Санкції США вже спрямовані на повалення режиму Путіна – Арестович

Гості програми «Ваша Свобода»: Олексій Арестович, військовий оглядач; Віктор Трегубов, шеф-редактор сайту «Петро і Мазепа».

Від берегів Балтійського моря до берегів Чорного моря, включаючи окупований Крим, розгортається масштабне переміщення російської військової техніки по всій лінії європейського кордону Росії. Офіційно у Москві заявляють про навчання «Захід-2017». Вони мають початися 14 вересня цього року в Білорусі. Але на свіжих фото у соцмережах, які активно ширять користувачі, військова техніка, яка чомусь рухається не в Білорусь, а в напрямку України.

Embed share

Ваша Свобода | Військові маневри Росії: коли і звідки чекати удару

відео Радіо Свобода

Embed share

The code has been copied to your clipboard.

The URL has been copied to your clipboard

---

No media source currently available

0:00 0:20:00 0:00

ЗАВАНТАЖИТИ

• 32 kbps | MP3
• 128 kbps | MP3

Pop-out player

Олександр Лащенко: Панове, за понад 3 роки війни Росії проти України Росія проводила офіційно навчання, так би мовити, по периметру України, напевне, вже десятки разів. Ці навчання становлять загрозу саме Україні? Хоча декларується, що вони проводитимуться в Білорусі, ніби загрози Україні немає.

​

​Віктор Трегубов: Вони становлять потрійну загрозу. По-перше, становлять загрозу для певних кіл Білорусі, не для всієї Білорусі, для інших кіл навіть вигідні. По-друге, становлять загрозу для України. І третє: є сигналом для НАТО. Це комбінована дія, спрямована на тактичні і на стратегічні цілі.

– Ніби російськомовне населення Білорусі ніхто «не гнобить». Що ж таке? Відомий російський оглядач ЖЖ, який живе в Америці, пише: «Андрій Ілларіонов вже кілька місяців поширює чутку, що нібито в Путіна є плани про «БілорусьНаш».

​Віктор Трегубов: Там проблема в іншому. Лукашенко є самостійним політиком. А його таким у Кремлі просто бачити не хочуть. Навіщо їм такий союзник? Росія не може ж розглядати Білорусь як рівноправного союзника зі власним підходом. (Щодо «БілорусьНаш» – ред.) від Ілларіонова не чув, але від інших людей я це чув. У Білорусі є велика кількість людей, які для Путіна були б зручнішими, ніж Лукашенко, починаючи від чинного міністра внутрішніх справ, закінчуючи певним колом їхніх силовиків. Білоруси, які нам пишуть, навіть звертають увагу, що є внутрішнє білоруське протистояння. З одного боку, Лукашенко і його група. А з іншого боку, група силовиків, з ними ж пов’язаний старший син Лукашенка, який з Лукашенком не дружить, інша група, яка зараз не при владі, намагається вирішити власні проблеми через московський вплив.

Для України сигнал – нам уже треба захищати не тільки напрямок південь і схід, не тільки навіть із заходу, бо там Придністров’я, а й північ. Нам фактично треба тримати кругову оборону, бо з Білорусі навіть теоретично можна виходити на західні області України, себто вони вже у небезпеці. Це і сигнал для НАТО – під ударом залишаються країни Балтії, бо виходить на безпосередній кордон Польщі.

– Пане Арестович, що це за навчання? Навіщо це робиться?

​Олексій Арестович: По-перше, це типове навчання, яке не перший рік відбувається. По-друге, у Білорусі багато навчань. Після «Заходу-2017» буде «Бойове братерство-2017». Є думка, що справжні заходи проти України або проти країн Балтії будуть відпрацьовані на «Бойовому братерстві».

Ми всі розуміємо, що коли десятки тисяч військових і техніка здіймаються з місць, то це, як мінімум, шантаж Білорусі, Заходу, як максимум, створення умов для військової агресії, а в проміжному варіанті – створення сильної позиції для переговорів з Заходом.

– Пане Трегубов, на Ваш погляд, Путін тільки блефує, «понти ганяє», як кажуть у Росії, чи справді може вдарити?

​Віктор Трегубов: Немає різниці у випадку з Росією між «понтами» та безпосередньою агресією. Бо якщо «понти» вдадуться, то буде безпосередня агресія. Якщо ж не вдадуться «понти», тоді агресії не буде.

