(Рубрика «Точка зору»)
Журналісти, які прибули до столиці Киргизстану для висвітлення саміту Євразійського економічного союзу, не могли приховати свого подиву: поруч із прапорами країн-членів цього об’єднання несподівано з’явився прапор країни, яка не має до нього жодного стосунку – Республіки Молдови. Так організатори саміту відзначили прибуття до Бішкека президента Молдови Ігоря Додона.
Політик, який не приховує свого бажання відмовитися від угоди про асоціацію з Європейським союзом і домогтися приєднання Молдови до інтеграційних проектів Росії, домовився в Бішкеку про надання Молдові статусу спостерігача в Євразійському економічному союзі. З політичної – та й економічної – точки зору це рішення нічого не означає. Всі справжні рішення про приєднання Молдови до будь-яких нових союзів повинні ухвалюватися в парламенті та уряді. Однак, з точки зору пропаганди, Додон вже використовує рішення про надання статусу спостерігача в Євразійському союзі на повну котушку і стверджує, що реалізував мрію громадян Молдови, які віддали за нього свої голоси. Вже незабаром обіцянки приєднатися до Євразійського союзу можуть стати важливою частиною агітаційної кампанії перед можливим референдумом, який ініціював президент Молдови. Ну і, зрозуміло, перед парламентськими виборами. Громадян Молдови почнуть переконувати, що їхнє економічне благополуччя залежить від союзу з Москвою. А не настає це благополуччя тільки тому, що країна все ще не порвала з Європейським союзом і не приєдналася до Євразійського економічного союзу. Те, що обсяг торгівлі Молдови з ЄС і пострадянським простором давно вже не можна порівняти, навряд чи переконає прихильників Ігоря Додона. Проросійський політик експлуатує ностальгію частини громадян за радянським минулим і очевидні соціальні проблеми країни, в якій так і не завершені економічні реформи.
«Викрадення Молдови» має стати важливим уроком для України. Розбіжності, які ми спостерігаємо в Євразійському економічному союзі – на саміті в Бішкеку вони проявилися знову – аж ніяк не заважають Кремлю використовувати цю організацію з пропагандистською метою. А політиків, які готові експлуатувати ностальгію і соціальні проблеми громадян, завжди можна знайти, було б бажання. Ігор Додон аж ніяк не завжди був вірним союзником Путіна. Більш того, саме його голос свого часу допоміг зберегти владу проєвропейським партіям і не допустити комуністичного реваншу. Але коли зменшилася популярність прихильників європейського вибору, настав зоряний час цього політика і проросійських сил.
В Україні може статися практично те ж саме. Прихильників союзу з Москвою аж ніяк не обов’язково буде шукати де-небудь в Партії регіонів – вони знайдуться і серед «демократичних партій», деякі лідери яких вже демонстрували незвичайну гнучкість при пошуку взаєморозуміння з Путіним. Донбас теж не стоятиме на заваді – як не є для Додона і його прихильників перешкодою Придністров’я. Все це – виключно питання часу.
Часу, який може бути згаяний.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Кількість виборців проросійських партій в Україні стрімко зменшується – експерт
