Сергій Хазов-Кассіа
Міжнародний скандал змусив чеченську владу припинити масові облави, тортури і вбивства геїв, але член ради «Російської ЛГБТ-мережі» Ігор Кочетков вважає, що розслаблятися зарано: за його інформацією, затримання геїв тривають, а чеченська поліція намагається повернути в республіку тих, кому вдалося втекти.
У понеділок «Російська ЛГБТ-мережа» спільно зі спеціальним кореспондентом «Нової газети» Оленою Мілашіною опублікувала доповідь про ситуацію з переслідуваннями ЛГБТ-людей в Чечні. Переслідування гомосексуалістів на Північному Кавказі почалися давно, однак раніше основною метою злочинців було особисте збагачення – вони викликали жертв на підставні зустрічі, іноді били, знімаючи це на відео, і вимагали викуп, погрожуючи розіслати компромат родичам жертв. З доповіді «ЛГБТ-мережі» випливає, що сума викупу була різною: від двадцяти тисяч до одного мільйона рублів.
У грудні 2016 року почалися масові облави на гомо- і бісексуальних чоловіків, які не закінчилися досі. Інформацію про те, що затримання тривають, Радіо Свобода підтвердили і геї, яким вдалося втекли з Чечні. За їхніми словами, тепер чеченські силовики діють обережніше, уникають облав і утримують гомо- і бісексуальних чоловіків не в «секретних в’язницях», а в звичайних СІЗО, під загрозою розголосу, змушуючи затриманих підписувати свідчення за кримінальними статтями – переважно про незаконне придбання та носіння зброї, а також зберігання наркотиків.
При цьому, за словами джерел Радіо Свобода, поліцейські зазвичай порушують це слово і все одно розповідають родичам жертв про їхню орієнтацію. Співрозмовники Радіо Свобода кажуть про десятки нових затримань. Джерело редакції в МВС Чечні не підтвердило цю інформацію, повідомивши, що чеченська влада навряд чи буде продовжувати кампанію проти ЛГБТ-людей після міжнародного скандалу.
Член ради «ЛГБТ-мережі» Ігор Кочетков розповідає Радіо Свобода, що хоча масова хвиля облав спала, переслідування геїв та їхніх родичів в Чечні не припиняються:
– Інформація, яку ми маємо, дуже уривчаста, її недостатньо, щоб скласти якусь об’ємну картину. Ми точно знаємо, що зараз чеченська поліція розшукує тих, хто виїхав, принаймні тих, кого ми вивезли, і намагається чинити тиск на них через родичів, щоб вони повернулися до Чечні. У нас були випадки, коли родичі приїжджали до Москви і шукали їх, намагалися їх вивезти, але, на щастя, поки нікого не відвезли. До нас надходять повідомлення про те, що тривають затримання, але поки ми можемо спиратися тільки на слова цих людей, ми сподіваємося, що скоро ми зможемо з ними поговорити очно і тоді дізнаємося більше.
– Навіщо вони це роблять? Навіщо шукати тих, хто вже поїхав? Кадиров говорив – «нехай Канада всіх забере, нам вони не потрібні».
– Це демагогія. Насправді їм не потрібні живі свідки, і тому їх потрібно повернути, з їхньої точки зору, для того щоб вони, не дай Боже, не заговорили і не продовжували говорити.
– Що відбувається з дослідчою перевіркою Слідчого комітету, чи є надія, що вона принесе якісь результати?
– А ми не знаємо, що з нею відбувається. І ми, і «Нова газета» спрямовували письмові заяви до Слідчого комітету, і остання відповідь, яку ми отримали, була, якщо не помиляюся, в травні, коли нам повідомили, що ведеться дослідча перевірка – без будь-якої конкретики. Відтоді ми ніяких відповідей не отримували. Усі терміни вже, за законом, минули, ми не знаємо – продовжили вони цю перевірку чи завершили.
– За Вашими відчуттями, чи варто очікувати чогось від цієї перевірки і від дій російських правоохоронних органів?
– Відчуття – річ суб’єктивна. Я просто бачу, що відбувається, я бачу, що процесуальні строки, встановлені законодавством, вже порушені і відповідей не надано. Якщо не надано відповідей, значить, не хочуть їх давати. На сьогоднішній день, виходячи з тих фактів, які у нас є, я виходжу з того, що вони не хочуть проводити розслідування.
– За моєю інформацією, зі спілкування з деякими жертвами, переслідування тепер проводяться за новою схемою: на гомо- і бісексуальних чоловіків «вішають» кримінал – зброю і наркотики. Чи є у Вас інформація з цього приводу?
– Так, у нас теж є такі дані, ми знаємо, що намагаються порушити справи під різними приводами. Я знаю про зброю і про якісь господарські злочини за економічними статтями.
– Що може статися з людьми, яких затримали зараз?
