«Мосул – сотні гектарів суцільних руїн. Зруйновано все, що можна» – військовий журналіст

Армія Іраку проголосила перемогу над ісламістами в Мосулі, а ватажок терористичного угруповання «Ісламська держава» Абу Бакр аль-Багдаді, ймовірно, убитий, хоча це і не підтверджено. Штурм Мосула призвів до значних жертв серед мирного населення і жахливої гуманітарної катастрофи. При цьому угрупування «Ісламська держава» зберігає бойовий і, головне, ідеологічний потенціал. Його бойовики та прихильники на Близькому Сході та в інших частинах світу готові перейти до партизанської війни та здійснення терактів на територіях, які вважають частиною свого «халіфату» – від Португалії до Філіппін.

Ніхто не знає, як і за які кошти відновлювати зруйновані райони та міста і як допомагати щонайменше одному мільйону біженців, повністю позбавлених їжі, житла та медикаментів. На звільнених від бойовиків територіях також залишаються тисячі ісламістів, які переховуються і готові, як і десятки тисяч їхніх прихильників у світі, продовжувати свою війну «в ім’я Аллаха», говорить в інтерв’ю Радіо Свобода знавець регіону, український військовий журналіст Юрій Мацарський, який кілька разів особисто спостерігав за штурмом Мосула і збирається зараз в нову поїздку до Північного Іраку.

– У Північному Іраку зараз жахлива ситуація, яку важко описати словами. Мосул – сотні гектарів суцільних руїн. Зруйновано все, що тільки можна. Часто, до речі, це не наслідок бойових дій – ціла низка сіл і передмість Мосула були навмисне підірвані відступаючими силами «Ісламської держави». Це їхня тактика «випаленої землі» – підривати все, що тільки можна. Потім в ці руїни закладають ще вибухівку, для того, щоб завдати максимальної шкоди тим, хто прийде після них, хто спробує розгребти ці руїни і побудувати на них щось знову. Замінована і неймовірна кількість орних земель. Дуже багато вибухівки дісталося джихадистам після захоплення складів озброєнь, які на півночі Іраку розмістив ще Саддам Хусейн. Серед них, до речі, величезна кількість протипіхотних мін, вироблених на початку 80-х років в Італії та інших країнах Європи, які вже ніхто і не пам’ятає, як розмінувати.

– Північ Іраку – це дуже строкатий етно-релігійний килим. Принаймні, так було років 15-20 тому. Що зараз відбувається цими групами?

– Єзиди опинилися в найбільш жахливому становищі, проти них здійснюється справжній геноцид. Такого не було, можливо, з часів Другої світової війни. Мільйонний народ, етно-конфесійна меншість, визнана «ворогами ісламу» бойовиками «Ісламської держави». Чоловіків знищують, жінки потрапляють у сексуальне рабство. Кількість убитих єзидів досі не підрахували, але зрозуміло, що мова про десятки тисяч. Вони чинять, до речі, відчайдушний опір, є спеціальні озброєні єзидські формування, зокрема і жіночі. Частина єзидських районів, які раніше були місцями компактного проживання єзидів, вже звільнені, але робити там людям нічого – зруйновано все, що тільки можна, немає ніякої інфраструктури, немає будинків, в які можна було б повернутися. І люди (часто ті самі жінки, які або уникнули сексуального рабства, або були викуплені, і залишилися без чоловіків, яких убили) живуть в таборах біженців, тому що їм нікуди повертатися. Зараз єзидські організації у всьому світі активно збирають гроші на те, щоб відновити район Синджар, район їхнього історичного компактного проживання.

– Які території, сили і засоби зараз залишаються в угруповання «Ісламська держава» в Іраку і Сирії? І хто за них ще згоден воювати саме зі зброєю в руках, в окопах воювати?

– На дуже значних територіях зберігається влада джихадистів. Я б не ховав зараз «Ісламську державу». Найрізноманітніші дані наводять, і найоптимістичніші джерела стверджують, що їх залишилося там 15-16 тисяч осіб, а найпесимістичніші кажуть, що близько 100 тисяч. Я сам вважаю, що бойовиків, здатних тримати зброю в руках і вміло її застосовувати, близько 40 тисяч, активних бійців. Врахуйте, що точно такими ж силами, можливо, в кількості 50-55 тисяч бійців, вони зайняли раніше просто неймовірну за розміром територію, що в Сирії, що в Іраку. Зараз, звичайно, вони відступили, звільнений Мосул і всі його околиці, настане черга Ракки. Але просто уявіть собі, що вони тримали під контролем територію розміром, напевно, з Великобританію. Силами менш ніж 100 тисяч бійців, на піку.

Зрозуміло, що спочатку на них працював загальний страх. Той же самий Мосул в 2014 році обороняло іракське угруповання чисельністю в 10 разів більше, ніж сили наступу «Ісламської держави», і Мосул здали без бою. Плюс до всього, втрачаючи території, свої опорні пункти на Близькому Сході, в Сирії і в Іраку, вони розширюють свою «географію» в інших регіонах світу. Угруповання «Ісламська держава» вже дуже добре себе почуває в Сомалі та Лівії, яких як єдиних держав давно не існує. Видно, що в Південно-Східній Азії вони вже можуть дозволити собі показові захоплення міст.

– Ви дивилися останнім часом на заяви керівників угруповання «Ісламська держава»? У них є якийсь скоординований план дій? Чи це більше все-таки ідеологія, а не угруповання?

– Саме ця ідеологія і є їхнім планом дій. План у них один – залучити якомога більшу кількість людей на свою сторону. Вони не визнають ніяких демократичних інституцій, їм абсолютно начхати на будь-які переговори з будь-ким, їм не потрібне визнання себе, скажімо, як окремої держави, з боку ООН чи будь-кого. Вони дають дуже прості відповіді на найскладніші питання.

Але навіть, якщо зараз, або через рік, через п’ять років усі ці 50 або 40 тисяч джихадистів, які воюють в Сирії і в Іраку, виб’ють з територій, які вони займають, якщо влада тих країн, на територіях яких зараз точиться війна, встановлять там формальний або фактичний контроль, то це не означає, що «Ісламська держава» програє. Це не означає, що «Ісламська держава» зникне. Вони прекрасно почуваються у підпіллі, вони вийшли з підпілля, і вони в будь-який момент повернуться в підпілля. Зміцніють, наберуть нових прихильників і проявлять себе ще де-небудь.

– В офіційних російських ЗМІ в останні кілька днів звучить така точка зору: ніяка перемога в Іраку і звільнення Мосула не були б можливі без дій Повітряно-космічних сил Росії, тобто без збройного втручання Москви у справи на Близькому Сході, у війну в Сирії.

– Війна з джихадистами «Ісламської держави» точиться все-таки на двох фронтах. Вони, звичайно, взаємопов’язані, тому що угруповання може перекидати сили з Іраку до Сирії і назад, і досить часто це робило. Але Росія діє тільки на території Сирії, і кого вона там бомбить – є найрізноманітніші свідчення. Судячи з усього, «Ісламська держава» – не найголовніша мета для Росії. Я вважаю, що це спроба приписати собі чужі заслуги. Не знаю, чи хтось цьому повірить, чи хтось біля скроні пальцем покрутить, чи хтось просто перегорне цю інформацію і не запам’ятає навіть.

Дуже активну роль в боях з джихадистами відіграють західні сили. Ба більше, перелом саме в битві за Мосул настав тоді, коли Захід відправив туди наземні підрозділи. Це особливо не афішується. Те, що зараз відбувається навколо Мосула, як, до речі, і навколо Ракки в Сирії, це досягнуте багато в чому завдяки наземним силам Заходу. Там борються, я бачив сам, і австралійці, і німці, і італійці, кого там тільки немає. Але, звичайно, головну роль там відіграють американці – і американський спецназ там є, і американська артилерія. Окрім того, США ж ще і з повітря бомблять противника. Тому такі заяви Росії, насправді, варто ділити, якщо не на 10, то, принаймні, на 5.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода