Не минуло й чотирьох місяців відтоді, як 7 травня Емманюель Макрон здобув перемогу на виборах президента Франції, а його рейтинг уже опинився на рівні всього лиш 40 відсотків. Це найнижчий за понад 20 років показник серед президентів П'ятої республіки після 100 днів перебування на посаді.
Ось динаміка рейтингів Макрона і його двох попередників – Ніколя Саркозі (президент в 2007-2012) і Франсуа Олланда (2012-2017):
Тільки за останній місяць популярність Макрона впала на 14 відсотків. Зараз його роботою не задоволені 57 відсотків французів, повідомляє соціологічна служба IFOP. При цьому в другому турі президентських виборів за Макрона голосували дві третини французів, які прийшли на виборчі дільниці. Щоправда, як нагадують соціологи, багато хто підтримав Макрона не через прихильність до нього самого, а, швидше, на противагу його суперниці – лідерці ультраправого «Національного фронту» Марін Ле Пен.
Іронічних коментарів більш ніж достатньо. Автори деяких відзначають, що популярність людини, яку навесні називали «рятівником Франції», нині падає швидше, ніж у Дональда Трампа, який не вилазить з політичних скандалів:
Чим же надокучив новий президент Франції виборцям у перші місяці перебування в Єлисейському палаці? Версії різняться. Британський тижневик The Economist стверджує, що Макрона карають за добрі справи: намір скоротити бюджетні витрати, зокрема зарплати в держсекторі, який розширився. За це Макрон і його уряд уже отримують на горіхи від лівої опозиції: колишній кандидат на президента, лідер руху «Непокірна Франція» Жан-Люк Меланшон назвав нинішню владу «гордовитою кастою», яка домагається «привілеїв для багатіїв».
Але, можливо, справа не в реформах, яких французький президент встиг провести зовсім небагато, а в ньому самому. Емманюель Макрон пообіцяв бути «Юпітером»: ім'ям головного з античних богів у Франції називають президента, який править дещо відсторонено, зосередившись на зовнішній політиці і представницьких функціях та доручивши «брудну» роботу (насамперед економічні справи) своєму прем'єру і міністрам. При цьому дуже швидко Макрон із цією роллю не впорався: влаштував кілька доган прем'єр-міністру Едуарду Філіпу (його рейтинг зараз – на 7 відсотків вищий, ніж у шефа) і спровокував відставку популярного начальника Генштабу генерала де Вілльера.
Не пішла на користь президенту і його схильність до помпезності. Емманюель Макрон любить Версаль – у тамтешньому колосальному палаці, зведеному колись Людовіком XIV, він провів низку важливих нарад і офіційних зустрічей (зокрема, запам'яталося побачення з Володимиром Путіним, під час якого російський президент виглядав досить похмуро). Завдяки цьому, а також обіцянкам бути «Юпітером» і нелюбові до спілкування з журналістами (традиційна для французьких президентів прес-конференція в день національного свята 14 липня була скасована), Макрон став занадто нагадувати Бурбона – а цього в республіканській Франції не люблять.
Над дещо надмірною пристрастю очільника держави до зовнішніх ефектів стали все частіше жартувати – поки не дуже злісно. Багато хто звернув увагу на те, як ретельно готувався Макрон до зйомок свого офіційного портрета, особисто розкладаючи на столі предмети, які повинні складати його антураж на фото. Ось підсумок зйомки:
А ось підготовка до неї:
До речі, книги, які лежать на столі за Макроном, – це мемуари засновника П'ятої республіки Шарля де Голля і два романи: «Червоне і чорне» Стендаля та «Страви земні» Андре Жида. Знавці французької літератури, мабуть, можуть зробити таким чином уявлення про смаки і внутрішній світ нинішнього президента. А любителі пожартувати почали пародіювати портрет. Наприклад, так:
Ще більше, однак, зашкодили репутації президента повідомлення про те, що він встиг витратити на макіяж 26 тисяч євро. Не сподобався публіці і намір Макрона надати офіційний статус першій леді – своїй дружині Бріджит, яка загалом досить популярна. Від своїх планів щодо дружини президенту довелося відмовитися.
Усе перераховане може здатися дрібницями, але в сучасній політиці, де лідер – щось на кшталт товару, який продає сам себе виборцям, дрібниці відіграють чималу роль. Щоправда, можливо, головну причину падіння популярності Емманюеля Макрона сформулювало видання Politico: «Його президентство поки що складається більше з образів, ніж зі слів, і більше зі слів, ніж зі справ». А саме справи, різноманітні реформи обіцяв Макрон французам під час передвиборчої кампанії. Поки ж вчинок президента Франції, що, мабуть, найбільше запам'ятався, – серія нескінченних рукостискань з Дональдом Трампом (спочатку суперницькі, а пізніше – під час візиту президента США до Парижа – швидше, дружні):
Але в політологів з паризького Інституту політичних досліджень (Sciences Po) Еміліано Гроссмана та Ніколя Соже є своя версія. Вони вважають, що французи просто не люблять своїх політиків – і система П'ятої республіки лише сприяє цій неприязні: «Центром усього є президентські вибори. У кандидатів вкладаються великі надії. Переможець починає виконувати свій мандат, володіючи великою легітимністю і популярністю. Але вже через кілька місяців це закінчується: сміливі обіцянки наштовхуються на межі реальності. Франція з її членством в ЄС та відкритою економікою багато в чому залежить від сусідів і партнерів. Односторонні рішення і радикальні реформи коштують дорого, і від них найчастіше швидко відмовляються. А виборців охоплює розчарування».
До речі, від 2002 року жодному французькому президенту не вдавалося обратися на другий термін. Поки що рано судити про те, чи зможе Емманюель Макрон зламати цю закономірність. Але недоброзичливці в соцмережах, радіючи неприємним для президента результатам опитувань, уже придумали для нього прізвисько «Ефемерон».
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
