Минулого тижня російське Міністерство закордонних справ опублікувало в своєму твіттер-акаунті фотографію нібито нацистського солдата та радянської жінки у військовій формі з підписом: «Нацист. Розпочав Голокост. Комуністка. Закінчила Голокост». Про те, що фотографія, яку використали російські пропагандисти, виявилася зображенням чоловіка з єврейським корінням, якого вигнали у зв’язку з цим з нацистської армії, помітило багато користувачів інтернету. Але небагато знають про ту роль, яку зіграв сталінських режим у житті багатьох європейських євреїв, які шукали порятунку, але замість нацистського табору смерті потрапляли у радянський ГУЛАГ.
Чеський єврей Еґон Морґенштерн народився неподалік польського кордону, походив з бідної багатодітної родини. Перед війною юнак встиг пройти службу в Чехословацькій армії. Після окупації Чехословаччини влітку 1939 року втік із родиною до Польщі. Його сестра та батьки потрапили до концтабору Аушвіц, де і загинули.
Еґонові ж вдалося дістатися до Прибалтики, де його незабаром застав прихід Червоної армії. У щойно окупованому литовському Вільнюсі сумнозвісна «тройка» засудила Морґенштерна до п’яти років ув’язнення за незаконний перетин кордону та шпигунство. Свою присутність у Литві влітку 1940 року радянська влада вважала цілком законною, адже окупувала вона Балтійські держави згідно з пактом Молотова-Ріббентропа. На північ Росії Морґенштерна відправили з іншими в’язнями у товарних вагонах, а далі йшли пішки – табору на річці Печора ще не було – в’язні його лише мали збудувати у цій вічній мерзлоті.
Хто не виконував норму, не отримував їжі. Люди вмирали щодня
«Я мав розбивати каміння на дрібніші шматки. Це каміння потім возили, щоб будувати дорогу, аж до Білого моря мала бути дорога. Хто не виконував норму, не отримував їжі. Люди вмирали щодня. Вмирали у тій тайзі», – згадує колишній в’язень ГУЛАГу. Від голоду і холоду він схуд на 30 кілограм і відморозив пальці на лівій руці, які довелося ампутувати.
Після звільнення Еґонові Морґенштерну вдалося добратися до Москви і навіть отримати паспорт у посольстві Чехословаччини. Але випускати його з Радянського Союзу радянська влада не збиралася. Для того, щоб виїхати з СРСР, потрібна була виїзна віза, а її звинуваченим у шпигунстві не видавали. Це ж звинувачення і перешкоджало багато років у пошуку близьких.
Нарешті наприкінці 1950-х років через «Червоний хрест» Еґонові Морґенштерну вдалося розшукати брата Ріхарда, який вижив під час війни та приїхав до радянської Білорусі побачитися з братом. Про цю зустріч у 1959 році повідомляла білоруська газета «Савєцкій шлях». Звичайно, жодного слова про те, що Еґон сидів у тюрмі, чи про те, що його не випускали з Радянського Союзу у публікації не було.
«На свою батьківщину я повезу теплі спогади про радянських людей, які будують комунізм, про ту велику повагу, з якою вони ставляться до чехословацького народу. Я пишаюся, що мій брат Еґон живе в Радянському Союзі», – цитувала радянська газета слова Ріхарда Морґенштерна, змінивши при цього його єврейське прізвище Морґенштерн на Малін. Адже гоніння на євреїв в Радянському Союзі не припинилися зі смертю Сталіна, і мати єврейське прізвище було небезпечно.
Біженці – загроза для радянського режиму?
Як говорить чеський історик Ян Дворжак, співавтор книжки «Чехословацькі євреї в ГУЛАГу», що готується до публікації в рамках досліджень Інституту вивчення тоталітарних режимів, доля Еґона Морґенштерна була типовою.
«У 1939 році чехословацькі євреї-біженці утікали спочатку до Польщі, а потім, коли Польщу окупували німецькі війна, вони мусили втікати далі – на територію Радянського Союзу. За нашими оцінками, їх було 3-4 тисячі. Це лише з Чехословаччини, але були ще десятки тисяч людей з самої Польщі, з Німеччини та Австрії», – говорить чеський історик.
Головних причин, чому єврейських біженців, які втікали від Гітлера, Сталін відправляв до ГУЛАГу, Ян Дворжак називає дві. По-перше, на щойно окупованих територіях люди з європейських країн становили безпековий ризик для радянських окупантів, а по-друге, разом з сотнями тисяч депортованих жителів балтійських країн, західної України та Білорусі, вони були потрібні для рабської праці в ГУЛАГу. Тому, говорить історик, євреї опинилися в концтаборі, а не у створеному у пропагандистських цілях Єврейському автономному окрузі зі столицею в Біробіджані.
«В цей час в Радянському Союзі розпочалося багато різних промислових та господарських проектів, особливо у віддалених частинах Радянського Союзу. Тому ці в’язні були потрібні як безкоштовна робоча сила, тому їх посилали на північ до ГУЛАГу, а не на південь, до Біробіджану», – пояснює чеський історик Ян Дворжак.
Він наголошує, що попри те, що в Кремлі знали, яка небезпека загрожує євреям на окупованих Гітлером територіях, Радянський Союз ніколи не допомагав єврейським біженцям, а навпаки, намагався не допустити їх на свою територію.
