Львів – Рідний брат глави Української греко-католицької церкви, митрополита Андрея Шептицького Станіслав Шептицький у 1923 році встановив свято Війська Польського, яке донині традиційно відзначається у Польщі 15 серпня. Цьогоріч у листопаді виповнюється 150 років від дня народження брата митрополита, але видатного військового генерала, дипломата, політика у Польщі не вшановують, мало що про нього відомо і в Україні. Ким був Станіслав Шептицький і яку роль відіграв в історії.
Нещодавно у Краківській бібліотеці, досліджуючи архіви графів Шептицьких, науковець, видавець Іван Матковський знайшов ноти військового «Маршу легіонів», присвяченого польському генералові Станіславу Шептицькому. Написана музика Станіславом Лукашевичем. Нічого про цей марш не знала і родина Шептицьких, яка проживає у Варшаві.
Дослідник припускає, що музика була написана у 1916-1917 роках, коли Станіслав Шептицький був комендантом Польських легіонів. Власне, ця військова формація спричинилась до відновлення незалежності Польщі.
«Очевидно, під час діяльності польських легіонів і виник цей марш і виконувався у ці часи. Станіслав Шептицький, звісно, чув його», – говорить дослідник Іван Матковський.
Станіслав Шептицький міг очолити Українське стрілецтво
Станіслав Шептицький, четвертий син графа і графині Шептицьких (народився 3 листопада 1867 року у Прилбичах), був шанованою особою в Австро-Угорській імперії. Він закінчив військово-технічну академію і від молодшого лейтенанта дослужився до генерала, був у приятельських стосунках із австрійським цісарем Францом-Йосифом. Династія Габсбургів про нього відгукувалась якнайкраще. У 1905 році Станіслав Шептицький відбув як військовий аташе Австро-Угорської армії на Далекий Схід. Часописи публікували звіти і рапорти Станіслава Шептицького.
«Шептицький ще не генерал, але людина, якій пророкували блискучу військову кар’єру, набув надзвичайно велику популярність. Ці рапорти були цікаві і влучні, а суспільство тоді цікавилось Росією. Після цього він зробив блискучу військову кар’єру. І не лише завдяки становищу родини Шептицьких у Галичині, але завдяки особистим якостям Станіслава – відданість, патріотизм. Він належав до тих солдатів, які працювали 24 години на добу. Коли вибухнула Перша світова війна, такі, як Шептицький, у ній відігрівали ключову роль, оскільки він був з Галичини, добре знав російську культуру і ментальність росіян. В один період, на початку війни, навіть очолював штаб Другого корпусу на російському фронті», – розповідає Матковський.
Станіслав Шептицький був на чолі творення національних військових формацій в Австрійській армії. За різними даними істориків, саме Станіславу Шептицькому окремі українські діячі і політики у 1914 році запропонували сформувати і стати комендантом легіону Українських січових стрільців. Втім галицьке середовище українців виступило проти «поляка на такій посаді», згідно з іншими версіями, він нібито відмовився. Це питання донині не є досліджене науковцями, тому версії істориків різняться. У цей час рідний брат Станіслава Андрей був митрополитом УГКЦ.
«Одні історики говорять про те, що частина українського суспільства в Галичині, зокрема у Львові, виступила проти цього і сказали, що збунтуються, збунтуються також і українці в складі Австро-Угорської армії, якщо Шептицький очолить січових стрільців. Але в 1914-1915 роках постать митрополита Андрея Шептицького, який очолював УГКЦ, була для місцевої інтелігенції не до кінця зрозумілою у плані – чому обрав для служіння УГКЦ, перейшов у східний обряд. Після того, як Андрей Шептицький відбув на заслання у Росію, їздив з місіями по всьому світові, українське політичне середовище почало його визнавати своїм провідником», – каже Матковський.
У 1916 році Станіслав Шептицький став першим комендантом польських легіонів при Австрійському війську. На цю посаду його запросили. Хоча про цей факт нині не вельми згадують у Польщі, бо комендантом польських легіонів, традиційно, називають Юзефа Пілсудського.
Про польського генерала Шептицького воліють не згадувати
«Станіслав Шептицький мав великі заслуги, зокрема у польсько-більшовицькій війні (1919-1921). У момент проголошення незалежності Польщі Шептицький був начальником Генерального штабу. З квітня 1919 року займав пост командувача литовсько-білоруського фронту. Згодом, командував армією під час польсько-більшовицької війни. За заслуги на цьому фронті отримав одну з найвищих військових нагород – Срібний Орден Virtuti Militari. Станіслав Шептицький, зокрема, керував обороною Варшави від наїзду орди на чолі із Будьонним, яка повинна була зупинитись аж у Португалії. А зупинилась фактично над Віслою, коли поляки разом із військами Симона Петлюри зупинили Будьонного», – каже дослідник Іван Матковський.
Коли Станіслав Шептицький у 1923 році був міністром оборони Польщі, то своїм указом №126 від 4 серпня 1923 року, встановив День польського солдата 15 серпня у річницю вікопомної переможної варшавської битви у 1920 році у період польсько-більшовицької війни. Історію Дня польського війська розпочав Станіслав Шептицький і донині відзначається саме 15 серпня. У 1926 році Станіслав Шептицький покинув військову службу. Адже тоді він не підтримав ідею Юзефа Пілсудського, який за допомогою військових здійснив державний переворот, скинувши президента і прем’єра. Контроль над польським військом цілковито перейшов до Юзефа Пілсудського, який невдовзі очолив польський уряд. Від 1926 року почався період зумисного забуття про генерала Станіслава Шептицького. Хоча підтвердженням того, що Пілсудський шанував Станіслава Шептицького є лист, який зберігся. В ньому Юзеф Пілсудський обговорює плани атаки на Київ (у союзі з Петлюрою) і пропонує Станіславу Шептицькому після перемоги стати розбудовником армії в Україні.
«Інерція забуття Шептицького має місце і сьогодні. 2016 року було 100-річчя, відколи генерал Шептицький став на чолі польських легіонів і на чолі цієї військової формації вступив до звільненої від російських військ Варшави. У польському суспільстві про це не було ані слова. Цьогоріч – 150-річчя від дня народження Станіслава Шептицького і поки що нічого не відомо, чи в Польщі будуть вшановувати цю річницю чи ні. До сьогодні немає інформації, що хтось ініціює вшанування такої видатної постаті», – зауважив Іван Матковський.
До початку Другої світової війни Станіслав Шептицький з дружиною проживав у Польщі і займався підприємництвом. У подружжя не було дітей. Коли радянські солдати восени 1939 року розстріляли наймолодшого брата Станіслава Леона і його дружину Ядвігу в родинному помісті у Прилбичах, то племінниками почав опікуватися Станіслав. У Леона і Ядвіги було 9 дітей. Однак із початком німецько-радянської війни Станіслав Шептицький попросився у військо, та йому відмовили. Після завершення війни Станіслав Шептицький, попри свої 78 років, добровільно зголосився до польського війська і був активною людиною, очолював Червоний хрест у Польщі в 1945 році. Помер генерал Станіслав Шептицький 9 жовтня 1950 року у Польщі, у своєму будинку в селі Корчина.
