Доступність посилання

ТОП новини

Друга світова. Витягуючи людину з купи гарматного м’яса


Інсталяція на майдані Незалежності в Києві до Дня пам’яті та примирення, який Україна відзначає 8 травня, вшановуючи жертв Другої світової війни
Інсталяція на майдані Незалежності в Києві до Дня пам’яті та примирення, який Україна відзначає 8 травня, вшановуючи жертв Другої світової війни

(Рубрика «Точка зору»)

З коментарів у стрічці Facebook бачу, що чимало людей досі дивуються, а то й дратуються на новий державний концепт пам’яті Другої світової, запропонований Українським інститутом національної пам’яті за участі моєї і моїх колег з Центру досліджень визвольного руху та Reanimation package of reforms

Йдеться не про мак. Цей український і світовий символ пам’яті виглядає, що сприйнятий всією країною.

А ідеться про погляд на Другу світову з точки зору України. України в особах українців, адже держави на той час ми не мали.

В принципі, й наявність держави не скасовує людиноцентричність.

Що таке погляд з точки зору українців? Це означає віддати шану пам’яті усім: і тим, хто воював у Червоній армії, і тим, хто воював в арміях Британії, США, Канади, у лавах французького Опору, і звісно – в Українській повстанській армії.

Така інклюзія, волають свідомі чи ні послідовники політики Сталіна з його «ВВВ» і мільйонами офіційно забутих солдат та викинутими з війни роками, наче розмиває епічну перемогу СРСР.

Але така інклюзія просто показує реальність: не було епічної перемоги, була взаємодопомога, були союзники і саме вони спільно подолали агресора.

Інклюзія дозволяє згадати внесок кожного, не заретушований офіціозом про маршалів.

Ми, як країна, нарешті почали розгрібати купу гарматного м’яса імені Жукова.

І витягати з неї ЛЮДЕЙ.

Жінок і чоловіків, які жили, які, можливо, не завжди робили правильний вибір, а часто були просто позбавлені можливості вибирати.

А осягнувши цю правду тодішнього життя, з часом ми вирвемося і з іншої частини совкового офіціозу з його «вічним ворогом». І спробуємо примиритися з тією частиною нашого минулого, яку творили українці, що воювали тоді на стороні Третього Рейху.

Примиритися, щоб залишити біль у минулому. Бо ж нас також чекає і важке примирення з думкою, що агресор був не один.

Потім буде третій крок. Це спроба усвідомити прірву відчаю від усвідомлення ситуації і силу волі українських повстанців, яка вивела їх із пустелі, дала снагу підняти зброю супроти і нацистів, і комуністів.

Це – складно. Це непрості формули. Це в принципі – не формули.

Така історія змушує задуматися. І зокрема щодо тих, хто відкидає сходу ідею про замислитися, вимагаючи звичних простих гасел. Ілюзія, що минуле можна вписати в прості лекала і так само просто пояснити, призводить до такої ж ілюзії щодо сьогодення.

Не страшно, що знову хтось прийде і запропонує швидкі «дешеві» і «переможні» рішення закидати ворога шапками?

Сім мільйонів солдатів як мінімум ув семи арміях – такий Україна виставила фронт проти одного із тиранів ХХ століття.

Сім мільйонів людей.

Назвімо їхні імена!

На майдані Незалежності вчора і сьогодні: 12 героїв і героїнь. Почитайте про них — там коротко, не довше допису у Twitter. Подивіться в їхні очі. Не всі фото ідеальні – це історія, а не постановка. Проте у вічі можна глянути кожному. Бо кожен з них вартий пам’яті, бо кожен з них не сховався і з честю проніс свій вибір, свої рішення, свою долю.

Слава Україні! Героям Слава!

Ярина Ясиневич – керівник програм Центру досліджень визвольного руху

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Ярина Ясиневич

    Керівник програм Центру досліджень визвольного руху. Волонтер Ініціативної групи українських інтелектуалів «Першого грудня». Член Ради «Реанімаційного пакету реформ». Керівник видавничих проектів у сфері історичного нон-фікшн. Консультант з питань комунікацій та урядування для громадських організацій, установ культури та органів державної влади. 

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG