Сакен Аймурзаєв
Боротьба з корупцією в останні роки в Україні – це гучні арешти, яскраві справи корупціонерів і жодного терміну ув’язнення. У чому труднощі боротьби з незаконним збагаченням політиків високої ланки і що потрібно змінити в Україні, щоб чиновники припинили красти? Про це розповідає очільник Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник.
– Скажіть, красти менше стали за два роки, за вашими відчуттями – в Україні загалом, чи тільки чиновники?
– Судячи з того збитку, який встановлений, у справах, які розслідує НАБУ, мені здається, поки що ні. Але водночас є приклади, які вказують на те, що ліквідація корупційних схем в Україні проходить, і це дає перші результати.
– На сайті ГПУ зазначено, що зараз розслідуються 333 справи.
– Зараз по-різному, ця кількість постійно змінюється.
– Вона збільшується чи зменшується?
– Збільшується, деякі справи йдуть до суду, деякі закриваються. Тобто динаміка є певна, в середньому кількасот справ ми розслідуємо.
– І ці справи стосуються тільки чиновників українських? Кого більше у цих справах?
– Я не готовий зараз сказати. Дуже багато справ стосуються депутатів народних, дуже багато справ стосуються працівників міністерств, багато справ стосується правоохоронного блоку – поліцейських, прокурорів, суддів.
– Як до вас ставляться в українському «політикумі»?
Проблеми зі створенням антикорупційного суду, проблеми з наданням права автономного прослуховування для НАБУ вказують, що еліта зараз чинить опір цим процесам
– Я просто наведу такий приклад: коли ухвалювався закон про НАБУ у 2014 році, то цей закон був ухвалений «на ура». Не було служби, був просто проект закону, його проголосував ще минулий парламент, і все було добре. Зараз, коли НАБУ вже створено, коли відомство почало розслідування, арешти перші, то зараз кожна зміна в законодавстві дуже складно проходить через парламент. І ось ці проблеми зі створенням антикорупційного суду, проблеми з наданням права автономного прослуховування для НАБУ вказують, що еліта зараз чинить опір цим процесам. Тому що ті закони, які оптимізували б наші розслідування і дали б нам можливість показати більш швидкий результат, зараз блокуються. Це одна з найголовніших проблем.
Якщо проаналізувати те, що про нас пишуть, в це вкладаються дуже величезні гроші – в дискредитацію і керівництва НАБУ, і самого НАБУ – то в принципі основна думка, що нікого не посадили. Хоча НАБУ не ув’язнює, садить суд. І це найбільша проблема, тому що вся критика зводиться до того, що, ну, так, там щось розслідують, так, там когось заарештовують, затримують, але нікого не посадили. Хоча це не наша юрисдикція, це повноваження суду.
Банальний приклад, коли ми приходимо заарештовувати очільника Фіскальної служби, а судді просто не приходять на роботу – це якраз яскравий приклад саботажу наших справ з боку судової влади.
– Юрій Луценко розповідав, що пропонував створити при кожному суді свою антикорупційну палату. Як Ви ставитесь до цієї ідеї? Щоб не чекати цього нескінченного процесу створення окремих судів.
Судді до цього не готувалися. Вони готувалися розглядати крадіжки, грабунки, розбої, можливо, торгівлю наркотиками, але не готувалися до того, що приходить півуряду, півпарламенту брати на поруки підозрюваного, якого ми підозрюємо в корупції
– Потрібен окремий суд, там, де судді будуть готові слухати ці справи. Тому що багато суддів, які слухають справи, які ми їм передаємо, вони просто не готові до цього. Вони не готові, що приходить купа камер на судове засідання, що приходить половина парламенту брати на поруки окремого підозрюваного, що приходять чинні міністри. Ці судді до цього не готувалися. Вони готувалися розглядати крадіжки, грабунки, розбої, можливо, торгівлю наркотиками, але не готувалися до того, що приходить півуряду, півпарламенту брати на поруки підозрюваного, якого ми підозрюємо в корупції.
І судді, які будуть йти в антикорупційний суд, вони повинні розуміти, які будуть виклики. Коли я брав участь в конкурсі на директора НАБУ, то приблизно уявляв, які ризики несе в собі ця посада і які виклики будуть стояти, хоча до кінця на той момент я ще не усвідомлював.
– Що з призначенням трьох людей, які будуть стежити за роботою Бюро, чому ніяк не формується?
– Я не готовий відповісти на це питання, тому що, з природних причин, ми не вникаємо в цей процес. Але особисто моя думка, що цей процес вже досить політизований, на жаль, і для нас важливо, щоб хто б там не був призначений, щоб висновок цих аудиторів був, негативний чи позитивний – неважливо, щоб він користувався довірою і суспільства, і наших західних партнерів. Для нас це визначальне. А хто там буде – це не наші повноваження, це повноваження парламенту, уряду і президента.
– Із ФБР ви підписали чергову угоду на два роки. Розкажіть докладніше про це.
