Найефективніша боротьба з відходами: менше їх виробляти

Берлін – Із першого січня 2018 року Україна зобов’язалася розподіляти відходи за їхніми видами, а також – за придатністю для повторного використання і небезпечністю. Справа для українців не нова, але незвична. Країна, де це роблять уже понад 25 років, Німеччина стала світовим лідером з утилізації і переробки відходів. Тут громадяни сортують їх за 10 видами! І лише на перший погляд цей процес видається простим. Як показує документальний фільм режисера Клауса Екерта «Німеччина – майстер сміття», що демонструвався на телеканалі 3Sat, і в німців є проблеми з відходами. Зокрема пластиковими, яких стає дедалі більше.

​Німці створили ефективну систему поводження з відходами, у якій нічого не пропадає. Цим пояснюється кілька контейнерів різного кольору, встановлених у дворі кожного багатоквартирного будинку. Здається, складно, але з’ясувалося, що це – справа звички, і громадяни здебільшого виконують вимоги та правила розсортування сміття. Доцільність справи ніхто не ставить під сумнів, оскільки всі дослідження підтвердили: у такий спосіб можна зберегти довкілля і ресурси, навіть якщо за це треба трохи більше заплатити. Про це розповів у розмові з Радіо Свобода представник Спілки допомоги довкіллю у Берліні Томас Сіверс.

«Дуже на часі, що Україна почне сортувати сміття для його кращої переробки. Адже через саме лише спалення втрачаються величезні ресурси, котрі можна було б використовувати для виготовлення нової продукції. Щодо переробки штучних елементів, котрі знаходять дедалі більше застосування у пластикових упаковках, то існує можливість їх більшу частину переробляти, приміром, зі старих упаковок виготовляти нові. Тому важливе саме дбайливе розсортування такого сміття», – звертає увагу еколог.

У Німеччині щороку продукується понад 16 мільйонів тонн відходів. На кожного громадянина тут припадає їх по 213 кілограмів, із них 39 – пластикових. Одна тонна очищених (зі стовідсотковим умістом пластика) на світовому ринку коштує близько 1 тисячі євро – величезні гроші, котрі можна забрати з контейнерів для сміття. За його вивезення із домогосподарств пересічний громадянин щороку сплачує приблизно 100 євро.

Альтернатива пластику є

Нині особлива увага прикута до відходів зі штучних матеріалів. Режисер Клаус Екерт у документальному фільмі «Німеччина – майстер сміття» переконливо доводить: застосовуючи пластик, людство прямує до катастрофи, а сюжети, які він демонструє, змушують замислитися над цим навіть найбільших скептиків.

Тим часом німецьке суспільство, з його добротним та усвідомленим екологічним вихованням, усе-таки шукає можливості для зменшення «споживання» шкідливих упаковок, що непросто: або відмовившись від пластика взагалі, або бодай зменшивши «виробництво» таких відходів. Як пояснив Сіверс, натомість можна користуватися паперовими пакетами чи багаторазовими текстильними бавовняними торбинками.

«Ще один крок до уникнення сміття, який дуже просто може зробити кожен споживач, відмовившись від зайвих упаковок, у яких немає жодного сенсу. Приміром, замислитися у супермаркеті, які овочі або фрукти можна придбати без пластику. Споживачі мають самі виявляти ініціативу і вимагати зменшити кількість упаковки, не брати зайві пластикові пакети, а куплені товари складати у принесені з собою місткості», – радить німецький фахівець.

Жовті пакети з відходами (якщо будинок приватний ), котрі спеціальна служба вивозить дуже акуратно, так само, як і завжди заповнені жовті контейнери з дворів – добра ознака сталого менталітету сортування сміття у німецьких громадян. Але, з іншого боку, також ознака того, що кількість пластикових відходів дедалі зростає. Дехто вважає, що їхній наплив складно взяти під контроль, зважаючи, що в обігу ФРН – 17 мільярдів пластикових пляшок щороку, для виробництва яких іде 500 тисяч тонн штучного матеріалу. Що пояснюється просто: німці звикли купувати воду в легкій тарі зі штучного матеріалу, як і каву в разовій ємкості, а вдома варити її з капсул такого само виготовлення. В магазинах практично немає овочів і фруктів, які б не пакувалися у пластикові пакети, не кажучи про мийні засоби, шампуні, інші косметичні товари.

Наслідки пластикової «повені» жахають, що змушує учених у цій галузі шукати більше варіантів, аби зменшити застосування такої тари. Але не всі німці сприймають заклики про це зі схваленням: здебільшого вони переконані, що вона вся без винятку зазнає вторинної переробки. Тому покупцям товару в пластиковій упаковці, як пояснив у документальній стрічці про сміття учений у галузі збереження довкілля Томас Фішер, совість не дошкуляє.

