Однією із загроз, спрямованих безпосередньо проти України, називають можливі спроби прокремлівського президента Молдови Ігоря Додона інтегрувати до складу своєї країни проросійське Придністров’я. Така думка висловлена в огляді, присвяченому загрозам безпеці на пострадянському просторі, що виходять із Росії, на сайті «Ліга.net».
«Для України, яка останні два роки тісно співпрацювала з Молдовою, сценарій возз’єднання Молдови «за Додоном» означатиме наростання загрози з Придністров’я. Уже сьогодні росіяни з цієї території, які мають в «ПМР» військовий контингент, намагаються впливати на процеси в Одеській області. Окрім таємних операцій, використовують і пропаганду… У тому разі, якщо вся Молдова перетвориться на російську зону впливу, – проблеми Україні гарантовані. А для Молдови об’єднання з Придністров’ям, яке може запропонувати маріонетковий режим Додона, означатиме кінець незалежності», – мовиться в тексті.
З проханням прокоментувати ці висновки проект Радіо Свобода Крим.Реалії звернувся до молдовського журналіста, публіциста й аналітика Сергія Ільченка.
За словами експерта, основною проблемою Молдови є відсутність яскравої національної самосвідомості – такої, яку, наприклад, продемонстрували жителі України на майдані Незалежності.
Країна була створена штучно за радянської влади, щоб якось виправдати розділення румунського народу
«По суті, країна була створена штучно за радянської влади, щоб якось виправдати розділення румунського народу. Таким чином, молдовський патріотизм – це, радше, регіональне, а не етнічне явище. До того ж корумпованість молдовської держави теж не додає громадянам любові до своєї країни. В результаті молдовське суспільство розділене приблизно навпіл між тими, хто підтримує Росію, і тими, хто дотримується прорумунських і проєвропейських настроїв. Отже, російський вплив, у принципі, високий у країні, і в деяких місцях настрої схожі на Крим у 2013–14 роках», – каже Сергій Ільченко.
Однак, незважаючи на досить похмуру оцінку стану менталітету більшості молдован, публіцист не поділяє занепокоєння українських аналітиків, пов’язані саме з фігурою Ігоря Додона.
«Додон – це, по суті, провінційний політик із досить обмеженими повноваженнями. Не варто забувати, що за своїм устроєм Молдова – це парламентська республіка. Можливості президента провести якесь своє рішення мінімальні, а можливість заблокувати ті чи інші рішення парламенту існує, але невелика. Так, він може блокувати видачу Україні судді Миколи Чауса, але не більше. На мій погляд, єдина ідея Додона – це не підтримка Москви, а боротьба за грошові знаки, так що його «проросійськість» досить умовна», – впевнений Ільченко.
Окрім цього, на думку молдовського публіциста, Додон, який раніше очолював Партію соціалістів Молдови, наразі вкрай стурбований майбутніми, в 2018 році, парламентськими виборами, де його партія навряд чи отримає більшість.
Найвпливовішою людиною у Молдові є бізнесмен і політик, голова Демократичної партії Володимир Плахотнюк
«Фактично найвпливовішою людиною у Молдові є бізнесмен і політик, голова Демократичної партії Володимир Плахотнюк. Його діяльність схожа на спробу «реформації зверху», і він зацікавлений у тому, щоб мати репутацію шанованого європейського політика. Тому він особисто зацікавлений у тому, щоб Молдова сприймалася як цивілізована європейська держава. Інша річ, що він все-таки не є абсолютним володарем країни, і його ресурси теж обмежені», – вважає Сергій Ільченко.
На цьому тлі молдовський експерт виділяє іншу проблему: відсутність у самої Європи бажання вирішувати придністровську проблему.
Придністров’я перетворилося на міжнародний кримінально-корупційний проект, в існуванні якого зацікавлені багато сил
«По суті, Придністров’я перетворилося на міжнародний кримінально-корупційний проект, в існуванні якого зацікавлені багато сил. Адміністрація «ПМР» подає захоплене нею Придністров’я як територію, придатну для розгортання на ній різноманітних різновидів нелегального бізнесу – в обмін на частку в прибутках від цього бізнесу. Цей майданчик непідконтрольний жодним правовим нормам і загальним правилам, чим користуються найрізноманітніші люди і в Молдові, і в Україні, і в Росії, і навіть у Європі. Тому навіть формально проєвропейські політики не поспішають вирішувати цю проблему. Якби не тривога України з приводу перебування такого нариву у неї в тилу, навряд чи хтось взагалі б порушив питання про статус Придністров’я. По суті, Україна стала єдиним локомотивом, хоч якось зрушивши ситуацію з місця», – пояснив Ільченко.
За словами молдовського експерта, Росія вербує придністровців частіше не до лав донбаських бойовиків, а безпосередньо у свою армію.
Росія вербує придністровців частіше не до лав донбаських бойовиків, а безпосередньо у свою армію
«Також, окрім розташованого на цій території угруповання російських військ, в Придністров’ї перебувають величезні склади російської зброї. Інформація, яку Росія давала в 90-х роках із приводу складу і кількості цих озброєнь, занижена приблизно разів у п’ять, але точної інформації про це озброєння не має ніхто. Воно зберігається у величезному підземному комплексі, до 15 поверхів вниз, і, за словами очевидців, цими поверхами регулярно проїжджають вантажівки. Нікому з моїх знайомих не вдалося побувати на нижніх поверхах цього комплексу, і там може бути все, що завгодно. Я не виключаю навіть можливість наявності там ядерної зброї, проте не варто забувати, що вона має термін придатності. Ніхто не помітив діяльності росіян для її оновлення, але навіть звичайної зброї досить, щоб дестабілізувати весь регіон», – зазначає він.
Сергій Ільченко підкреслює: точних доказів, що саме ця зброя може бути використана в Одесі й інших українських містах, немає, але коли СБУ затримує бойовиків-вихідців із Придністров’я, зі зброєю і вибухівкою, висока ймовірність, що боєприпаси були отримані саме з цих російських складів, каже він.
«Російське військове угруповання, що перебуває в Придністров’ї, теоретично складається з трьох частин: охорона складів зі зброєю, «миротворчий контингент», який, за ідеєю, має перебувати між Придністров’ям і рештою Молдови і запобігати конфліктам, але на практиці складається здебільшого з придністровських контрактників, і, нарешті, «придністровська армія». Однак фактично ці три частини становлять єдине ціле і перебувають під командуванням Москви. Точну чисельність цього угруповання не знає ніхто, але, за різними повідомленнями, можна говорити про близько 20–25 тисяч активних військовослужбовців і понад 70 тисяч резервістів, яких два рази на рік також викликають на навчання. Таким чином, угруповання виходить десь під 100 тисяч осіб», – міркує експерт.
На думку Сергія Ільченка, в разі, якщо Росія наважиться залучити ці війська для нового удару по Україні, офіційна влада Молдови не стане перешкоджати цьому і буде стурбована лише збереженням контролю над власною країною.
Спроба Москви прокласти сухопутний коридор через Одесу і Миколаїв здається мені малоймовірною
«Тим не менше, спроба Москви прокласти сухопутний коридор через Одесу і Миколаїв здається мені малоймовірною. Однак це не означає, що Путін зовсім відмовиться від ідеї завдати удар із цього боку. Такий удар може бути завданий із метою дестабілізувати Україну. У разі наступу частина цього контингенту розбіжиться всією країною у вигляді збройних банд, частина прорветься на Донбас, частина піде в підпілля, і тим самим шкода буде досить велика. Однак таке виглядає можливим лише в разі, якщо попередньо Кремль доможеться серйозної дестабілізації всередині України, включаючи повстання в Києві. Тоді такий кидок може стати «останньою краплею» для руйнування України», – припустив аналітик.
Оригінал публікації – на сайті проекту Радіо Свобода Крим.Реалії
