Президентський екватор Порошенка: тиск на Захід, стримування Росії і бізнесовий тягяр

Вдала військова стратегія, успішний дипломатичний фронт у боротьбі з Росією та отримання «безвізу» – такі головні досягнення трьох років президентства Петра Порошенка називають експерти. Водночас до неуспіхів зараховують «офшорний скандал», централізацію влади та невміння спілкуватися з народом. Одна з головних проблем Петра Поршенка – це те, що бізнесмен частіше переважає державника, зауважив в ефірі Радіо Свобода політолог Олег Саакян. Водночас політичний експерт Тарас Чорновіл звернув увагу на те, що президент впорався із головним обов’язком і «дотиснув» Захід у питанні «безвізу».

– Три роки з часу інавгурації президента України Петра Порошенка. Що ви вважаєте його найбільшими успіхами чи провалами за цей час? Однією з найбільших заслуг Порошенка називають вже вирішене питання щодо безвізового режиму з країнами Євросоюзу. Ви погоджуєтеся?

Тарас Чорновіл: Я все-таки акцент зробив би на військовій сфері. Бо давайте повернемося в 2014 рік і згадаємо, що нам загрожувало і як ми цьому протистояли. Ось там роль Порошенка просто колосальна. Він розіграв стратегію, і те маленьке перемир’я, під час якого вдалося перекинути війська із заходу України на схід. Він зумів створити певний дипломатичний фронт проти Росії. Це найбільше досягнення, попри те, коли він говорив, що АТО буде закінчено мало не за години – формально це не виконано, але практично – це найбільше його досягнення.

Якщо повернутися до євроінтеграції, то тут два головні досягнення – це «безвіз» і дія Угоди про асоціацію. Давайте не забувати, що саме з небажання влади підписувати Угоду про асоціацію почався Євромайдан, а потім і Революція гідності. Я займався цим як консультант і знаю, який був колосальний спротив у Євросоюзі і яким чином вибивалося це рішення. Як вдалося Порошенку витиснути у європейців рішення про те, що міняють план дій на дорожню карту, я досі зрозуміти не можу, вони, мабуть, й самі цього не розуміють.

Олег Саакян: Дипломатія – це одна із сильних сторін президента Порошенка. І тут, мабуть, найменше каменів, які можна кинути в його город. Якщо говорити про військову сферу, то тут, на мою думку, не все настільки однозначне, але історія має розставити свої крапки над «і», оскільки війна ще не закінчилася. Я думаю, що і питання Криму, і питання сходу України, будемо розглядати вже постфактум, бо це може впливати на обороноздатність нашої країни. А президент – це ще й верховний головнокомандувач під час війни.

Але дуже багато питань з’являється до пана Порошенка в інших галузях: в економічній сфері, сфері політичної системи. І якщо говорити про раннього Порошенка, то, в принципі, там є позитиви. Якщо говорити в цілому про Порошенка, то, на жаль, є повна невідповідність тому духу, часу і очікуванням, які були в громадян України. Принаймні ми бачимо й далі централізацію влади, купу обіцянок, які не справджуються, і які увесь час переносяться.

– Згадаймо програму президента – «5 Д»: детінізація, дерегуляція, деофшоризація, децентралізація, деорхалізація. На вашу думку, де ці «5 Д»?

Олег Саакян: Деорхалізація – тут навіть смішно коментувати, бо при владі у нас фактично олігарх. Так сталося, в країні протягом 20 років створювалася олігархічна модель держави, і тут навіть сам президент є заручником того, що він є олігарх – успішна людина.

Якщо говорити про децентралізацію, то те що відбувається – це підмінена реформа самоврядування децентралізацією. В якій в дійсності відбувається лише економічна децентралізація, але не політична.

Щодо деконцентрації влади, то на сьогодні у Порошенка є його найбільша фракція в парламенті, його прем’єр-міністр, його генеральний прокурор, його Адміністрація президента. Тобто більша централізація влади в країні, принаймні формальна, була лише 10-15 років тому.

Тарас Чорновіл: Я готовий з колегою погодитися лише в питанні деконцентрації, тому що, дійсно, відбулося певне зростання концентрації влади, але хто вам сказав, що було саме бажання Порошенка мати саме таку модель управління?

