Перше рішення Міжнародного суду ООН за позовом України проти Росії, яке мають озвучити 19 квітня, продемонструє певні тенденції та перспективи справи. Про це в ефірі Радіо Свобода заявив політолог з міжнародних питань, український дипломат Вадим Трюхан. Водночас він зауважив, що для України вигідно, аби суд наклав запобіжні заходи, навіть якщо ці обмеження стосуватимуться її самої. Зауважив, це не матиме жодних наслідків, бо Київ вже давно врегульовує ті «болючі» питання.
– Якщо Міжнародний суд ООН пристане на вимогу України про тимчасові заходи, у чому вони можуть полягати? Це будуть заборони, санкції чи певний контроль над діями Москви?
– Йдеться про те, що буде заборонено Російській Федерації вчиняти далі ті дії, які призвели до порушення двох конвенцій, за якими Україна звернулася до суду. Це заборона постачання зброї, обладнання, бойовиків, їх тренування і таке інше, що призводить до погіршення умов, передбачених Міжнародною конвенцією про заборону фінансування тероризму.
Крім того, це те, що стосується ще однієї конвенції – заборони вживання будь-яких заходів, які б стосувалися порушення прав представників кримськотатарського народу та іншого неукраїнського населення. Також це відміна указу про заборону Меджлісу і таке інше. Тобто тут цілком конкретні заходи, які Україна намагається домогтися, щоб вони не застосовувалися.
Якщо Російська Федерація не буде виконувати ті заходи, які будуть накладені судом, то в України з’являться підстави апелювати до міжнародної спільноти, до Ради безпеки ООН, ОБСЄ та інших
А стосовно контролю, то тут досить складна ситуація, адже питання полягає в тому, що держави, які визнають юрисдикцію Міжнародного суду, принаймні за тими чи іншими міжнародними договорами, як у цьому випадку, беруть на себе зобов’язання добровільно виконувати рішення суду. Тут йтиметься про добровільність, а якщо Російська Федерація не буде виконувати ті заходи, які будуть накладені судом, то в України з’являться підстави апелювати до міжнародної спільноти, до Ради безпеки ООН, ОБСЄ та інших. І звертати увагу на те, що Росія не виконує рішення, яке ухвалив суд ООН.
– Якщо Росія не буде виконувати або ігноруватиме ці рішення, то Україна зможе клопотати про арешт закордонної нерухомості Російської Федерації, так?
– У цьому конкретному випадку – ні. Це вже коли буде прийняте рішення по суті позову і будуть накладені певні фінансові зобов’язання на Росію, то тоді так. А в цьому випадку йтиметься лише про політичну площину, яка стосуватиметься якраз аргументів для України на користь того, що Росія веде себе нецивілізовано.
– Чи може суд в Гаазі накласти обмеження також і на українську сторону? Принаймні такі твердження деяких експертів з’явилися напередодні в ЗМІ. Чи можете Ви це підтвердити чи спростувати? Кажуть, що Україну також можуть зобов’язати дотримуватися прав національних меншин, зокрема, у відповідь на заяви Росії про утиски російськомовних, і також можуть згадати українські добровольчі батальйони.
– Я читав статтю пана Миколи Гнатовського. Вважаю, що це, в принципі, може бути, але для України це жодних наслідків не матиме, бо Україна і так уже не має цих батальйонів. Тому для нас вигідно, щоб були накладені запобіжні заходи і відносно Росії, і відносно України.
– Київ посилається на Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Наскільки вдало Україна вибудовує лінію звинувачення?
– Одна справа судити про те, вдало чи не вдало підготовлений той чи інший позов – результати ми побачимо вже тоді, коли буде оголошено рішення суду. Спочатку про запобіжні заходи, потім по суті. Але те, що вже можна стверджувати, що в цій конкретній ситуації в України був єдиний вихід – прив’язатися до тих двох конвенцій. Бо і Україна, і Російська Федерація є їхніми сторонами, визнають юрисдикцію Міжнародного суду ООН саме для розгляду спорів за цими двома міжнародним конвенціям.
Самі інструменти, щоб подати позов до Міжнародного суду ООН, обрані вдало, а ось чи правильна наша юридична позиція, яка лягла в основу позову, ми побачимо лише за фактом, яке рішення буде ухвалене
Тому самі інструменти для того, щоб відштовхнутися від них і подати позов до Міжнародного суду ООН, обрані вдало, а ось чи правильна наша лінія, юридична позиція, яка лягла в основу позову, ми побачимо лише за фактом, яке рішення буде ухвалене.
– Коли можна очікувати результати за розглядом справи по суті, лунають прогнози, що цей розгляд може затягнутися на роки?
– Є різна практика Міжнародного суду ООН. Найбільш цікавий випадок, коли Нікарагуа подала позов проти США. І здавалося б, остання – це суперсила, були 1980-і роки, Але рішення було оголошене буквально через два роки після подачі позову. Тому я би не стверджував, що це триватиме роки чи десятиліття. Це може бути від року до кількох років. Усе залежать від складності справи, від того, як будуть поводити себе судді, чи впливатиме на них якась політична складова чи ні.
Ми маємо справу з безпрецедентним позовом проти держави, яка володіє ядерною зброєю, із досить складною юридичною аргументацією
Я б не брався говорити, скільки це років триватиме точно, але з точки зору практики Міжнародного суду ООН, то вона різна. І в цьому конкретному випадку ми маємо справу з безпрецедентним позовом проти держави, яка володіє ядерною зброєю, із досить складною юридичною аргументацією, тому треба трохи почекати і побачимо.
– А якщо уявити, що рішення суду буде на користь України, що це означитиме для Росії? І навпаки – якщо суд не прийме до відома українські аргументи?
– Це ніби гадання на кавовій гущі. Зрозуміло, що позитивне рішення для України – негатив для Росії. І навпаки. Але давайте дочекаємося самого рішення, принаймні сьогоднішнє рішення вже покаже деякі тенденції розгляду. І далі вже будемо прогнозувати.
