Через обстріли різної інтенсивності підготовка до курортного сезону в селі Бердянське Донецької області знову відкладається. Жителі села – переважно рибаки, останнім часом замість рибалки намагаються уникати протипіхотних мін. Чи стане цей напрямок новою гарячою точкою після Авдіївки, розбиралися кореспонденти «Донбас.Реалії».
Вже не перший рік у селі Бердянське Новоазовського району Донецької області немає курортного сезону, незважаючи на гарну погоду навіть взимку. Повноцінному відпочинку заважають протипіхотні міни, які тут можна побачити частіше, ніж рибу. Військові кажуть, часом «вилов» може бути суттєвим – стріляють як з артилерійських установок, так й зі ствольної артилерії. Військовий Збройних сил України Вадим вже третій рік поспіль збирає «врожай», випущений з ворожої техніки. З останніх знахідок – уламок від установки «САУ-122». Раніше таких нарахували вісім штук в цьому квадраті, каже військовий, хоча їхні позиції знаходяться тут не так давно.
«Напевно, в них десь є коригування, бо перші були біля села, а потім різко перемістилися і почали сюди бити», – зауважує боєць.
Перші міни впали в городах селян, в районі місцевого магазину. Зараз у прибережному селі Бердянське залишилось не більше тридцяти дворів. В чий саме город тоді потрапили міни важко сказати, тому що запитати про це особливо нема в кого.
«Люди знають, звідки «прильоти» – боєць
Раніше місцеві в Бердянському в основному були рибаками. Але зараз, у військовий час, майже всі – під підозрою, кажуть у ЗСУ.
«Як правило, люди пов’язані з бойовиками, які воюють на «тій» стороні. Вони завербовані, як агенти», – каже прес-офіцер оперативно-тактичного угрупування «Маріуполь» Олександр Кіндсфатер.
Утім, за його словами, серед звичайних місцевих вкрай рідко можна знайти агентів. Крім того, люди в цих місцях до військових ставляться нормально та розуміють, що до чого, кажуть бійці ЗСУ.
«Люди знають, звідки «прильоти», – каже боєць ЗСУ Юрій.
Водночас житель селища Сартана Донецької області Володимир Чавка каже, що такі «прильоти» зазвичай відбуваються вночі, коли жителі сплять. Бойовики почали обстріл Сартани на початку лютого.Володимир Чавка живе в останньому житловому будинку на вулиці Крайній в Сартані, який знаходиться напроти кладовища.
За його словами, під час останнього артобстрілу дерево прийняло удар на себе – житлові будинки не постраждали. «Але кладовище розбили повністю», – каже Володимир.
Утім, селище все ж постраждало під час останнього обстрілу. Вісімнадцять будинків було частково або повністю зруйновано. І те, що стріляли саме у Сартані – поганий знак, кажуть військові.
«Сартану вони давно не обстрілювали. З минулого року. А в цьому році почали обстрілювати», – каже боєць Збройних сил Юрій.
Небезпечний напрямок
На маріупольському напрямку селище Сартана і прибережне Бердянське знаходяться на одній лінії. Вона пролягає якраз між позиціями бойовиків і Маріуполем.
«Не слід забувати, що тут велике промислове місто – порт. Звідси їм вже пряма дорога до Криму», – зауважує військовий ЗСУ Вадим.
Останні обстріли, які розпочалися під час загострення під Авдіївкою, з того часу так і не припинялися. Хіба що трохи вщухли. За інформацією прес-офіцера оперативно-тактичного угрупування «Маріуполь», ситуація в селищі залишається стабільно напруженою.
«З того боку не дотримуються ніяких свят» – житель Сартани
Більшість людей, які постійно живуть під прицілом війни або бояться, або втомилися від непотрібних розмов. Жителі селища кажуть – люди лише хочуть миру.
«Люди просто хочуть, аби не стріляли. А там хай ділять гроші, кишені набивають...», – каже журналістам «Донбас.Реалії» житель Сартани Георгій Каци.
Чоловік тримає власний магазин у Сартані. Його думка характерна для цивільних, які живуть в умовах війни. Але точка зору греків-румеїв, які населяють це селище з моменту його заснування, відрізняється від позиції жителів шахтарських регіонів Донбасу. У Сартані жителі більш лояльні до армії і нетерпимі до проросійських бойовиків.
«Особливо з того боку не дотримуються ніяких свят – ні божественних, ні державних. Що вони хочуть? Мовляв це вигідно Росії, – щоб впала економіка», – розповідає Георгій Каци.
Військові на Маріупольському напрямку
Морські піхотинці з 36-ї бригади ЗСУ нещодавно влаштувалися в новому укріпленні в районі передової на маріупольському напрямку. Вони ще не встигли розпакувати всі свої речі на новому місці. Але кожного дня збирають докази військових злочинів на колись курортній території.
Хоча тут немає телевізора, останні новини з гарячих точок вони отримують швидко – що було в Авдіївці, де відвоювали нові позиції, тощо. Адже тут, на Маріупольському напрямку, теж є точки на карті, які за Мінськими угодами підконтрольні Україні, хоча зараз вони знаходяться під контролем бойовиків. Зокрема, за словами Олександра Кіндсфатера, місто Докучаєвськ Донецької області за Мінськими угодами належить до території відповідальності Збройних сил України.
«Але все це – умовні поняття, все це наша територія і ми будемо її звільняти в будь-якому випадку», – каже він.
ПОВНИЙ ВИПУСК ТЕЛЕПЕРЕДАЧІ: «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
