з того, що Кононов почав вимагати від компаньйона звіту, куди пішли виручені від торгівлі гроші, а також – на що витрачені гроші, які Кононов отримав як банківський кредит та віддав Васяновичу.
Той повідомив, що не зобов’язаний звітувати, і взагалі Кононов – найманий працівник, і його роль – переважно бути обличчям торговельної марки для залучення грошей. А якщо не згоден з цим, нехай залишить господарство та йде, куди хоче. Так розповідає Олександр Кононов та волонтери, які намагалися владнати конфлікт і допомогти розподілити майно по совісті.
«Минулого року ми надавали допомогу саме Кононову. Я була дуже здивована, коли документи підписував Васянович, про якого я нічого не знала взагалі. Ми радили Саші оформити їхні ділові взаємини, але наших порад ніхто не послухав», – каже Валентина Варава з Ради волонтерів при Міністерстві оборони України.
Ці суми за договорами поворотної допомоги – чи не єдині задокументовані гроші, крім банківських кредитів, про які йдеться у конфлікті. Група волонтерів, у якій працює Валентина Варава, займається бізнес-консультуванням, зокрема, допомагає адаптуватися до мирного життя учасникам АТО. І з точки зору людей, які знаються на бізнес-процесах, ситуація склалася вкрай ненормальна.
Зникли не менш 300 тисяч гривень
«Вони обидва казали, що є партнерами. Тепер Васянович каже, ніби Кононов був найманим працівником. Але ж зарплатні не платив (хоча зі своїми рідними за роботу розраховувався). Та й де ви бачили найманого робітника, який би на себе брав кредит у 100 тисяч для роботодавця?!» – додає Валентина Варава.
За два місяці зустрічей з обома колишніми партнерами волонтери-учасники перемовин так і не побачили адекватних цифр від Віталія Васяновича. То у переліку інвестицій дублювалися суми, то до розділу видатків включалися якісь дивні суми на паливо для машини Васяновича без жодних документальних підтверджень. За підрахунками волонтерки Валентини Варави, «десь у безповітряному просторі розчинилося від 300 до 400 тисяч гривень».
Діалог на сьогодні зайшов у глухий кут.
Радіо Свобода спробувало отримати коментар від Віталія Васяновича, але він відмовився розмовляти. На додаток він пригрозив: якщо ми писатимемо про цей конфлікт, репутацію Олександра Кононова буде «остаточно поховано».
