Можливе розташування миротворців ООН на сході України названо головною темою зустрічі у Белграді в понеділок спеціального представника президента США у справах України Курта Волкера та помічника російського президента Владислава Суркова.
Волкер наголосив журналістам у Вашингтоні 3 листопада, що обговорюватимуться лише принципи такої місії, оскільки згоди щодо такого контингенту немає.
14-16 листопада у Києві очікують помічника державного секретаря США у справах Європи Весса Мітчела.
Волкер та Сурков вже зустрічалися у столиці Сербії 7 жовтня, але переговори були закриті і навіть про їх місце офіційно не повідомляли.
Президент України Петро Порошенко виступав з ініціативою міжнародних миротворчих сил на Донбасі ще з 2015 року, і офіційно оголосив її на Генеральній асамблеї ООН у вересні цього року.
Порошенко заявив тоді, що «мандат миротворців повинен покривати усю окуповану територію, включаючи українсько-російський державний кордон», і назвав це обов’язковою умовою.
Український президент також наголосив, що у такій місії не могли би брати участь російські сили – «представники агресора», бо це порушувало б принцип неупередженості миротворчої діяльності ООН.
Російська сторона віддавна відкидала саму ідею міжнародного контингенту як інструменту мирного процесу, але у вересні президент Росії Володимир Путін несподівано заявив, що підтримує розташування миротворців, але лише уздовж «контактної смуги», що відокремлює контрольовані російськими силами території на Донбасі.
Київ одразу ж відкинув цю російську пропозицію. Курт Волкер також сказав, що на думку Вашингтона міжнародні миротворці мали б спостерігати за усією зоною конфлікту.
«Путінський гамбіт»
Лондонський коментатор Джеймс Шерр закликає обережно розглядати російську пропозицію щодо миротворчого контингенту в Україні.
Які види озброєнь будуть відведені, а які залишаться? Наскільки ситуацію контролюватимуть «органи республік» і скільки залишатиметься можливостей для російських вето?Джеймс Шерр
Співробітник Королівського інституту міжнародних відносин наголошує на вирішальному значенні деталей: «Хто увійде до складу сил ООН і яке у них буде озброєння? Як відрізняти «іноземних» військовослужбовців, котрі навчилися зливатися з місцевими? Які види озброєнь будуть відведені, а які залишаться? Наскільки ситуацію контролюватимуть «органи республік» і скільки залишатиметься можливостей для російських вето? Як створювалися б рівні умови між існуючими сурогатами політичних структур та загальноукраїнськими політичними силами, які були ліквідовані на тих територіях з 2014 року?».
Шерр вважає, що Росія, можливо, хоче позбутися тягаря окупованих районів Донбасу, але невідомо, наскільки Москва прагне зберігати важіль політичного, економічного і військового тиску на Україну через ті території.
Можливим дієвим прецедентом для міжнародної миротворчої операції на сході України Джеймс Шерр називає очолювану НАТО місію у Боснії-Герцеговині 1994-1995 років.
«Але це анафема для Росії, яка закликає до легко озброєного контингенту ООН, обмеженого територією контактної смуги, а тому неспроможної виконувати проголошене завдання захисту спостерігачів ОБСЄ, які відповідно до угод «Мінськ-2» мали б мати необмежений доступ по усій зоні конфлікту», – пише аналітик.