Якщо ми не будемо мати робочого контакту з нашими міжнародними партнерами-правоохоронцями, то ці розслідування будуть тривати дуже довго
– Якщо чесно, меморандум, який був підписаний рік тому, перший меморандум не підписували для того, щоб когось налякати. Меморандум підписувався для вирішення конкретних слідчих питань. Чому для нас це важливо – тому що розслідування дуже часто виходять за межі України: офшори, дуже багато країн задіяно в злочинних схемах. Справа того ж самого Мартиненка – там дуже багато країн задіяно. І дуже часто ми маємо справу з міжнародними правовими дорученнями, і якщо ми не будемо мати робочого контакту з нашими міжнародними партнерами-правоохоронцями, то ці розслідування будуть тривати дуже довго. Що стосується ФБР, то це для нас дуже важливе співробітництво, і я думаю, ви знаєте, наша остання операція проводилася спільно.
– Це Розенблат і Поляков.
– Так. Це була спільна операція, тобто це вже дуже яскравий приклад реалізації цього меморандуму. І мені приємно, що первинний меморандум підписали на рік, а тепер перепідписали вже на два роки, це вже ознака того, що у нас є взаємодовіра з цією службою.
– Це і консультування, і якась допомога?
– Там дуже багато пунктів: обмін інформацією, консультування, взаємна правова допомога в рамках закону і меморандуму, навчання, обмін досвідом.
– А з якими ще іноземними службами співпрацюєте?
У нас дуже хороші відносини з польськими колегами з Центрального антикорупційного бюро Польщі, з литовськими, з латвійськими, зараз ми запланували зустрічі з молдавськими колегами
– Їх дуже багато насправді. У нас дуже хороші відносини з польськими колегами з Центрального антикорупційного бюро Польщі, з литовськими, з латвійськими, зараз ми запланували зустрічі з молдавськими колегами. Тобто міжнародне співробітництво – це один із пріоритетів нашої роботи.
— Це стосується, наприклад, Ізраїлю?
– З Ізраїлем поки що таких тісних контактів ...
– Не вдається?
– Не те, що не вдається, є, скажімо так, пріоритети. Наприклад, Австрія та Латвія – це дві країни, де у нас відразу всі зусилля були спрямовані саме на встановлення контактів. Зараз ми бачимо, що деякі наші розслідування вже перетинаються з Гонконгом, ми під час останнього візиту до Гонконга мали зустріч з керівництвом їх антикорупційного органу, зараз напрацьовується меморандум. Я думаю, що для нас вкрай важливо мати дуже швидкі контакти і обмін інформацією з гонконгськими колегами.
– Чи відчуваєте, що ви – чужорідне тіло в цій злагодженій, теплій компанії злодіїв, яка сиділа і багато років?
Багато в чому завдяки нашій роботі є відчуття, що поки що за межами держави у нас більше друзів, ніж усередині
– Я не думаю, що зараз ця компанія тепла, злагоджена, і у них все спокійно. Багато в чому завдяки нашій роботі є відчуття, що поки що за межами держави у нас більше друзів, ніж усередині. І очевидно, що більшість еліти просто не готова жити за наявності незалежного антикорупційного органу. Тому еліта, маючи доступ до ЗМІ, маючи доступ до матеріальних ресурсів, вона використовує це для того, щоб максимально дискредитувати, максимально зробити так, щоб спробувати взяти під контроль цей орган і в ідеалі взагалі ліквідувати його. Звісно, ми зі свого боку робимо все від нас можливе і залежне для того, щоб цього не сталося, тому що дуже багато зроблено.
Але мені здається, що цей процес все більше і більше незворотній, і точка неповернення якраз буде – створення антикорупційного суду. Умовно антикорупційного, це звичайний суд, який буде слухати справи за звичайною процедурою, але просто при цьому судді матимуть спеціалізацію, і вона буде давати можливість їм розглядати ці справи. І це буде точкою неповернення, коли почнуть виносити вироки у цих справах. Коли не просто буде заарештований голова Фіскальної служби, не просто буде рекордна сума застави, внесена у справах кримінальних в Україні, це буде вже конкретно вирок суду, який підтвердить або спростує доводи слідства і висновки про наявність чи відсутність складу злочину.
– Один український політик якось сказав, що в Україні є десять осіб, які вирішують, як все влаштовано і в економіці, і в політиці... Як бути з цим розподілом – між політикою і олігархами? Ви ж не можете займатися Ахметовим і Коломойським, не можете займатися Пінчуком, ви ж не можете ними займатися, ви займаєтеся політиками.
– Не зовсім тут погоджуся, тому що деякі наші справи безпосередньо стосуються цих осіб. Наприклад, справа, запит про титано-магнієвий комбінат, вона стосується безпосередньо пана Фірташа. Якщо ми розслідуємо щодо Міжнародних авіаліній України або «Приватбанку», це стосується Коломойського. Тобто, в принципі, наші розслідування стосуються якраз цих людей, ці люди мають вплив на ЗМІ, і вони активно це використовують для того, щоб дискредитувати як нас, так і наші розслідування.
Матеріал повністю – на сайті спецпроекту «Настоящее время»
