(Примітка: ця стаття — передрук-переклад із сайту Російської редакції Радіо Свобода. Думки, висловлені в ній, не конче відображають позицію Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода чи його Української редакції.)
Кількість мусульман-рохінджа, які втекли з М'янми до Бангладеш, рятуючись від каральних акцій урядових сил, за останні два тижні сягнула 150 тисяч. ООН підозрює, що влада М'янми почала в штаті Аракан (Ракхайн), де живуть рохінджа, справжні етнічні чистки, які можуть дестабілізувати всю Південно-Східну Азію. У світі тривають масові мітинги на підтримку мусульман М'янми. Тим часом фактичний лідер цієї держави, лауреат Нобелівської премії миру Аун Сан Су Чжі заявляє про «гігантський айсберг дезінформації» про становище в М'янмі, створене «терористами», і принципово не торкається теми масової втечі рохінджа.
«Державний радник М'янми» Аун Сан Су Чжі в останні дні зазнає все більшого тиску з боку всіх держав світу з переважно мусульманським населенням, насамперед з боку близької 200-мільйонної Індонезії, в зв'язку з ймовірним геноцидом півторамільйонного народу рохінджа і черговим загостренням місцевого застарілого конфлікту між мусульманами і буддистами.
У Джакарті в середу почався безстроковий багатотисячний мітинг, організований місцевими ісламістськими угрупованнями. Маніфестанти вимагають щонайменше розриву дипломатичних відносин між М'янмою та Індонезією, частина ж їх наполягає на військовому втручанні. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш 5 вересня звернувся з досить експресивним листом до Ради безпеки, в якому висловив побоювання, що насильство на заході М'янми може призвести до гуманітарної катастрофи.
Однак на Аун Сан Су Чжі все це, очевидно, не справляє враження. У вівторок під час телефонної розмови з президентом Туреччини Реджепом Тайїпом Ердоганом, який раніше звернувся до світових лідерів із закликом чинити тиск на владу М'янми, вона сказала, що армія і поліція лише намагаються захистити всіх без винятку жителів штату Аракан (Ракхайн). Вона додала, що світу не варто вірити неперевіреній інформації про те, що відбувається. Це був прямий натяк, зокрема, на нещодавній твіт першого віце-прем'єра Туреччини Мехмета Сімсека, який він пізніше видалив, в якому той розмістив фотографії нібито убитих буддистами рохінджа – хоча насправді ці знімки були зроблені абсолютно в інший час і в іншій країні.
Після того, як про існування рохінджа і їхні біди в останні дні дізнався світ, інтернет справді виявився заповненим оманливими підробленими фото і відео, автори яких стверджують, що на них нібито зображені сцени насильства в М'янмі, причому в ролях жертв виступають і рохінджа, і місцеві буддисти, які страждають від дій ісламістських бойовиків. Вони провокують недовіру і скепсис щодо звірств і злочинів, які насправді відбуваються, попереджають міжнародні правозахисні організації.
Як повідомляє влада сусідньої Бангладеш, куди переважно тікають рохінджа, армія М’янми почала масову закладку протипіхотних мін вздовж усього 216-кілометрового кордону двох країн. Як вважають в Дацці, мета очевидна – одночасно перешкодити поверненню до штату Аракан (Ракхайн) всіх біженців, які можуть колись вирішити повернутися в рідні краї, і перешкодити тікати тим, хто ще залишається в М'янмі. При цьому на вузькій смузі так званої «нічийної землі», в глухому, заболоченому і покритому тропічними лісами регіоні на кордоні М'янми і Бангладеш зараз, в сезон дощів, за приблизними оцінками, гине не менше за 20 тисяч рохінджа. Прикордонники Бангладеш розповіли журналістам агентства Reuters, що тільки за останню добу тут сталося кілька вибухів, в результаті яких втратили ноги троє дітей-біженців.
У Reuters підкреслюють, що самі журналісти, які досліджували стежки в джунглях, якими тікають рохінджа, не бачили військових М'янми і не переконалися в тому, що вони мінують кордон. Однак М'янма, разом з Росією, США, Індією і Китаєм, належить до числа держав, які не підписали Оттавський договір 1997 року про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення. Найближчим часом Бангладеш має намір подати до ООН протест у зв'язку з мінуванням кордону.
До самого штату Аркакан (Ракхайн) досі не можуть потрапити не тільки журналісти, а й співробітники будь-яких міжнародних та правозахисних організацій. Представники армії і спецслужб М'янми відмовляються від будь-яких коментарів у зв'язку з тим, що відбувається, лише підкреслюючи, що проводять не мінування, а, навпаки, розмінування кордону, де купа протипіхотних мін, за їхніми словами, була закладена наприкінці ХХ століття.
Зараз більшість рохінджа, яким вдалося дістатися до Бангладеш, скупчилися в районі риболовецького порту і міста Кокс-Базар, яке вважається туристичною столицею країни і має найдовший природний пляж на планеті довжиною у 125 кілометрів. 10 років тому ці місця увійшли до шорт-листа світового конкурсу «Сім нових чудес природи». Однак сьогодні іноземні репортери тут бачать човни з переляканими і виснаженими рохінджа, які розповідають страшні історії про звірства, що чинять м’янмські військові.
За найостаннішими оцінками працівників гуманітарних служб ООН, які перебувають в районі Кокс-Базару, за останні 12 днів сюди припливло не менше ніж 146 тисяч біженців. Таким чином загальна кількість м’янмських рохінджа, які знайшли притулок в Бангладеш з жовтня минулого року, сягнула приблизно 233 тисяч.
Одна група рохінджа, яка добралася сюди в середу, 6 вересня, розповіла, що ще три човни, які відправилися з ними і перевозили близько 100 осіб, перекинулися під час шторму минулої ночі в прибережних водах Бенгальської затоки, які, до того ж, відомі як місце, де живуть численні акули і ще більш небезпечні для людей гребенясті крокодили. Вранці на берег в Бангладеш хвилі викинули ще шість тіл біженців, зокрема трьох дітей.
Нечисленні гуманітарні організації, які працюють в Бангладеш і вже надають допомогу біженців-мусульман, котрі опинилися тут в результаті попередніх «результатів» з М'янми, не в змозі впоратися з напливом нових рохінджа, багато з яких хворі, поранені і вкрай знесилені. Зараз бангладеська влада знову почала обговорювати раніше відхилену через абсолютну нереалістичність і нелюдяність ідею – відправити всіх рохінджа на один з безлюдних островів біля узбережжя.
При цьому співробітники ООН, які працюють в країні, стверджують, що Дакка, зрозуміло, не збирається так чинити зі своїми одновірцями і що про цей план місцева влада обачливо-цинічно згадала лише заради здійснення тиску на світове співтовариство. Якщо держави всього світу, і насамперед мусульманські, будуть налякані можливістю швидкої загибелі десятків тисяч людей, швидше за все, Бангладеш не доведеться вирішувати проблему рохінджа наодинці – до того ж, ризикуючи розпочати війну з потужною сусідньою М'янмою на чолі з Аун Сан Су Чжі.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
