У вівторок, 21 лютого, російський публіцист і незалежний журналіст Аркадій Бабченко повідомив на своїй сторінці у «Фейсбук», що вирішив покинути Росію і «певний час пожити за межами батьківщини». «Ну, здрастуй, Праго», – додав він, не пояснивши, чи йдеться про еміграцію, але натякнувши, що йому стало відомо про загрозу для нього в Росії. У грудні 2016 року Бабченко і блогер Божена Ринська стали об'єктами справжнього цькування за свої пости після катастрофи Ту-154 Міноборони Росії над Чорним морем.
Видання «Московський комсомолець» (де Аркадій Бабченко на початку нульових років працював військовим кореспондентом) після історії з катастрофою Ту-154 навіть запропонувало ухвалити закон, що дозволяє позбавляти громадянства тих росіян, які «допускають висловлення радості з приводу трагічних для Росії подій».
Після смерті повноважного представника Росії в ООН Віталія Чуркіна, яка викликала нову хвилю поляризації в російськомовному сегменті інтернету, він написав: «Еммм .... Щось я знову не сумую. Вибачте».
Через добу журналіст вже був за межами Росії.
Аркадій Бабченко пройшов першу і другу чеченські війни, після звільнення в запас в 2000 році співпрацював з багатьма російськими виданнями, крім «МК», працював військовим кореспондентом в російській «Новій газеті», як незалежний кореспондент висвітлював російсько-грузинський конфлікт у 2008 році, події на Євромайдані в Києві, війну на Донбасі, акції протесту на площі Таксим у Стамбулі. В останні роки став одним з найпопулярніших російських блогерів: його замітки і коментарі до найбільш обговорюваних новин збирають багато тисяч лайків і сотні репостів.
Навесні 2012 року, в розпал в Росії мітингів «За чесні вибори», російська влада вже порушували проти Аркадія Бабченка кримінальну справу за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу Росії («заклики до масових заворушень») – за те, що він закликав розбити на одній з московських площ наметовий табір і писав про необхідність «відбиватися від поліції». Про долю цієї справи, говорить Бабченко, з тих пір нічого не відомо: крім першого допиту, ніяких слідчих дій з ним не проводилося, про закриття справи йому також ніхто не повідомляв.
В інтерв'ю Радіо Свобода Аркадій Бабченко розповів про свої перші враження від Праги, про те, чи можна називати його від'їзд еміграцією, і про те, що стало його причиною.
Є інформація, що стосовно мене може бути заведена кримінальна справа і можуть посадити. Це не еміграція як така
– Це тимчасовий від'їзд, тому що у мене є інформація про те, що стосовно мене може бути заведена кримінальна справа і можуть посадити. Тому я вирішив поки тимчасово виїхати, щоб не ставити людей перед муками складного вибору. Але я сподіваюся, що все-таки, врешті-решт, сподіваюся повернутися в Росію. Тобто це не еміграція як така.
Справа ще не порушена, у мене просто є інформація, що прямо в цей момент вирішується, що зі мною робити – порушити справу і вже саджати по-справжньому чи махнути на мене рукою – «чорт з ним, нехай пише свої пости в «Фейсбуці». Але я не став чекати, що там товариші в КДБ вирішать, і вирішив побути поки тут, в Празі. За якою статтею, навіщо, для чого, я не знаю.
Зрозуміло, що це за журналістську діяльність, за політичну діяльність, за дисидентство, за інакомислення
Зрозуміло, що це за журналістську діяльність, за політичну діяльність, за дисидентство, за інакомислення. Зрозуміло, що за ці справи.
– Ви поки мости з Росією не палите? Наскільки цей від'їзд був спонтанним? Ви до нього готувалися?
Я сподіваюся, що це все тимчасово
– Та ні, за кілька тижнів мене попередили, сказали, я зібрався і поїхав. Але я повторюся, я сподіваюся, що це все тимчасово.
Вони намагаються вичавлювати людей. Якщо ти вже з п'ятого разу не розумієш, то тебе, звичайно, посадять. А так вони не хочуть садити людей, навпаки, намагаються вичавити їх з країни і дати їм виїхати
Вони взяли курс не на посадки і репресії, тому що навіщо їм це треба – позбавлення волі, міжнародна ситуація, права людини тощо, знову будуть говорити ВВС та Радіо Свобода, які вони погані. Вони намагаються вичавлювати людей. Вони роблять натяки, один натяк, другий натяк, потім говорять відкритим текстом, і якщо ти вже з п'ятого разу не розумієш, то тебе, звичайно, посадять. А так вони не хочуть садити людей, навпаки, намагаються вичавити їх з країни і дати їм виїхати. Це не тільки Павленський, так з багатьма було.
– У Вас виникали раніше думки про від'їзд, після реакції на ваші пости, замітки, публіцистику?
Втомлюєшся боятися за себе, за родину насамперед
– Та кожен божий день! Тому що, врешті-решт, це набридає. Втомлюєшся боятися за себе, за родину насамперед.
– Ваші рідні і близькі поки залишаються в Росії?
– Зараз, на цей момент, поки зі мною.
– В інтернеті багато хто цікавиться, чим Ви будете тут заробляти на життя, чим займатиметеся, щоб не втратити зв'язок з політичною російською реальністю, про яку Ви переважно пишете.
– Не знаю поки. Добрі люди дали житло, поки з цим у мене питань немає. А як буде далі, подивимося. Я сподіваюся, що все-таки повернуся.
– Ви відчули вже якісь зміни в сприйнятті Росії, приїхавши сюди не просто як турист, на кілька днів, а на триваліший період?
Безумовно, коли їдеш з Росії, змінюється сприйняття життя, тому що життя дисидента в Росії – це постійне очікування. Найперше, найперше відчуття, яке до тебе приходить, щойно ти перетинаєш кордон Росії, – це відчуття безпеки
– Безумовно, коли їдеш з Росії, змінюється сприйняття життя, тому що життя дисидента в Росії – це постійне очікування. Спрацював ліфт – ти біжиш до вічка дивитися, за тобою це чи не за тобою. Ось я сьогодні зловив себе на думці, що я виглянув у вікно – у мене під вікном стоять два автомобілі, тонованих, і мені було абсолютно начхати, хто ці люди, у мене не виникло жодної напруженості або страху, навіть думки не було про те, а раптом це за мною приїхали. Тож тут, звичайно, життя стає абсолютно розслабленим. Ось найперше, найперше відчуття, яке до тебе приходить, щойно ти перетинаєш кордон Росії, – це відчуття безпеки.
– Ви не побоюєтеся, що інтернет-коментатори, ті люди, які писали Вам ненависницькі коментарі після Ваших найрезонансніших постів, що хтось із них живе не тільки в Росії, але і тут? Взагалі, після свого від'їзду Ви отримали вже чергову хвилю подібних коментарів? Чи, навпаки, ці коментатори радіють: звалив – і молодець?
– Вони переважно, звичайно, радіють, типу ще один «зрадник» звалив, повітря в Росії буде чистішим. Є, звичайно, і погрози, і послання, сповнені ненависті, є, але в цьому випадку мені начхати. Я зараз перебуваю в країні, яка абсолютно точно, стовідсотково не буде використовувати свій репресивний державний апарат проти мене. Тож нехай хоч обпишуться, мені на них начхати. Постояти сам за себе я зможу! Якщо на мене не буде тиснути весь державний апарат – то чхати, що вони там пишуть, абсолютно.
Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
