Європейський суд з прав людини 20 червня визнав дискримінаційним російський закон «про заборону пропаганди нетрадиційних сексуальних відносин». Але на підконтрольних бойовикам територіях Донбасу дискримінація стала нормою. Напади, арешти, вимагання та катування: як виживає ЛГБТ-спільнота на території, де закони не діють, але переміг «русский мир», досліджували «Донбас.Реалії».
Чернігів. Центр міста. Журналісти програми «Донбас.Реалії» зустрілися з Анатолієм Грибановим. Він працює в одному з правозахисних ЛГБТ-центрів і не приховує своєї гомосексуальної орієнтації. Але ще рік тому в рідному Луганську така думка йому навіть в голову прийти не могла.
«Спільнота розділилась на дві частини. Перша поїхала – більш-менш активна. А інші пішли в підпілля. Тобто, вони стали непомітними. Спілкувалися лише з тими, кому могли довіряти», – розповідає ЛГБТ-активіст Анатолій Грибанов.
Анатолій зізнається: в окупованому Луганську скоротив до мінімуму будь-яке спілкування. Ніде, крім будинку і роботи не з’являвся. Але навіть за таких умов страх через фактично безправне положення геїв на непідконтрольній Україні території взяв гору.
Якщо він скаже, що він гей і за це його побили, то його можуть побити ще разАнатолій Грибанов
«Якщо він скаже, що він гей і за це його побили, то його можуть побити ще раз. Це постійні нерви. Треба постійно думати: що можна сказати, а що не можна», – каже Анатолій Грибанов.
Притулок для ЛГБТ-людей з Донбасу
Представникам ЛГБТ-спільноти, які поїхали з окупованих територій, вдалося знайти прихисток в одному зі спальних районів Києва. Журналістам «Донбас.Реалії» дозволили знімати в цій квартирі – за умови, що ніхто не дізнається адресу і не побачить обличчя людей.
«Платити нічого не треба – вони допомагають. До трьох місяців можна жити. Допомагають з працевлаштуванням. Харчування, продукти – все є», – каже Максим. Він трансгендерний чоловік.
Зараз у квартирі живуть дев’ятеро людей. Максим приїхав останнім.
Перебувати там у мене вже просто не було силтрансгендер Максим
«Я тільки нещодавно дізнався про таку можливість. Друзі порадили звернутися. Перебувати там у мене вже просто не було сил. Ні роботи немає, ні розуміння. Взагалі ніяк. Ось вирішив, думаю, поїду – ризикну», – продовжує Максим.
Житло, про яке йде мова – це частина проекту громадської організації «Інсайт». Її керівниця Олена Шевченко пояснює: коли у 2014 році представники ЛГБТ-спільноти почали виїжджати з окупації, вони не мали де зупинитися на новому місці.
Тоді й виникла ідея створити такий притулок. За три роки війни квартира прихистила більше шістдесяти людей. З непідконтрольної частини Донбасу вони бігли не тільки через проукраїнську позицію.
Людей шантажують їхньою сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністюОлена Шевченко
«Людей беруть у заручники, людей катують, вимагають у родичів, друзів і близьких хабара. Тобто, людей шантажують їхньою сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю», – розповідає директорка громадської організації «Інсайт» Олена Шевченко.
На окупованих територіях знищують ЛГБТ-лояльні місця
На окупованій території нападають не тільки на представників ЛГБТ-спільноти, а й трощать місця, які раніше користувалися у них популярністю. Відтак, на початку червня 2014 року бойовики розгромили гей-клуб «Вавилон» у Донецьку. «Донбас.Реалії» побували там і впевнилися: заклад уже не працює. Двері там зачинені, а на фасаді – інформація про оренду.
Крім того, у Донецьку також розгромили місце, де розміщувався культурний фонд «Ізоляція». Тут завжди лояльно ставилися до преставників ЛГБТ.
Таке мистецтво вони хотіли б знищити і спалитиМихайло Глибокий
«Вони казали, що таке мистецтво вони хотіли б знищити і спалити. І насправді, потім ми дізналися, що більшість книг, які знаходилися в нашій бібліотеці, були знищені – їх просто спалили. Більшість великих інсталяцій, зроблених з металу, були просто порізані і продані. А деякі з інсталяцій були підірвані», – розповідає директор з комунікацій і розвитку Фонду «Ізоляція» Михайло Глибокий.
