Брюссель – Європейські економічні санкції за агресію Росії на сході України триватимуть наступні півроку. Так вирішив 28 червня Євросоюз. Водночас це є свідченням стійкої європейської єдності у питанні тиску на Москву. З іншого боку, як кажуть економісти, тривалість санкцій на тривалу перспективу дуже згубно відобразиться на її економіці. Без євроінвесторів Росія ризикує далі відставати й ще довго на 80 відсотків залишатися тільки постачальником сировини.
Продовження секторальних економічних санкцій проти Росії було очікуваним, адже лідери Франції та Німеччини, звітуючи перед своїми європейськими колегами, констатували відсутність прогресу в «мінському форматі». І одноголосною реакцією всіх держав ЄС було рішення щодо продовження тиску на Росію.
Євросоюз зацікавлений у співпраці з Росією. Але для цього з російського боку мають з’явитися сигнали, що це теж в її інтересах. Для того її поведінка в Україні повинна змінитисяМарк Франко
Однак цього разу, окрім канцлера Німеччини Анґели Меркель і президента Франції Емманюеля Макрона, слово при обговоренні санкцій на саміті ЄС минулого четверга взяли аж 11 країн і дискусія, як кажуть дипломати, тривала незвично довго. Всі, зокрема Люксембург та Італія, вимагали поруч із тиском на Москву підтримувати з нею стосунки в таких питаннях, як боротьба з екстремістським угрупованням «Ісламська держава» чи щодо іранської ядерної програми.
«Євросоюз зацікавлений у співпраці з Росією. Але для цього з російського боку мають з’явитися сигнали, що це теж в її інтересах. А для того, аби це реалізувати, її поведінка в Україні повинна змінитися і має стати очевидним, що росіяни у цьому теж зацікавлені», – коментує нинішнє продовження економічних санкції щодо Росії Марк Франко, аналітик із брюссельського королівського Інституту міжнародних відносин «Еґмонт».
Макрон, на відміну від Олланда, не «ховається» за спиною Меркель
На думку Брюсселя, Парижа, Берліна та інших столиць, насамперед ці санкції мають підштовхнути Кремль змусити своїх найманців та військових припинити вогонь. Причому європейці згідні, що без «режиму тиші» вести переговори щодо таких вимог політичного характеру, як надання Донбасу автономії чи проведення виборів, немає сенсу. Тому дві держави «нормандського формату» – Німеччина та Франція – тут чітко демонструють свою єдність. Цим, до речі, вони вміло користуються й для того, аби країни, на кшталт Греції чи Кіпру, які мають проросійські настрої, теж далі приєднувалися до спільної санкційної політики співдружності.
Водночас є підстави говорити й про деякі зміни у німецько-французькому дуеті, зокрема i щодо мирного врегулювання війни на Донбасі, вважають деякі європейські експерти.
Насамперед це позиція Емманюеля Макрона, який так би мовити, взяв на себе роль гіда у «нормандському форматі». З одного боку, Анґела Меркель нині дуже залучена до підготовки до осінніх виборів в Німеччині. З іншого – Макрон, якого французи подекуди називають лідером із «залізною рукою», значно рішучіший за свого попередника Франсуа Олланда, який колись нерідко, у консультаціях та рішеннях щодо України, так би мовити, «ховався» за спиною Меркель, кажуть експерти.
Санкції залежать від готовності Кремля припинити війну на Донбасі
Тож, за час, з 2014 року, коли російська агресія наштовхнулася на європейські санкції, нині чітко простежується навіть дещо більша заблокованість європейсько-російських відносин. І немалу роль у цьому відіграє саме президент Макрон, якого ще весною російська пропаганда намагалася «очорнити», а хакери з Росії силувалися втрутитися у вибори, аби посприяти перемозі його суперниці й великої прибічниці Путіна, очільницю «Національного фронту» Марін Ле Пен, що була готова визнати Крим «російським». І навіть на тлі деяких сумнівів серед частини європейців у ефективності санкцій загалом у ЄС переконані, що їхня тривалість є згубною для російської економіки.
Головний і фундаментальний наслідок санкцій – різке падіння інвестицій ЄС в Росію на тривалішу перспективу, те, що відбувається, є для неї згубним: як країни третього світу, вона на 75-80 відсотків залишиться імпортером сировиниМарк Франко
«Головний і фундаментальний наслідок санкцій – різке падіння інвестицій ЄС в Росію, – пояснює колишній європейський дипломат, а нині аналітик Марк Франко. – А отже, такі їй необхідні модернізація та диверсифікація економіки не відбуваються. Можливо, на короткий період Росія переживе ці санкції, але на тривалішу перспективу, те, що відбувається, є для неї згубним: як країни третього світу, вона на 75-80 відсотків залишиться імпортером сировини».
Отож, починаючи із четверга, коли рішення про продовження санкцій опублікують в Офіційному журналі ЄС, обмеження російської банківської системи, підприємств військово-промислового комплексу Росії та її енергетичних компаній, триватимуть ще наступні півроку. Тобто, європейські санкції далі перебувають в залежності від дій Кремля, його готовності припинити війну й віддати Україні контроль за українським кордоном і окупованою частиною Донбасу. А це триватиме, доки Москва не почне поважати угоди, укладені в Мінську, альтернативи яким, повторюють у Брюсселі, наразі немає.