– Тих, кого зараз затримали, ми з ними, звісно, ніяких контактів не маємо. Ми можемо тільки сподіватися, що отримаємо якусь інформацію, якісь імена. Можливо, тоді цих людей можна буде шукати. Зрозуміло, що тут не стоїть вибір – сидіти в СІЗО і відправитися до в’язниці чи бути вбитим, тому що, коли людина у нас, особливо в Чечні, потрапляє до рук МВС, ми не знаємо, що з нею відбувається далі. Вона опиняється поза якимось інформаційним полем, поза захистом закону, тому що в Чечні закони не працюють. Щойно людину затримують, з нею може статися все що завгодно.
– Згідно з опублікованими в доповіді цифрами, за чотири місяці до вас звернулося 130 жителів Чечні, 63 з них виїхали за межі республіки. Скільки людей виїхало за кордон?
– На сьогоднішній день у нас за кордон виїхало близько 40 осіб. Зараз ми продовжуємо отримувати приблизно по три-п’ять звернень на тиждень.
– Це люди, яких переслідують, чи ті, хто боїться і хоче виїхати?
– Різні ситуації. Хтось боїться, але є й ті, кого переслідують, кого шукають, ким цікавиться поліція.
– Проблема залишилася в межах Чечні чи надходять звернення з інших республік Північного Кавказу?
– До нас стало більше надходити звернень з інших республік Північного Кавказу – це Дагестан, Інгушетія, Північна Осетія. Але це не означає, що ці проблеми там виникли зараз. Стала більш доступною наша допомога, люди на Північному Кавказі про нас більше дізналися. Головним чином з інших республік звертаються за фактом шантажу. Тобто класична історія, коли влаштовують підставні побачення, щось знімають на відео, потім цим шантажують.
Окрім того, є ще окрема історія з Чечнею, це історія дівчат (лесбійок). Ми знаємо, що їх не затримували і так, як чоловіків, не переслідували, але тим не менш, дівчата до нас стали частіше звертатися. Там небезпека від батьків, від родичів, які зачиняють їх, позбавляють можливості спілкування із зовнішнім світом, відбирають всі засоби зв’язку, збираються насильно видати заміж, їх навіть можуть убити.
– Наскільки їх багато?
– Дівчат набагато менше. Це все ще в межах десятка.
– Як західні країни реагують на ситуацію в сенсі допомоги чеченським геям і надання притулку? У квітні була інформація, що Франція, наприклад, відмовилася видавати їм візи. Що відбувається з іншими європейськими країнами? Зі США? З Канадою?
– Якщо порівнювати ситуацію з тим, що ми мали в квітні-травні, вона рухається в позитивну сторону: візи видають, людей ми вивозимо. Франція приймає людей. Ті питання мали якийсь технічний характер, і вони вирішені.
– Хто взагалі ці люди? Ці 63 людини?
– Дуже різні. Від 18 до 45 років, якщо брати за віком. Звісно, ми говоримо про чоловіків. Серед цих 63 чоловік є близько 10 членів сімей: іноді вони виїжджають з родинами, коли сім’ї готові їх підтримати і самі побоюються за свою безпеку, а ми готові допомагати і сім’ям. Це дуже різні люди з дуже різними заняттями, не можна сказати, що є якийсь домінуючий вид діяльності. Є і бізнесмени, і люди, які працювали в сфері обслуговування, і на державній службі.
– Ви сказали, що чеченська влада намагається шукати втікачів у Центральній Росії. Деякі мої співрозмовники, які вже виїхали за кордон, бояться, що їх можуть дістати і там. Наскільки виправдані ці побоювання?
– Були випадки, ще до цієї історії з геями, коли людей, які тікали через інші причини, знаходили і вбивали. Знаходили їх (в тих випадках, які мені відомі) в європейських країнах. Ми розуміємо, що є країни, де існує дуже активна, велика чеченська діаспора – Німеччина, Франція, і там теоретично така можливість існує. І тому, навіть перебуваючи за межами Росії, люди повинні дотримуватися запобіжних заходів.
– Журналісти «Нової газети» після публікації матеріалу про переслідування геїв в Чечні стали отримувати погрози – як публічні, так і від невідомих людей – конверт з білим порошком надійшов поштою до редакції. Чи були такі інциденти зі співробітниками «ЛГБТ-мережі»?
– Ні, прямих погроз на адресу «Російської ЛГБТ-мережі» або окремих співробітників поки не було. Були на мою адресу і на адресу інших співробітників якісь образливі повідомлення в соціальних мережах, але це є завжди.
– Чи є позитивні результати загалом крім того, що ви рятуєте реальних людей?
– Ну, це теж чимало. Це важливо, що нам вдалося врятувати десятки людей і вони знаходяться у відносній безпеці. Окрім того, дуже важливо, що завдяки журналістам, правозахисникам ця історія вийшла в публічний простір і тема становища ЛГБТ-людей на Північному Кавказі стала публічно обговорюватися і в Росії, і за кордоном.
– Як на Вашу думку, ситуація буде розвиватися далі?
– Не знаю. Ніхто взагалі не очікував, що така ситуація може виникнути, вона була непрогнозована. Тому прогнозувати, як вона буде розвиватися, неможливо.
Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
