Цього дня три роки тому депутат Горлівської міськради Володимир Рибак віддав своє життя за намагання відстояти український прапор. Державні будівлі в Горлівці захоплювали бойовики. Володимир Рибак прийшов один, щоб зняти прапор угруповання «ДНР». За цей відчайдушний вчинок його викрали, катували і безжально вбили. Як згодом повідомили в Службі безпеці України, «нейтралізувати» депутата Рибака наказав представник ГРУ Збройних сил Росії. Родина Володимира Рибака нині вшанувала його пам’ять на майдані Незалежності в Києві, бо не може потрапити до могили на окупованій території. Серед громадськості лунають заклики зробити саме 17 квітня Днем Державного прапора України, який коштував донецькому патріоту життя.
17 квітня 3 роки тому в Горлівці зник депутат міської ради від партії «Батьківщина» Володимир Рибак. Напередодні Рибак намагався повернути український прапор на будівлю міськради. Його тіло знайшли з ознаками катувань лише 19 квітня у річці неподалік від Слов’янська. Разом із ним виявили також тіло зниклого студента КПІ Юрія Поправка. СБУ тоді оприлюднила аудіозапис, де представник ГРУ Збройних сил Росії наказує «нейтралізувати» депутата Рибака.
У минулому 42-річний Володимир Рибак був оперуповноваженим карного розшуку міста і навіть мав наміри повернутись на службу, враховуючи події в країні та рідному місті.
«Я не можу потрапити на могилу до нього…»
Він усвідомлював ризики, коли наодинці відправлявся на мітинг знімати прапор угруповання «ДНР», наголошує його дружина Олена Рибак.
Він жив у згоді зі своїми принципами – як вважав за потрібне, так і говорив, так і діявОлена Рибак
«Дні за два я сказала: «Що ти робиш! – бо це вже навіть і я усвідомлювала. – Тебе вб’ють, я не зможу сама». А він сказав: «Зможеш. Ти сильна». Мабуть, йому здавалось, що його мине ця доля і все буде гаразд. Але він інакше б не міг, бо він жив у згоді зі своїми принципами – як вважав за потрібне, так і говорив, так і діяв», – розповідає Радіо Свобода Олена Рибак.
Вшановувати пам’ять чоловіка та батька родина прийшла 17 квітня на майдан Незалежності в Києві, до його фотографій. Потрапити на могилу в Горлівці за ці три роки родині так і не вдалося, бо територія окупована.
«Це дуже важко для мене, що я не можу потрапити на могилу до нього… Жодного разу не була. Тільки на перший день і на другий, а потім ми поїхали», – каже Олена.
Олена Рибак зізнається, що досі не вірить, що її чоловік більше не повернеться. Він не зрадив своїм переконанням, боровся відкрито, чесно, як завжди. У 2015 році Володимиру Рибаку президент присвоїв звання Героя України посмертно. Родина Рибаків живе в Києві, громадською діяльністю наразі не займаються, хоча і підтримують ідеали, яким був вірний Володимир.
«У якомусь стані шоку я досі перебуваю. Все, що відбувається… Не на такі наслідки я очікувала, і всі інші українці, мабуть, думали, що за три роки може щось змінитися на краще. Але те, що робиться – не дуже так», – каже дружина загиблого Володимира Рибака.
Зимова куртка та хрестик – речі, що нагадують
Показати, що на окупованій зараз території були і є люди, які ціною власного життя готові захищати українську державність, взявся Мар’ян Присяжнюк. У його мистецькому проекті через фото відображується глибина тієї болі, яку відчувають рідні загиблих героїв. Родина Рибака вразила автора проекту своєю волею та вірою в справу Володимира.
«Ми просимо обрати предмет, який найбільше нагадує про людину, якої з нами немає. Вона обрала зимову куртку Володі і сказала, що це одна з єдиних речей, яку встигли забрати з собою, коли поспіхом звідти тікали. Також на фото був срібний хрестик, який знайшли в кімнаті, де катували Володимира», – згадує Мар’ян Присяжнюк.
17 квітня має стати Днем державного прапора – журналіст
Володимир Рибак – це український герой. Справжній. Це людина, яка вчинила подвиг у прямому ефірі. Бракує пам’ятників українським героям, які за цю країну віддали життяДенис Казанський
Журналіст із Донецька Денис Казанський у цей день розповідає, що вкотре наголошує на доречності зробити саме 17 квітня Днем державного прапора України в пам’ять про життя, яке після страшних катувань забрали у Володимира Рибака саме через державний символ.
«Володимир Рибак – це український герой. Справжній такий. Не вигаданий міфічний персонаж, який мешкав у Середньовіччі і невідомо що робив. А це людина, яка вчинила подвиг у прямому ефірі. Саме таких людей Україна має популяризувати і максимально їхні подвиги висвітлювати, робити так, щоб про них усі знали. 25 років в Україні стояли пам’ятники більшовикам по всій країні, і зараз ще багато де залишилися. Але чомусь бракує пам’ятників українським героям, які за цю країну віддали життя», – наголошує Казанський.
Денис Казанський та Мар’ян Присяжнюк одностайно заявляють, що в Україні недостатньо уваги приділяють наразі подвигу чоловіка, який є кричущим свідченням того, що жителі Донбасу чинили опір, як могли, навіть ціною свого життя.
Зараз відзначення Дня прапора припадає на випадкову дату – Інститут національної пам’яті
В Українському інституті національної пам’яті кажуть, що громадські ініціативи наразі можуть бути адресовані президентові України, аби їх розглядали офіційно. В установі ж розробили законопроект, за яким пропонують відзначати День Прапора 4 вересня, адже у 1991 році в цей день синьо-жовтий прапор вперше підняли над будівлею Верховної Ради, розповідає Сергій Рябенко, співробітник Інститут національної пам’яті.
«Питання Дня державного прапора регулюються відповідним указом президента 2003 року, відповідно до якого Днем державного прапора було визначено 23 серпня. Дата є достатньо випадковою, вона не має під собою історичного обґрунтування. Неодноразово вже ставилося питання про те, що Днем прапора мала б бути інша дата, що має під собою історичний ґрунт», – зазначає Сергій Рябенко.
Володимиру Рибаку присвячено меморіальну дошку у Слов’янську. В одному з маленьких міст його ім’ям названо вулицю, розповідає дружина Володимира. Коли звільнять Горлівку, то центральна вулиця буде носити ім’я Володимира Рибака, заявив президент України Петро Порошенко рік тому.
