(Рубрика «Точка зору»)
«Два провокатори» – так один із найодіозніших кремлівських «яструбів», віце-прем'єр і патентований шовініст Дмитро Рогозін прокоментував доповідь кишинівського Інституту ефективної політики про вирішення придністровського питання – простіше кажучи, про відновлення територіальної цілісності Молдови.
Рогозін у російському керівництві відповідає не тільки за військово-промисловий комплекс. Він ще й відповідає за Придністров'я. На словах Росія визнає територіальну цілісність Молдови, дипломатичних відносин із самопроголошеною республікою на Дністрі не має, а своїх військових розміщує на її території виключно з «миротворчими» цілями. А на ділі за контакти з придністровською адміністрацією в російському кабінеті відповідає цілий віце-прем'єр, так що колеги в уряді – а там чимало тих, хто ставиться до Рогозіна іронічно – ніби жартома стверджують, що насправді Рогозін працює не куратором ВПК, а послом у Тирасполі. Тому на доповідь щодо Придністров'я цьому ненадзвичайному й неповноважним послу доводиться реагувати за посадою.
Тим часом, нічого провокаційного в доповіді Інституту ефективної політики нема. Там розглядаються різні варіанти відновлення територіальної цілісності Республіки Молдова – від найбільш м'яких, що мають на увазі фактичне збереження придністровських квазідержавних структур у складі єдиної Молдови, до жорсткого варіанту ліквідації «ПМР» і відновлення цілісності країни без всяких республік. Якісна аналітика, не більше того. У Москві теж говорять про необхідність відновити територіальну цілісність Молдови за столом переговорів. Новий молдовський президент Ігор Додон, який прийшов до влади за активного сприяння своїх московських покровителів, під час передвиборної кампанії активно просував гасло федералізації Молдови – з тим, щоб Придністров'я стало одним із суб'єктів такої федерації. І ніякого роздратування в Кремлі це не викликало, Путін і Рогозін були просто в захваті від Додона. Що ж трапилося?
А нічого особливого. Просто доповідь описує можливі інструментарії переходу до практичних дій, демонструє, що насправді у відновленні територіальної цілісності країни зацікавлені майже всі молдовські політики – від прихильників розвитку Молдови як демократичної європейської держави до російського ставленика Додона і його соціалістів. А в Москви – інші інтереси, які суперечать намірам як її опонентів, так і її союзників. І її чиновників дратує, що в Кишиневі ці інтереси можуть ставити під сумнів. Що хтось серйозно розраховує на відхід російських окупантів із молдовської землі. Москва від Придністров'я відмовлятися не збирається. Як не збирається відмовлятися від Донбасу. Як не збирається відмовлятися від Абхазії та Південної Осетії. Як не збирається відмовлятися від Криму. Але це поки що. Ситуація починає змінюватися.
Доповідь молдовських аналітиків чітко показує, що особливих можливостей для збереження окупаційного режиму в Придністров'ї в Росії немає, і краще б їй забратися по-доброму без втрати репутації – ніж потім іти з ганьбою. Придністровський проект, придуманий ще головою Верховної Ради СРСР Анатолієм Лук'яновим за активного сприяння президента Михайла Горбачова, себе вичерпав. А скоро проб'є час і інших проектів – і горбачовських, і єльцинських, і путінських. Скільки шовіністичніму мотузочку не витися – кінець буде.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Оригінал матеріалу – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
