На війні є тільки чорне і біле, свій і чужий – це закон виживання, кажуть військові. А ось після повернення з поля бою в мирне життя у бійців можуть початися проблеми: безробіття, алкоголізм і навіть самогубства. Щоб уникнути таких наслідків, треба системно працювати з ветеранами, які повернулися додому, кажуть у центрі Axios. Там допомагають бійцям повернутися в мирне життя.
Валерій – ветеран АТО. Після повернення з фронту хлопець почав помічати, що погано спить, боїться чогось і відчуває провину за те, що повернувся живим. Зізнаватися собі у проблемі Валерій боявся, доки йому не порадили звернутися за допомогою. Так він опинився в центрі Axios, де його побоювання справдилось – посттравматичний стресовий розлад.
«У мене було розуміння, що посттравматичний синдром – це якісь проблеми з психікою. Я вважав, що цього не буде, але десь приблизно через півроку після повернення я почав відчувати певні симптоми. Відчуття провини з’явилося. За те, що я повернувся. Змінилися пріоритети. Якщо я раніше не звертав уваги на певне ставлення до роботи, то в цьому випадку просто зрозумів, що не зможу повернутися туди. У деякій мірі і за станом здоров’я», – розповідає Валерій.
Крім того, що у Валерія були психологічні проблеми, після повернення з фронту він втратив роботу. Просто не зміг, каже, далі працювати в тому колективі. Тому, крім послуг психолога, йому ще допомагають пройти перекваліфікацію. Чоловік освоює професію зварювальника: каже, що ця спеціальність завжди буде затребувана і допоможе прогодувати себе й родину. Але прагне колишній військовий після перекваліфікації втілити в життя свою мрію: зробити установку для варіння хлібного квасу, щоб потім відкрити своє кафе.
Психолог центру Наталя Стоєцька каже, що військові після повернення доволі часто стикаються з тим, що втрачають роботу або не можуть її знайти. Пов’язано це з низкою міфів про військовослужбовців – мовляв, «у більшості з них – посттравматичний стресовий розлад», і «вони неадекватні». У цій ситуації дуже важливо підтримати ветерана і скорегувати його дії. Треба показати, що відмова в працевлаштуванні – ще не катастрофа, варто звернути увагу на інші спеціальності. Але психолог зауважує: не тільки ветерану треба адаптуватися, а й роботодавцю. Так, не можна ставити певних запитань, щоб не спровокувати ретравматизацію.
Спочатку люди ставлять некоректні запитання, а після цього нам кажуть, що вони неадекватні. Не треба ставити цих запитаньНаталя Стоєцька
«Спочатку люди ставлять некоректні запитання, наприклад, «А ти вбивав?», «А що ти при цьому відчував?» – це не просто некоректно, це викликає ретравматизацію. Добре, якщо він зможе втриматися, але ж можна і отримати. А після цього нам кажуть, що вони неадекватні. Не треба ставити цих запитань, бо це може викликати різну реакцію», – каже психолог.
Крім того, психолог радить не інвалідизувати і не героїзувати колишніх бійців, бо доволі часто ставляться до ветеранів або як до скалічених війною, або ж, навпаки, як до якихось термінаторів. А ветерани – такі ж самі люди. Просто воювали, каже психолог.
Колишній військовий, нині НR-менеджер Михайло Мартищук консультує у центрі. Він на своєму прикладі показує побратимам, що не можна опускати рук. Але ій докорінно все міняти – не завжди вихід, додає він.
«Я знаю по собі, бо такий самий, як і ті хлопці, які приходять сюди. Теж був поранений. Але в мене є двоє дітей, я прекрасно розумію, що діти мають щось їсти, щось одягати. Ми підходимо до того, що люди хочуть змінити профіль своєї спеціальності доволі обережно. Якщо у людини є певна освіта, то ми можемо розглядати перекваліфікацію з однієї на іншу, якщо це не дуже масштабно, то нескладно буде пройти просто курси. Ми надаємо людині таку можливість – обрати курси, на яких вони будуть навчатись», – розповідає Мартищук.
За словами Михайла, все залежить від цілеспрямованості людини. Бо були в його практиці і такі випадки, коли людину влаштовували на курси, а за деякий час ветеран зникав і більше не хотів далі вчитися. Тоді беруться за справу психологи, які намагаються втримати людину. Та, на жаль, непоодинокі випадки, коли людина, що звертається по допомогу, не хоче доводити справу до кінця. Тоді вже й спеціалісти з персоналу, і психологи, і навіть родина – безсилі, кажуть у центрі.
Головне в таких випадках – не робити ветеранів ізольованими у ветеранських організаціях, наголошує керівник центру Axios Олег Магалецький, який брав участь у бойових діях на Донбасі. Військових треба соціалізувати, і головні тут два чинники: родина і робота.
Ця людина, якщо не знайде підтримки і допомоги, вона може завдати шкоди собі, зазнати впливу алкоголізму, різних антисоціальних дій. Дуже поширені самогубства. Тому виникла ідея працювати над реінтеграцією військових і їхніхОлег Магалецький
«Ця людина, якщо не знайде підтримки й допомоги, може завдати шкоди собі, зазнати впливу алкоголізму, різних антисоціальних дій. Дуже поширені самогубства. Людина, якій ми завдячуємо мирним небом, через цю війну і через нашу «недопомогу», і через байдужість втратить себе. І суспільство втратить людину. Тому виникла ідея працювати над реінтеграцією військових і їхніх родин, і суспільства загалом», – каже Магалецький.
Також фахівець акцентує увагу на тому, що суспільство надто закрите до проблем військових, але війна колись закінчиться, і треба буде знаходити спільну мову ветеранам, їхнім родинам, переселенцям, жителям непідконтрольних територій і суспільству в цілому. Тому спільну мову треба шукати вже зараз.
ЕФІР ПОВНІСТЮ