Я його (Путіна – ред.) постійно порівнюю, вибачте, з «гопником» на вулиці. Підійшов і штовхнув. Якщо після цього отримав по морді і в пах, то дальше конфлікту не буде, якщо ж штовхнув і реакції немає, то штовхне сильніше, потім «Віддай гаманець!», потім «ставить на лічильник» і таке інше. Це ж Росія! Це як їхати на велосипеді – зупинився, то ти впав. Тому він або пре вперед, або падає. Якщо вдасться зупинити його (Путіна – ред.), то він впаде. І це падіння буде для нього дуже травматичним. Саме тому він зараз активно крутить педалі.

Олексій Арестович: Якщо навіть агресії не буде і не вдадуться «понти», але буде зміна політичної позиції в будь-якій державі, якій загрожує цей дуже вдалий хід з боку Путіна, – то вже успіх, для цього варто було перекидати війська. Якщо позиція країн Балтії або Польщі, або НАТО, або Чехії, або України зміститься у потрібному для Путіна напрямку, що не виключено. Коли СРСР розпочав гнати нафту і газ в Європу, почала виростати «газова еліта». Це третє покоління політиків, які залежать на Росію. Ми звикли сваритися на наших олігархів. Насправді в Європі ситуація набагато гірша...

Зараз загострення ситуації. Захід, принаймні США, зрозуміли, що це є, на кого насправді ці маневри в Молдові, Грузії і в Україні спрямовані. Проти Заходу. І вдарили у відповідь. 180 днів, які передбачаються санкціями, витікають 1 березня 2018 року. 18 березня вибори в Росії. Якщо за 18 днів народ Росії побачить на схемах, як його обкрадав режим Путіна, наслідки для Путіна можуть бути непередбачуваними. У Росії очікують Майдану. Його побоюються дуже сильно. Завадити Майдану в Росії можна, спроектувавши кризу назовні.

Ніхто не збирається зупинятися з обох сторін. Санкції США спрямовані вже не на попередження Росії, а на повалення режиму Путіна. Він це розуміє.

Розпочинається нова фаза 2017-2020-й. Вона активніша і загрозливіша для всіх гравців. Восени ця фаза розпочнеться наповну. І на Донбасі також. Може, не відбудеться взагалі ніяких бойових дій, але в інших просторах буде надзвичайне напруження. Найближчих два роки буде дуже гаряче на всіх фронтах. Ми краще готові, як будь-коли.

Але це стратегічний задум. А планування в Кремлі доволі гнучке. Вони можуть зробити те, що на Донбасі, ще голосніше у Чехії або в Болгарії, або в Білорусі, або, навпаки, і там, і там.

– Україна, армія українська готова зараз до таких загроз з боку Росії?

​Віктор Трегубов: Саме за донбаський напрямок я не так боюся. На донбаському напрямку у нас є чим відповідати, є підготовлені позиції, є більш-менш стабілізована ситуація в самому регіоні на деокупованих територіях. Якщо ж буде удар з інших напрямків, то це може бути небезпечно. До загострення на Донбасі ми точно готові, до загострення по всій лінії, тим більше з білоруського боку... Це Ви краще у Муженка питайте.

– Не такий насправді великий Путін. За понад три роки в Україні, до речі, він не так і багато досяг. Хіба ні? Давайте не перебільшувати його потенціал.

​Олексій Арестович: Він не великий. Я зробив дуже багато, щоб розвіяти міф про «вєлікую рускую армію», про Путіна. Він просто гравець і грає. Ставки надзвичайно величезні з обох боків. Мене в цьому радує, що Захід, який намагався в 2014-у і в 2015-у ледве не розміняти національні інтереси України на поступки Путіну, зараз отямився, принаймні в особі Конгресу США, і грає у відповідь.

​Віктор Трегубов: Ідеальний президент США, з точки зору України, це Дональд Трамп, на якого тисне Конгрес, на якого тисне Сенат. Не Гілларі Клінтон у будь-якому стані, і не Дональд Трамп, який всіх переміг. Він змушений діяти проактивно, діяти проакивно у тому числі і на нашу користь, навіть якщо він робить візуальні реверанси на користь Росії.