Фонд перебрався до Києва. Тут «Ізоляція» продовжує займатися звичною для себе справою: допомагає сучасним українським художникам і активістам, серед яких є представники різних орієнтацій і гендерних приналежностей. Така свобода, пояснюють у фонді, в реаліях «русского мира» існувати не могла.
«Вони кажуть, що такі цінності їм не подобаються, такого вони б не хотіли бачити у своїй новій «республіці», і це теж стало причиною, чому вони хотіли захопити «Ізоляцію»», – продовжує Михайло Глибокий.
«Мужолозтво» у фейковій «конституції» бойовиків
Правозахисники зазначають – Донбас і до війни був достатньо гомофобним регіоном, але зараз це стало цілеспрямованою політикою керівництва угруповань бойовиків, які визнані в Україні терористичними.
«Ця політика спочатку навіть була зафіксована у так званих «конституціях» «ДНР» і «ЛНР». Були такі положення, як колись в Конституції УРСР, що це кримінальний злочин – мужолозтво. Але їм, мабуть, хтось одразу натякнув, що у документах таке писати не варто і це прибрали. Але це не змінилося в риториці керівництва», – зауважує співробітниця Центру громадянських свобод Олександра Романцова.
«На підвалі принижували і ображали» – свідчення представників ЛГБТ на окупованому Донбасі
Разом із російськими колегами правозахисники Центру провели дослідження про порушення прав ЛГБТ на Донбасі. Опитали понад сотню людей зі спільноти. Ось тільки кілька уривків з цих інтерв’ю:
«Когось могли вільно виловити на вулиці, а когось могли здати, що він живе у певному будинку. Тоді машина просто під’їжджає до будинку, чекає під під’їздом, а потім людину беруть і все».
«На підвал – туди поміщали для залякування, отримання викупів і безкоштовної робочої сили. На підвалі принижували і ображали».
«Його тримають в якомусь підвалі. Дають їжу реально як собакам, в якихось мисочках ногою підсовують. Ставлення жахливе. Били металевою палицею, ображали, тому що він гей».
Немає підстав говорити про цілеспрямовані утиски ЛГБТ-спільноти – соціальний працівник
Утім, не всі поділяють тривогу активістів і правозахисників. У Донецьку із знімальною групою «Донбас.Реалії» погодився зустрітися Юрій Осипов. Він працює в організації «Союз Амікус», яка займається профілактикою ВІЛ/СНІДу серед уразливих груп. Він не припиняв своєї діяльності в окупації і вважає – говорити про цілеспрямовані утиски ЛГБТ-спільноти немає підстав.
Я не знаю фактів прояву агресії до ЛГБТ з боку військових, саме як до спільнотиЮрій Осипов
«Прояв агресії до ЛГБТ з боку військових, саме як до спільноти, а не громадян – таких фактів особисто я не знаю. Хоча у мене велика база даних людей і я завжди на зв’язку», – каже співробітник громадської організації «Союз Амікус» Юрій Осипов.
Водночас, соціальний працівник визнає: з міркувань безпеки їм довелося відмовитися від офісу, де раніше проводили зустрічі, він не вважає, що ситуація з гомофобією у Києві кардинально відрізняється від донецької.
«Я впевнений у тому, що навіть у Києві, де нещодавно пройшов Марш рівності, ніхто на весь Хрещатик не буде кричати про свою орієнтацію, тому, що це може призвести до наслідків», – додає він.
У «Правому секторі» нормальні мужики – ватажок бойовиків
Я почав поважати «Правий сектор», коли вони побили геїв у КиєвіОлександр Захарченко
Про гомофобію в українській столиці у 2015 році згадував й лідер угруповання «ДНР» Олександр Захарченко.
«Я почав поважати «Правий сектор», коли вони побили геїв у Києві. Ви знаєте, вперше у житті я зрозумів, що у «Правому секторі» нормальні мужики», – заявив тоді лідер бойовиків.
Останній Марш рівності теж не обійшовся без сутичок, але декілька тисяч учасників, які не побоялися вийти на вулиці столиці – це наочна демонстрація відмінності між Києвом і Донецьком, зауважують правозахисники та громадські активісти.
ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