«За останні 10 років стало дешевше виготовляти пластикову упаковку. Це означає, що виробникам і торговельним підприємствам бракує фінансової мотивації, аби пускати її в обіг менше, і вони цим користуються. Торговельні центри, до того ж, хочуть не лише захистити продукт, а й у нього має бути вигляд, ніби його маса більша, ніж є насправді, тож і упаковок використовується значно більше, ніж у них є потреба. І тому нам необхідне законодавче регулювання, а також відповідні санкції, щоб стежити за тим, аби використовувати менше упаковок зі штучних матеріалів», – стверджує Фішер.

Знову на краю екологічної катастрофи?

Днями міжнародна організація Orb Mediа оприлюднила результати досліджень: мільйони людей п’ють воду з частками пластику: його волокна знайдено у 83% рідини! Щоправда, у деяких європейських країнах, передусім у Німеччині їх виявлено найменше, але все-таки багато – 72%: у 24 пивних брендах, котрі перевірялися, медові та цукрі. Також у результаті досліджень забрудненості світового океану пластиком учені припускають, що люди споживають мікроволокна із вмістом токсичних речовин разом з морепродуктами.

Тим часом у Німеччині 44,1 % зібраного непотребу із жовтих контейнерів і мішків переробляється. Але решта – спалюється! Тому навіть громадські природоохоронні спілки досить скептично ставляться до жовтих контейнерів, у яких увесь пластик складається упереміж. Франциска Фосс з Берлінського відомства з питань прибирання вулиць (Die Berliner Stadtreinigungsbetriebe (BSR) радить у розмові з Радіо Свобода українцям робити це добросовісно.

«Незалежно від того, як розумно і ефективно відбувається переробний процес, найкраще сміття те, якого немає. А уряд і громади мають стежити за тим, щоб ініціювалися програми щодо запобігання виникнення відходів, реалізовувалися проекти у школах і дитсадках. З тим, щоб доносити дітям інформацію, як уникати їхнього утворення. А те, котрого неможливо уникнути, має добросовісно сортуватися для вторинної переробки», – вважає представник Берлінського відомства з питань прибирання вулиць.

Нині у ФРН функціонує понад 100 комплексів із переробки сміття, потужністю 18 мільйонів тонн, хоч річне «виробництво» відходів становить 16 мільйонів тонн. Аби потужності не простоювали, Німеччина закуповує їх у сусідніх країнах. Таку модель господарювання у галузі утилізації і переробки відходів Німеччина запустила 1991 року – після рішення уряду відмовитися від відкритих сміттєвих полігонів, коли з відходами потрібно було щось робити. У цій системі задіяні і державні підприємства, і приватний бізнес. Муніципальна влада відповідає за вивезення побутового сміття та органічних відходів, а приватні компанії фінансують утилізацію своїх товарів – паперу, посуду, електроніки, автомобілів та всього іншого.

Має бути ще більше екологічної свідомості

Нині уряд ФРН ставить перед суспільством нові, ще жорсткіші умови переробки відходів. Торік ухвалено новий закон – про підвищення квоти вторинного використання сміття із 36 відсотків до 65, а з першого січня 2021-го – вона становитиме 70%.

Наступним кроком у сортуванні сміття, за пропозицією відомства з охорони довкілля, є система його повернення, коли громадяни доправляли б його самостійно у відповідні місця збирання. У такому разі сортування відбувалося б краще і квота переробки була б вищою.

Тим часом учені шукають виходу, аби уникати застосування пластику, працюючи над розробкою упаковок на біологічній основі. Але вони вважають, що мають бути також і стимули для використання саме таких, не шкідливих для довкілля і людини матеріалів. Прикладом тут може бути використання багаторазових пластикових пляшок. Представник Спілки допомоги довкіллю Томас Сіверс вважає, що одноразові, які йдуть на вторинну переробку, доцільніше замінити багаторазовими, яким після використання можна дати друге життя.

«Саме такі пляшки мають перевагу над одноразовими, адже їх можна повернути виробникові, де їх чистять, миють і знову наповнюють напоями. І так багато разів. Натомість одноразові ємкості після використання викидаються, і невідомо, чи буде з них виготовлена нова продукція», – розмірковує німецький еколог.

А поки учені, екологи, громадські активісти шукають можливостей залишатися світовим лідером у сортуванні та переробці сміття і водночас позбавитися від пластикового божевілля, німецькі громадяни з низькими доходами самотужки розв’язують проблему – збирають викинуті їхніми заможнішими земляками пластикові пляшки, та несуть їх до супермаркетів, аби одержати за них залогову ціну.