Тетяна Попова
(Рубрика «Точка зору»)
Сьогодні термін «стратегічні комунікації» у багатьох на слуху. Лише за декілька років ця тема на рівні вузького використання профільними фахівцями досягла певної популярності серед органів влади і силових структур. Добре, що ми вирішили використати цей резерв для забезпечення інформаційної безпеки держави. Але виникає цілком слушне питання, які мають бути наші перші кроки.
Найбільш актуальною проблемою зі стратегічних комунікацій є для наших силових структур. Не випадково стаття 41 Воєнної доктрини України чітко визначає, що забезпечення інформаційної складової воєнної безпеки України здійснюватиметься шляхом запровадження ефективної системи стратегічних комунікацій у діяльність органів сектору безпеки та оборони.
Це логічно, бо весь західний світ, в першу чергу НАТО під стратегічними комунікаціями розуміє поєднання всіх інформаційних спроможностей держави для дій в інформаційному просторі, який все більше стає ареною збройного протиборства.
До речі, в структурах НАТО ця діяльність стає все більш активною. Зокрема, створено Центр вивчення передового досвіду НАТО зі стратегічних комунікацій (місто Рига), який дуже плідно співпрацює з українськими фахівцями та надає посильну допомогу. У Школі НАТО у місті Оберамергау (ФРН) започатковано навчальні курси зі стратегічних комунікацій різного рівня. Аналогічну підготовку здійснюють у Туреччині. Можливість там навчатися на регулярній основі отримали українські офіцери.
І хоча інформаційна складова гібридної війни застала нас практично зненацька, на сьогодні Україною вже отримано унікальний досвід протистояння інформаційній агресії, який щонайменш слід досліджувати і враховувати при підготовці фахівців. На рівні держави ситуація виправляється і при підтримці західних партнерів запроваджуються заходи реагування на факт інформаційної війни проти України з боку Росії.
У положеннях низки нормативно-правових актів держави визначені завдання щодо набуття потенціалу інформаційного протиборства, необхідних спроможностей українськими силовими структурами щодо дій в інформаційному просторі. При цьому слід розуміти, що стратегічні комунікації – це не царина відомчих прес-служб, а інтеграція всіх складових і можливостей для системної діяльності в інформаційному просторі. Зазначені підходи на 100% аналогічні підходам НАТО у сфері стратегічних комунікацій, які закріплені нормативно.
Основні напрямки практичної діяльності, які охоплюються сферою стратегічних комунікацій також не є таємницею: це публічна дипломатія, зв’язки з громадськістю, інформаційні та психологічні операції. У цьому списку слід також згадати інформаційні заходи під час реалізації проектів цивільно-військового співробітництва, розвідувальне забезпечення реалізації стратегічних комунікацій, діяльність у кіберпросторі (в тому числі у соціальних мережах), залучення ключових лідерів та багато чого іншого.
Очевидно, що це надзвичайно складна сфера, тому будь-яка робота на волонтерських засадах або у вигляді додаткового «громадського» навантаження на існуючі структури чи органи управління має обмежену ефективність.
Тому потрібні окремі організаційні структури, які забезпечать набуття Збройними силами України, іншими складовими секторів безпеки та оборони необхідних оперативних спроможностей, у тому числі наукових та освітніх.
Виникає питання, який шлях розбудови національної системи стратегічних комунікацій у секторі безпеки та оборони є найбільш доцільним?
Звичайно, можна відразу розпочати зі створення Командування інформаційних операцій або Кіберкомандування. На основі аналізу подій в Україні такий шлях обирають західні країни – наші партнери. Можливі й інші варіанти.
Зазначу, що під час проведення АТО нами накопичено унікальний практичний досвід зі стратегічних комунікацій, який потребує осмислення, наукового аналізу та впровадження в програми підготовки навчання військових фахівців всіх рівнів, до оперативно-стратегічного включно.
На нашу думку, зміни слід готувати в першу чергу на рівні керівників вищої та середньої ланки. Ідея як чинник її успіху має оволодіти масами. Відповідно, перший крок має бути саме на рівні освіти та науки.
Після багатьох консультацій з колегами, я прийшла до стійкого переконання, що найбільш оптимальний крок – це створення у складі Національного університету оборони України імені Івана Черняховського Навчально-наукового центру стратегічних комунікацій.
Їхніми основними завданнями можуть бути:
– «посіяти зерна ідеї» – тобто створення передумов для набуття Збройними силами України спроможностей щодо ефективних дій в інформаційному просторі через освітнє та наукове супроводження всіх їхніх складових в єдиному навчально-науковому підрозділі;
– розвиток людського потенціалу – навчання слухачів очної та заочної форм навчання з навчальних дисциплін, пов’язаних з діями в інформаційному просторі в районі АТО, проведенням інформаційних і психологічних операцій під час застосування ЗС України, забезпечення інформаційної безпеки, зв’язки з громадськістю та ЗМІ тощо;
– проведення підготовки вищого керівного складу ЗС України, офіцерів органів військового управління зі стратегічних комунікацій та їхніх складових;
– проведення системних наукових досліджень за напрямом, який є новим та актуальним для України в умовах ведення гібридної війни з боку Російської Федерації;
– отримання та ефективне використання методичної та матеріально-технічної допомоги за напрямом зі стратегічних комунікацій від НАТО та країн-партнерів;
– залучення до співпраці в інтересах Міністерства оборони України провідних, наукових та педагогічних фахівців держави зазначеного спрямування.
Давайте також будемо відвертими – в умовах кризової ситуації та особливого періоду зазначений Навчально-науковий центр зі стратегічних комунікацій своїми фахівцями може посилювати можливості структурних підрозділів Міністерства оборони України щодо моніторингу інформаційного простору, інформаційно-аналітичного забезпечення, участі у підготовці та проведенні інформаційних заходів.
Власне кажучи, кілька десятків чоловік необхідного особового складу – це не більше мотопіхотного взводу. Але зміни починаються з малого і це забезпечить перший крок щодо набуття ЗС України системних спроможностей для успішних дій в інформаційному просторі.
Тетяна Попова – експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека», колишній заступник міністра інформаційної політики України
У тексті збережено виділення, зроблені автором
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