Це не дає йому всіх важелів, адже давайте згадаємо, що Володимир Гройсман ніколи не був 100% людиною з команди Порошенка. У них нормальні відносини, вони не ворогують, але це люди з різними поглядами на багато речей, вони дуже відмінні і ніколи не належали до якоїсь однієї ієрархії. Так, система управління досить складна, але там повна персональна відповідальність.

Аби наша дискусія не перекренилася в один бік, я спробую в ролі «доброго слідчого» певні речі систематизувати. Давайте оцінювати президента за кількома критеріями: він несе 100% відповідальність згідно із Конституцією за безпеку, оборону і дипломатичну сферу. Про це вже говорили. І ось де є проблеми – це вміння вести діалог з суспільством. Президент повинен регулярно бачитися із журналістами, не брифінги проводити, а пояснення давати. І якщо він цього не навчиться, то навіть найбільші досягнення будуть викликати певні проблеми.

– Питання про кошти Петра Порошенка в офшорах залишилося дещо знівельованим. Журналісти начебто довели наявність офшорних оборудок, президент нібито пояснив, що названі оборудки відповідають нормам українського законодавства. І сказав тоді, що планує представити серйозні реформи, які унеможливлять використання офшорних рахунків. Чому цього не зроблено?

Тарас Чорновіл: Давайте говорити правду, насправді ж відбулася фальсифікація, не було ж жодної копійки передано в той офшор. Мова йде про обслуговуючий рахунок – тисячу чи навіть 700 доларів. Ми розумієм, що це за гроші для мільярдера. Йдеться про схему, за якою відбувалася передача в закритий траст в управління того ж самого бізнесу Порошенка, що він свого часу пообіцяв для можливості продажу.

За українськими законами, він не зобов’язаний продавати бізнес, він мав передати в управління, а він передавав в управління для продажу, і для цього був потрібен цей варіант. Якби він це сам пояснив і виступив із заявою, питань би до нього не було взагалі ніяких.

Олег Саакян: Комунікація – справді найслабше місце нинішньої влади і президента, зокрема. Оскільки сприймається як трансляція якоїсь інформації, а не комунікація в обидва боки. І навіть коли започаткували петиції, вони фактично були профановані якраз тому, що сприймалися як «чолобитне царю» – дотягнутися до вуха Брежнєва і щось шепнути в нього.

Якщо говорити про офшори, тут не тільки той величезний скандал, тут і інформація, яку підтвердив президент під час останньої конференції – це наявність в його власності банку, який він просто не може продати, це і спортивний комплекс, інші речі, які виходять за рамки групи «Рошен». Щодо яких досі немає відповіді президента, що не підвищує рівень довіри до нього, з одного боку.

З іншого – ще більше показує, що в тій боротьбі олігарха і політика всередині президента, бізнесмен-олігарх подекуди перемагає більше, ніж політик. І ця боротьба відчувалася повсякчасно. Ця модель прийняття рішень, керування, на жаль, використовувалася в рамках корпоративної логіки. Відповідно, нової якості політики отримати було просто неможливо.

Найперше, що мав зробити новий президент, який прийшов після Революції гідності – це змінити саму роботу Адміністрації президента і вибудовувати нову модель керування. А цього не відбулося, бо не було відповідного розуміння. Тим часом і політична, і фізична інфраструктура країни швидкими темпами виснажується.

– Але ж ми бачимо, що у деяких сферах реформи здійснюються? Очищення банківської системи, реформа поліції, боротьба з корупцією... Перебудова держави йде?

Олег Саакян: Реформи в певному обсязі здійснюються, передовсім під тиском Заходу, принаймні в тому вигляді, в якому існують в голові українського істебшменту. На мою думку, час реформ вже відходить. Потрібні трансформації. Коли ми говоримо про антикорупцію, ми можемо створювати ще п’ять антикорупційних органів, щоб вони так само по-старому боролися із корупцією. Потрібна зміна моделі, парадигми.

​Тарас Чорновіл: Трансформації абсолютно потрібні Україні, бо це є той фундамент, на якому можна щось збудувати. Реформи без трансформацій – це велике фіаско, це як будинок без фундаменту.

ЕФІР «РАНКОВОЇ СВОБОДИ» ПОВНІСТЮ:

​