Київ – Близько п’ятдесяти громадян України утримує Росія на своїй території та на території окупованому Криму, стверджують правозахисники. За звільнення українських політв’язнів борються не лише в Україні, а й у всьому світі – політики й дипломати, громадські активісти й митці. Державні діячі, міжнародні організації, такі як ОБСЄ, «Міжнародна амністія» та інші неодноразово звертались до керівників Росії з вимогою звільнити українських бранців.
Лише цього року з вимогою до Росії звільнити громадян України, яких вона незаконно заарештувала й утримує на своїй території та в окупованому Криму, звертались Державний департамент США, Парламентська асамблея Ради Європи, ОБСЄ та інші. Це ж питання обговорювали учасники саміту Україна-ЄС у Києві 13 липня.
Але до сьогодні з російських в’язниць додому повернулись лише Надія Савченко, Геннадій Афанасьєв, Юрій Солошенко.
Фотогалерея: Кримський «в’язень Кремля» повернувся в Україну
Афанасьєв розповів Радіо Свобода, наскільки важлива міжнародна підтримка для українських «бранців Кремля», при цьому свою роль відіграють не лише переговори на вищому рівні й звернення та вимоги міжнародних організацій, а й підтримка звичайних людей. І якщо політичні лідери й державні діячі звертаються безпосередньо до очільників Росії, то громадськість працює у двох напрямках: з одного боку, через свої уряди та міжнародні організації пробує тиснути на Кремль, з другого – пише листи самим ув’язненим, пояснює Афанасьєв.
Коли прийшов мені лист: «Я – Іринка з 5-го класу, Ви мій герой, ми на Вас чекаємо» – воно, це дитяче послання, дуже підтримує тебеГеннадій Афанасьєв
«Я пам’ятаю, коли прийшов мені лист: «Я – Іринка з 5-го класу, Ви мій герой, ми на Вас чекаємо» – воно, це дитяче послання, дуже підтримує тебе, коли ти там (у в’язниці – ред.). Це дає силу рухатись далі й витримувати ті перешкоди, ту боротьбу, яку проти тебе чинить російська правоохоронна система. Тобто, ти відчуваєш, що твоя країна, всі вільні люди у всьому світі – всі вони разом з тобою. І це все дійсно працює», – каже Геннадій Афанасьєв.
Постійне нагадування Москві про українців, яких ув’язнено на території Росії та в окупованому Криму, має нагадувати світові про страждання цих людей, з одного боку, і про порушення росіянами своїх міжнародних зобов’язань у царині прав людини – з другого, додає Афанасьєв.
Робити розголос – це більш за все допомагає нашим хлопцямГенадій Афанасьєв
«Робити розголос – це найбільше допомагає нашим хлопцям. За останній рік, на жаль, не було звільнень саме тому, що Росія обрала політику замовчування цієї проблеми. Але наша робота, всіх гуртом, призвела до того, що Росію визнано агресором. Наше головне завдання – не давати людям цього всього забувати», – пояснює Афанасьєв.
Він сам, як волонтер і громадський активіст, проводить зустрічі з людьми в Україні та поза її межами, розповідає про українських «бранців Кремля» та протиправні дії Росії в анексованому Криму й на тимчасово окупованій частині Донбасу.
Діти світу малюють і пишуть «бранцям Кремля»
Окрім політиків і дипломатів, одними з перших до боротьби за звільнення українських бранців долучились українські організації та громадські активісти в різних країнах світу. Як згадує координатор громадської організації «Всесвітній рух патріотів України» Ірена фон Бург, якщо спершу на акції на підтримку України та українців виходили здебільшого «місцеві» українці, то з часом до них долучились грузини, росіяни, сирійці, чеченці.
В арсеналі учасників міжнародних акцій – флешмоби й пікети біля дипломатичних установ Росії, збір підписів під листами до міжнародних організацій з вимогою змусити Росію відпустити заарештованих українців. Не менш важливо інформувати про події в Україні, про агресію Росії проти України політиків, журналістів, публічних персон у європейських містах, каже фон Бург.
А влітку цього року з ініціативи «Всесвітнього руху» українські діти в різних країнах світу малюють картинки, які пересилатимуть до Росії, у місця позбавлення волі, де утримують українців.
Діти зробили малюночки для Романа Сущенка та інших ув’язненихІрена фон Бург
«Діти зробили малюночки для Романа Сущенка та інших ув’язнених. Це Париж, школа Святого Володимира Великого; українська школа «Наше майбутнє» у Мадриді; українська діаспора у Ванкувері, Канада. На прохання Конгресу українців Латвії малюнки робили, серед інших, і маленькі латиші. Також українським бранцям передають свої малюнки діти з Великої Британії (Євромайдан – Лондон), представники української громади з Мюнхена (Німеччина) та інших країн і міст», –розповідає фон Бург.
Звільнення українських бранців залежить виключно від Путіна – експерти
Координатор міжнародного проекту «Медійна ініціатива за права людини» Марія Томак вважає: міжнародний тиск – чи не єдиний шанс на звільнення тієї категорії осіб, яких називають політичними в’язнями. Якщо простежити історії тих, хто був звільнений шляхом домовленостей, то це завжди відбувалось у результаті переговорів на найвищому рівні. І як наслідок – підписання Путіним помилування, як у випадках Надії Савченко, Юрія Солошенка і Геннадія Афанасьєва, каже правозахисниця.
На думку Томак, українська влада має не лише наполегливо вести переговори на різних рівнях, у різних міжнародних форматах, але й звітувати перед рідними бранців, що Київ зробив для звільнення їхніх рідних.
«Щонайменше, що треба робити – це регулярно звітувати перед родичами, що особа, відповідальна за ведення переговорів або взагалі за це питання (визволення бранців – ред.), що саме зробила? Які формати запропонувала? Яких переговорників призначила, щоб звільнити цих людей?», – наголошує правозахисниця.
За словами Томак, Україні не варто сподіватися на диво, а треба самотужки шукати шляхи для звільнення своїх громадян. Владі готові допомогти правозахисники й громадські активісти, які напрацювали можливі шляхи для цього. Свої пропозиції надали Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група та «Медійна ініціатива за права людини», повідомила експерт.
