Американський журнал із міжнародних відносин Foreign Affairs пояснює, якою була справжня причина проведення спільних військових навчань Білорусі та Росії «Захід-2017». Американська газета The New York Times розповідає, чому настав час надати Україні летальну зброю США. Аналітичний центр Atlantic Council пише про необхідність запровадження виборчої реформи в Україні.
Американський журнал із міжнародних відносин Foreign Affairs пояснює, якою була справжня причина проведення спільних військових навчань Білорусі та Росії «Захід-2017». Автор статті Емілі Ферріс зауважує, що подібні тренування завжди містять у собі певний політичний символізм, а багато відповідей насправді можна знайти саме у відносинах Росії та Білорусі.
Двосторонні відносини цих двох країн значно погіршилися останніми роками через дипломатичні непорозуміння, суперечки стосовно газу, а також через відмову Білорусі розташувати на своїй території російську військову базу, мовиться в статті. Тому «Захід-2017» став нагодою для Росії «продемонструвати свою військову майстерність сусідові, що не співпрацює», – зазначає автор.
Білорусь є основним військовим союзником Росії – дві країни разом проводять навчання та тісно співпрацюють у сфері розвідки, мовиться у статті. Білорусь також є основним торговельним партнером Росії, але все це не означає, що між президентами двох країн існують теплі відносини, пояснює автор. Під час навчань «Захід-2017» Володимир Путін та Олександр Лукашенко навіть не організовували офіційної зустрічі, що зазвичай є стандартною процедурою під час таких подій, зауважує видання. Наприклад, у 2013 році під час спільних військових навчань лідери двох країн разом відвідували навчальні полігони, йдеться в статті.
На відносини між Лукашенком та Путіним негативно вплинула російська окупація Криму в 2014 році, вважає автор. Тоді президент Білорусі, який боявся критики західних країн, не підтримав Путіна і обережно назвав анексію української території «поганим прецедентом», – пише видання.
Після цього між двома країнами час від часу ставалися непорозуміння. Наприклад, автор нагадує, що в 2016 році Росія повідомила сусідній державі, що та має борг перед російською газовою компанії «Газпром» у 300 мільйонів доларів. Білорусь відмовилася визнавати борг і почала тиснути на Москву, щоб та знизила ціну на газ. Росія знизила поставки нафти в Білорусь – у той час як вони є ключовими для економіки останньої. Це тривало до тих пір, поки Білорусь не виплатила боргу, пояснює автор. Під час кризи у відносинах двох країн Лукашенко неодноразово погрожував залишити Євразійський економічний союз, мовиться в статті.
Автор також зауважує, що в якості частини зусиль налагодити відносини із Заходом, у 2016 році Білорусь переглянула свою військову доктрину і оголосила про свій військовий нейтралітет. Навчання «Захід-2017» Лукашенко назвав суто «оборонними».
Американська газета The New York Times пояснює, чому вже настав час надати Україні летальну зброю США. Автор статті Ентоні Блінкен у розділі «точка зору» зазначає, що з часів російської окупації східних територій України три з половиною роки тому, путінська Росія освоїла тактику посилення конфлікту залежно від своїх цілей.
Президент Росії Володимир Путін сподівається на те, що можна підтримувати в Україні нестабільність, мовиться в статті. Ба більше, Кремль намагається підсилювати внутрішні протиріччя в Києві для того, щоб повернути втрачений російський вплив в Україні, вважає Блінкен.
Упродовж декількох років Москва блокувала всі спроби США та ЄС знайти дипломатичні методи вирішення конфлікту в Україні, зазначає автор. Замість дотримання положень Мінських угод, Кремль постійно «заперечував простий сенс угоди і ухилявся від своїх зобов’язань».
Автор звертає увагу і на те, що наразі на окупованих східних територіях розташована «одна з найбільших танкових сил у Європі», а величезна кількість російських військ на кордоні з Україною, який контролює Москва, є нагадуванням Києву про те, що під загрозою перебуває більша частина її територій.
Автор статті вважає, що від подальшої ескалації конфлікту в Україні та, ще гірше, окупації нових територій, Путіна може зупинити лише усвідомлення того, що його війська сильно постраждають. Навіть канцлер Німеччини Анґела Меркель, яка колись виступала проти ідеї надання Україні летальної зброї США, зараз уже більш відкрита до цієї ідеї, йдеться в статті, а причиною цьому є «втома від нескінченної багаторічної брехні російського президента».
Автор зазначає, що всупереч багатьом очікуванням, «адміністрація Трампа не відмовляється від України» і наголошує, що позиція Росії наразі може бути незмінною, але так само незмінною залишається і позиція США щодо спротиву агресії Росії.
Аналітичний центр Atlantic Council пише про необхідність запровадження виборчої реформи в Україні. Автор статті Браян Меффорд зазначає, що поряд із такими нагальними питаннями як медична, земельна та судова реформи, а також створення антикорупційного суду, зараз настав найкращий час і для вирішення питання виборчої реформи.
«Хоча й наступні загальні вибори не будуть проводитися раніше 2019 року, вже настав час вирішити цю складну проблему. Україні потрібна виборча реформа з тієї простої причини, що політичне середовище стане поступово нагріватися в 2018 році. Кожен день, що проходить без виборчої реформи, ускладнюватиме подальше схвалення цих реформ», – йдеться в статті. Автор зазначає, що Україна впродовж усієї своєї історії сподівалася на те, що вибори принесуть зміни, тому відкладання запровадження виборчої реформи лише ускладнюватиме ситуацію.
На думку Меффорда, виборча реформа повинна взяти до уваги п’ять положень.
По-перше, слід обрати нових членів Центральної виборчої комісії.
По-друге, необхідно вирішити питання голосування внутрішньо переміщеними особами, офіційна кількість яких через російську агресію досягла 1,6 мільйона людей.
По-третє, владі необхідно виробити кращі механізми для вирішення питання порушень та фальсифікацій під час виборів.
По-четверте, необхідно звернути увагу і на закріплення реформи політичного фінансування «шляхом впровадження електронної фінансової звітності, щоб громадськість могла відстежувати і перевіряти витрати політичних партій».
Останнім та, на думку автора, найбільш суперечливим питанням стане саме те, яку виборчу систему слід використовувати для наступного раунду.
Для вирішення цієї проблеми ключовими стануть лідерство президента України й парламенту, мовиться в статті. «Проведення чесних виборів і встановлення стабільних правил гри є основою здорової демократії. Настав час українським політикам надати народу таку виборчу систему, на яку він заслуговує».
