Питання про скасування санкцій США виявилося далеко не таким простим, як розраховували у Москві. Оглядачі у різних закордонних виданнях аналізують нещодавні зміни у Вашингтоні і те, як скандал, що розгоряється навколо зв’язків адміністрації Дональда Трампа, може не лише не допомогти Росії, але і погіршити її становище, якщо справу санкцій візьмуть у свої руки конгресмени. Тоді не лише адміністрація нічого не зможе вдіяти, але і список порушень, за які накладатимуться санкції, будуть включати якнайширше коло питань, включно з «незаконними фінансовими потоками з Росії». Також преса обговорює вимогу США до союзників збільшити свої витрати на оборону.
Надії Росії на швидке скасування санкцій новим президентом Америки Дональдом Трампом розвіюються як дим, адже стратегія Москви щодо впливу на вибори за кордоном вдарила рикошетом по ній самій, мовиться у редакційному коментарі газети Financial Times.
«Московський хакінґ, можливо, і допоміг дістатися до Білого дому кандидатові, на якого ставили у Росії, але Дональд Трамп не став таким «сибірським кандидатом» (таке прізвисько дали Трампові у пресі США ще влітку минулого року через його проросійські заяви – ред.), як очікувалося. Але відставка Майкла Флінна з посади радника з питань національної безпеки після його необачних, чи нелегальних, зв’язків із російським послом у США роблять «перезавантаження», чи «велику оборудку», з президентом Володимиром Путіним менш імовірними», – вважають британські оглядачі.
FT View: Те, що виглядало як заколот Росії щодо впливу на американські президентські вибори, вдарило рикошетом
Автор редакційного коментаря впливового часопису британських ділових кіл вважає, що справа не лише у відставці Флінна. На його думку, конгресове розслідування зв’язків президента Трампа з Росією є давно на часі, а ініціювати його мала б саме Республіканська партія, яка і висунула Тампа своїм кандидатом. На думку британських оглядачів, таке розслідування було б руйнівним для адміністрації, але відкидати серйозні підозри, що кампанія кандидата координувала свої дії з російськими спецслужбами, не можна. Бо йдеться про національні інтереси США.
Звичайно, оглядачі не очікують, що Путін, який продовжує спроби впливати на результати виборів, тепер уже в Європі, у Німеччині та Франції, раптом перестане це робити. Вони навіть не виключають, що російський лідер буде випробовувати і військовий варіант просування своєї мети в Україні чи деінде. Але зараз виглядає, що якщо він серйозно хоче припинити санкції проти своєї країни, то йому потрібно виконати Мінські угоди та відновити територіальну цілісність України.
Експерт Атлантичної Ради Аліна Полякова на сторінках журналу Newsweek пише про те, що навіть якби у цій ситуації президент Трамп і наважився зняти санкції з Росії, то на перешкоді йому став би американський Конгрес.
Вона зауважує, що санкції були накладені президентськими указами, тому новий президент має право їх скасувати. Нині чинні чотири такі укази, які видав Барак Обама, і якщо нова адміністрація нічого не робитиме, то 6 березня вони будуть продовжені ще на рік – вказівку про таке продовження підписав Обама в останній тиждень на посаді. За підрахунками експертів, різні санкції, спрямовані проти оточення російського президента, які були скоординовані також і з країнами Європейського союзу, коштували російській економіці близько 1% валового внутрішнього продукту. Російська сторона дуже активно працювала над скасуванням цих санкцій і у Вашингтоні, і в європейських столицях, заявляючи, що вони є передумовою переговорів із Росією з будь-яких питань.
Geoff Benn: Як Конгрес може запобігти скасуванню санкцій Дональдом Трампом і «переслідувати незаконні фінансові потоки»
Але зняти санкції може не дозволити Конгрес США. Сенатори Бен Кардін та Джон МакКейн ще в середині січня підготували законопроект, який включає надання санкціям президента Барака Обами сили закону, а також містить положення Акта на підтримку України – законопроекту, що раніше «застряг» у Конгресі. Таким чином, новий закон передбачав би, що президент зможе знімати санкції поступово і щоразу лише за згодою Конгресу. Схожий механізм раніше був застосований у Конгресі щодо санкцій, накладених на Іран та Лівію.
Цей закон, на думку дослідниці, був би надзвичайно дієвий, адже він включав би весь спектр питань, пов’язаних із російськими загрозами, включно з усім комплексом українських питань, питань, пов’язаних з територіальною цілісністю Грузії, кібератаками та навіть відстеженням незаконних фінансових потоків з Росії та протидії їм, якщо вони взаємодіють з фінансовою системою США. За допомогою такого закону США могли б стати набагато безпечнішим місцем, та і союзники Америки почувалися б набагато безпечніше, вважає Аліна Полякова.
Питання стосунків США зі своїми союзниками порушує стаття, яку вміщує газета Washington Post. В ній ідеться про те, що новий американський міністр оборони Джим Маттіс виставив ультиматум партнерам у НАТО, який зводився до того, що якщо вони не підвищать свої витрати на оборону до того рівня, якого вимагають їхні зобов’язання, США переглянуть свої стосунки з ними.
Проблема того, що лише 5 з 28 країн-членів НАТО витрачають на свою оборону принаймні домовлені 2% від валового внутрішнього продукту, давно дратувала Вашингтон, але нова адміністрація вирішила перетворити це питання на програмне для себе. Ще під час президентської кампанії Дональд Трапм називав НАТО «застарілою» структурою і вимагав від союзників їхньої справедливої участі у витратах організації.
«Більше не може американський платник податків нести непропорційно велику частку витрат на захист західних цінностей, – сказав Маттіс, перебуваючи у Брюсселі і звертаючись до міністрів оборони країн НАТО. – Американці не можуть більше піклуватися про безпеку ваших дітей, ніж ви. Ігнорування військової готовності демонструє відсутність поваги до себе, для альянсу і для свобод, які ми успадкували і які зараз явно під загрозою».
Nicholas Burns: Міністр оборони Маттіс посилає правильний сигнал – США залишаються відданими своїм зобов’язанням у НАТО, але союзники мають витрачати більше
Лише США, Британія, Естонія, Польща та Греція вносять повний внесок у спільну оборону – 2 відсотки від ВВП чи більше. Інші країни сплачують набагато менше: Німеччина – 1,19% Франція – 1,78%, а Канада – взагалі 0,99%. Вони та інші зобов’язалися підняти ці витрати, але не раніше ніж до 2024 року.
За словами Маттіса, це занадто пізно, адже 2014 рік показав, що Росія здатна змінювати кордони за допомогою сили, на кордонах Туреччини точиться війна з угрупованням «Ісламська держава», тож альянс не може вдавати, що всього цього не існує.
Проте для багатьох країн це може становити проблему, не так фінансову, як політичну, адже громадськість не хоче збільшувати витрати на зброю. Особливо чутливим це є питання для Німеччини, яка довго плекала образ миролюбної країни через свою історію. Якщо Берлін збільшить витрати на оборону на 75 мільярдів доларів на рік, то Німеччина матиме більшу армію, ніж Британія. А це зміна, до якої не готові ані самі німці, ані інші європейці.
Багато європейських політиків були обурені заявою американського міністра оборони, а Британія запропонувала компроміс, який би призвів до поступового, але швидшого росту витрат на оборону інших членів альянсу. Адже альтернатива – припинення США своїх зобов’язань щодо захисту партнерів у НАТО – була б неприйнятною для європейців.
