Грузинські добровольці в українській армії обіцяють не віддавати «Сухумі» – захоплений опорний пункт бойовиків на Донбасі, названий на честь грузинського міста в окупованій Абхазії. Добровольців не так багато, але в деяких за спинами по кілька війн. Грузини жаліються на холодні зими, проте говорять, що і до цього можна звикнути. Під час січневих боїв їм вдалося захопити нові позиції недалеко від Стаханова і Первомайська на Луганщині, які нині рід контролем російських сил та їхніх місцевих найманців.
Чи не найперше, що зустрічає на базі «Грузинського легіону», – це табличка із надписом «Баісубані». Так називається село в Грузії, де народився і виріс один із бійців легіону на ім’я Мамука. Тепер це не українське, а грузинське село, жартує він. Нещодавно Мамука відзначав другу річницю своєї війни на східному українському фронті.
«Я приїхав сюди 14 березня 2015 року. З тих пір живу тут. В січні наш легіон просунувся десь на 2 кілометри, захопили висоту. Там вже недалеко до баз бойовиків у Стаханові і Первомайську. Ще трохи і ці міста будуть нашими», – заявив Мамука. Він брав участь у російсько-грузинській війні 2008 року, служив у спецназі.
Окремий грузинський підрозділ воює в складі 25-го окремого батальйону «Київська Русь», який в свою чергу входить у 54-у окрему механізовану бригаду. Крім власне грузинів, до «Легіону» входять і українські бійці. Були там й інші іноземці, але вони поїхали. Не витримали українську війну, жартують добровольці.
Новий опорний пункт назвали «Сухумі» на честь столиці грузинського регіону Абхазія, яку в 2008 році окупували російські війська. Абхазія заявила про свою незалежність, але цей статус визнає лише Росія.
Окуповані території – це великий біль для Грузії, говорить інший грузинській боєць на ім’я Звіад. Тепер після окупації Криму, це можуть зрозуміти й українці, говорить він. Неофіційно Звіад воював на сході України в 2014 році, потім поїхав в Грузію і в 2016 році повернувся на фронт. Цього разу він пішов офіційним шляхом – здав документи і підписав контракт зі Збройними силами України. Каже, що це для нього вже шоста війна, а поїхав він в Україну, тому що тут твориться історія і він хоче брати в цьому участь.
Син Звіада живе в Грузії, йому незабаром буде 23 роки. Останнього разу солдат бачив сина рік тому. Чим він займається, не розповідає, але радіє, що не військовою справою. Цей шлях не для нього, впевнений Звіад.
«Розумний хлопець, проб’ється. Я свій шлях вже знаю, пройшов його вже. І що буде далі я також знаю. Я б не хотів, щоб він обрав такий шлях», – говорить він.
Батальйоном командує Мамука Мамулашвілі – він одним із перших іноземців офіційно записався в Збройні сили України. Радіо Свобода поспілкувалося із його заступником, офіцером «Грузинського легіону» Джамбулом Лелашвілі.
За словами Лелашвілі, сьогодні підрозділу доводиться в основному боротися проти диверсійно-розвідувальних груп і триматися під вогнем артилерії. Нову позицію в них неодноразово намагалися відбити.
Одного разу ми втратили Сухумі, в другий раз вже не втратимоДжамбул Лелашвілі
«Одного разу ми втратили Сухумі, в другий раз вже не втратимо. Сепаратисти дуже хотіли повернути цю висоту собі, але їм це не вдалося», – каже він.
Іноземці добровольці воюють на сході України з 2014 року, проте лише на початку 2016 року підрозділ «Грузинський легіон», де воює більшість грузинів, офіційно увійшов до складу 25-го батальйону Збройних сил України. За офіційними даними, в лавах української армії станом на літо 2016 року служило близько сотні іноземних громадян. Неофіційно кажуть про приблизно тисячу бійців.
