Дніпро – На Дніпропетровщині волонтери створили притулок для порятунку та реабілітації тварин-інвалідів. У закладі, що тримається на ентузіазмі небайдужих людей, зараз понад двісті підопічних: тут і свійські тварини – коні, собаки, коти, від яких через старість чи хвороби відмовились господарі, і дикі – сови, орли, білки, єнотовидні собаки, які через отримані травми вже ніколи не зможуть жити в природі. Історія нового вихованця притулку – лисенятка, яке через людську жорстокість може втратити лапку, вразила багатьох: через соціальні мережі люди збирають кошти для його порятунку.
Історія потрапляння чотиримісячного лисенятка на ім’я Руся до притулку «Пегас» – майже детективна. Волонтерам зателефонували з ветклініки: люди, мовляв, принесли на лікування поранене звірятко. Їм продали тваринку під виглядом народженої в розпліднику. Десь у дорозі вона нібито травмувалось.
Олена Русіна, засновниця притулку «Пегас», зазначає: насправді лисеня було вилучене з дикої природи, ймовірно, десь на Київщині, і його травма – не що інше як рана від капкану, який буквально розтрощив кінцівку маляти. У нього діагностували множинні переломи лапки, перебите сухожилля. У притулок звіря приїхало вже проопероване. Зараз лапка повністю неробоча. Після консультацій з лікарями виявилось, поранену кінцівку можуть не врятувати. Мова про те, щоб випустити тваринку знову в дику природу, не йде.
«Сказали, що нібито при перевезенні була травмована лапка. Це неправда. Рентген показав: там все розтрощене. Лікарі намагались врятувати, поставили спиці. Деякі спиці зняли, але не всі. Ми зараз боремось за цю лапку, щоб не довелось її ампутувати. Швидше за все, це був капкан. Люди виявились неготові, адже лисичка дика. Вони не впорались з утриманням і передали до притулку. Руся проходить курс антибіотиків. У неї були проблеми зі шлунком, тому поки що ми її годуємо спеціальним лікувальним собачим кормом. Потім вона буде їсти м’ясо, як і всі наші хижаки. Питання буде вирішуватися, але ми думаємо, що випускати її в природу не можна, там її очікує багато небезпек», – розповіла Радіо Свобода Олена Русіна.
Навіть банальне годування викликає у лисички стрес – волонтерка
Налагодити взаємини зі змученою лисичкою вдалось поки лише одній волонтерці. 23-річна Яна опікується тваринкою з самого початку, дає їжу і ліки, тільки їй звірятко довіряє. Яна каже: хоча Руся мала контакт з людьми, однак кожна дія – чи то годування, чи то лікування – викликає у неї стрес. Яна стежить за поведінкою і характером підопічної: руденька розумна, хитра, але налякана.
«Зовсім непросто. До неї потрібен особливий підхід, щоб вона почала їсти. Вона дуже стресує, для неї це незвичне середовище. Навіть банальне годування викликає у неї стрес. З нірки вона виходить поїсти, коли нікого немає. Вона хоче на волю, адже це все ж дика тварина. Вона намагається рити однією бідною лапкою. Усі процедури – це додатковий стрес. Треба брати її на руки, зав’язувати ротика, щоб не кусалась, обробляти лапку. Вона думає, що їй зроблять боляче. Ми стараємось контакт з нею мінімізувати. Волонтери, які приїжджають, хочуть на неї подивитись, але ми зараз не дозволяємо. Їй треба трішки звикнути. Звикає пересуватись на трьох лапках», – зазначила волонтерка Яна.
Волонтери планують створити для лисеняти максимально комфортні і природні умови проживання, адже одомашнити дику тваринку не можна. У соцмережах та на сайті збирають кошти. Лисичка потребує великого металевого каркасу хоча б 4 на 4 метри. Зараз вона живе у невеликому вольєрі, в імпровізованій нірці. Це житло недостатньо міцне для лисячих лапок і зубів. Також потрібні гроші на їжу та вітаміни.
«Ми залежимо від допомоги людей»
Загалом у притулку для знедолених тварин «Пегас» зараз утримується 217 вихованців. Тут і свійські тварини – коні, кози, собаки, коти, і дикі – сови, орли, канюки, чайки, білки, єнотовидні собаки, які через отримані травми, хвороби чи старість вже ніколи не зможуть жити в природі.
Заклад створили на звичайному сільському обійсті в Солонянському районі, яке, як розповідає засновниця Олена Русіна, вдалось викупити завдяки допомозі небайдужих людей. Про кожного із вихованців Олена та Яна можуть говорити годинами. Обидві зауважують: з дитинства люблять тварин і не можуть пройти повз скривджених.
«Притулок був створений саме для порятунку коней. В основному до нас потрапляють коні, які працювали на людину. До нас звертаються, коли кінь вже «відпрацював», став непотрібним і може бути зданий на бійню. Нам допомагають волонтери, ми викупляємо таку тварину і забираємо на доживання. Потім вже з’явились інші тварини. В Україні мало притулків, які б займались лікуванням, реабілітацією птахів, диких тварин, тому ми зайнялись і цим. У нас є волонтери, які розуміються на цьому, вміють лікувати й доглядати диких тварин. Все це – з дитинства. З дитинства ми рятували кішечок, песиків, любили коней. І свої капіталовкладення, і клич кидаємо, і знайомі допомагають. З миру по нитці. Будь-який притулок – це великі обсяги і на утримання, і на їжу, і на лікування. Ми залежимо від допомоги людей», – каже Олена.
«Тут я знайшла однодумців. Спочатку була любов до тварин, відчуття потрібності, відчуття, що від тебе залежить чиєсь життя, а потім – відповідальність», – додає Яна.
Кожні вихідні до притулку знедолених тварин прибуває додатковий «десант» волонтерів – споруджують вольєри, годують, чистять, вигулюють підопічних. Раді тут і відвідувачам-дітям. Впевнені: спілкування з тваринами робить людину добрішою.
