Безвізовий режим України з ЄС збільшить туристичний потік українців до Європи на 5-6% і дасть Україні чіткий напрямок розвитку туристичної галузі в бік саме європейського стандарту. Про це в ефірі Радіо Свобода зауважив колишній міністр курортів та туризму Автономної Республіки Крим, голова правління Асоціації індустрії гостинності України Олександр Лієв. Нині ж внутрішній туризм в Україні вже 25 років знаходиться в стані «перспективного», додає експерт. Засновник агенції туризму та пригод «Херсон» Павло Білецький наголошує: тепер туризм в Україні нарешті має перетворитися з «хоббі» на конкуретний ринок.
– У чому полягає різниця, якщо йдеться про пляжний відпочинок в Україні і за кордоном?
Павло Білецький: Треба розуміти, що коли ми їдемо на український курорт, то ми їдемо на український курорт українськими дорогами, нас там будуть зустрічати українські люди – і це є особливістю українського відпочинку. Це не гірше і не краще – це інше. І я б не порівнював це.
Відпочинок в Туреччині є і трохи дорожчим, і до того ж, це близько двох годин перельоту, потім дорога до готелю, і в результаті на морі ви побудете годину чи дві. А українське море – біля Херсона, Миколаєва, Одеси, Маріуполя – збережуть більше вашого вільного часу, на морі ви проведете більше часу. Це якщо говорити про короткотермінові поїздки.
– Чому українські курорти програють іноземним у якості послуг?
Олександр Лієв: Давайте спочатку визначимо, що таке «курорт». «Cure» і «orte» – це два німецькі слова, які означають «лікувальна територія». На Херсонщині, дійсно, є курорти – це місто Скадовськ і ще декілька територій, які претендують на поняття «курорт». Це означає, що на цьому курорті можна оздоровитися. І саме такі курорти в Україні є конкурентоспроможними. Бо в світі не так багато таких територій, які мають лікувальні властивості.
– Чому при цьому вартість три-чотири зіркового відпочинку у, скажімо, Туреччині, відповідає вартості відпочинку в Україні, який взагалі не можна позначити якимись зірками? Якщо послуги гірші, вартість мала би бути значно меншою?
Олександр Лієв: Так, дуже конкурентоздатні, приміром, в Херсонські області такий курорт буде коштувати близько 60 доларів на двох за добу – це класний варіант, забезпечений усіма санітарними нормами, в Скадовському районі. Це не luxury – це саме для оздоровлення. Пляжні і лікувальні курорти порівнювати неможливо.
– Чи достатньо робить країна, щоб пропагувати цю відмінність?
Олександр Лієв: Внутрішній туризм в Україні перебуває вже 25 років в стані «перспективний», ніби жінка на 25-му місяці вагітності. І, звичайно, робиться не те, що недостатньо, а дуже мало, здебільшого через те, що держава не розуміє потреби в туризмі, не розуміє його перспективи.
Пляжний курорт в Україні ніколи не буде конкурентоздатним порівняно з іншими пляжними курортами тих регіонів, де пляжний сезон двічі або втричі довший. Це об’єктивно, бо нагріти Чорне море кип’ятильником ніхто не зможе, в травні або в жовтні. Пляжний сезон в Туреччині чи Греції, чи Чорногорії вдвічі, а то й втричі довший, ніж на нашому узбережжі.
У зв’язку з цим й інвестиції розраховуються зовсім інакше, тому бізнес, який працює там, не заходить на наші пляжні курорти. А от якщо позиціонувати ці курорти як «оздоровницю», то можливо конкурувати на ринку з Туреччиною, чи з Карловими Варами, або з курортами Карпат, чи з навіть Баден-Баденом. Тобто там, де є наші конкурентні переваги – там ми зможемо знайти з вами нашу нішу.
Так зробили в Криму і протягом трьох років до початку війни було збільшено кількість відпочиваючих, які приїздили в Крим саме для оздоровчого відпочинку збільшилася. Це нам вдалося зробити, завдяки руйнації міфів, що Крим – це пляж. Як пляж Крим неконкурентоздатний. Ми так і заявляли: друзі, якщо ви хочете пляж, то шукайте собі пляжні курорти, Крим – це зовсім не пляж.
– Що заважає українському туризму з категорії перспективного стати однією з галузей, яка б сприяла економічному розвитку України? Як залучати інвестиції туди?
Павло Білецький: Туризм – багатогранний: це і бізнес-туризм, це і лікувальний, це і екскурсійний туризм – у нас є що показати і розповісти. Але я впевнений, якщо щось робити великою командою, результат буде. В Україні зараз немає економічної сфери туризму, тобто багато хто розцінює це лише як хоббі, як щось додаткове, але перспективне.
– Запровадження безвізового режиму з Європейським союзом, яке полегшує і здешевлює мандрівку за кордон на береги Балтійського, Середземного і того ж Чорного моря, який це матиме вплив на туристичну галузь в Україні? Чи не бояться оператори туристичних послуг відпливу клієнтури?
Олександр Лієв: Ні, ми вітаємо цей крок. Цей крок ніяк не вплине на суттєве збільшення туристичного потоку. Цей туристичний потік, я думаю, збільшиться до Європи на 5-6%. І це будуть не ті відсотки, які зраділи безвізовому режиму, бо до цього вони не мали можливості отримувати візи. Це будуть ті, хто до цього мали змогу поїхати до Європи, але їм обіцяли, що ось-ось буде безвізовий режим і вони просто не оформлювали візу.
Чи вплине це на внутрішній туризм? Це зовсім інший споживач. Бо подорож або вікенд по Україні обійдеться людині десь приблизно у сто доларів. А вікенд у будь-яку європейську країну, у зв’язку з безвізовим режимом, обійдеться в 500-600 доларів США.
Але інше, на що треба звернути увагу, що український туристичний ринок, який в тому стані зародку, всі 25 років метушився між російською та європейською моделями. Вони дуже відрізняються. Наприклад, в Росії гарний ресторан – це ресторан з кришталевими люстрами та золотими інсталяціями. І Україна намагалася відтворювати саме такий туристичний бізнес. Європейський бізнес – це бізнес смарт-споживання, це бізнес дуже раціональний, де в ресторані береться саме якість кухні. Так ось, після безвізового режиму – Україна остаточно отримала чіткий напрямок розвитку туристичної галузі в бік саме стандарту. І ось ця подія для туристичної галузі є дуже важливою.
