(Рубрика «Точка зору»)
Добре, коли діти вірять в чудеса, але погано, коли дорослі стають дітьми. Кримчанка Світлана Савченко, незаконно обрана до Держдуми Росії, вважає, що анексія півострова була дивом. Три роки тому, незадовго до захоплення влади проросійськими самозванцями, до Криму привезли з Афону Дари волхвів. На думку депутатки, це і стало передумовою для «чудесного» захоплення української території. Опікувалася логістикою святині Російська православна церква.
Відомо, що найбільше в чудеса вірять малограмотні атеїсти. Більшовики, наприклад, вірили в комунізм. Для того, щоб вигадану казку зробити дійсністю, вони стирали в пил мільйони своїх співгромадян. Але і цього було замало, і вожді комуністичної партії планували планетарне лиходійство ‒ світову революцію. Таке ж «диво», дякувати Богові, меншого масштабу, але теж безбожне, зробили новоспечені «віряни» в Криму. Світлана Савченко, почавши з «ідеологічної» посади ‒ піонервожатої, стала перехідним партійним діячем. Побувала в «Народній партії Криму», де також керувала ідеологією, потім була в партії «Союз», а потім ‒ в «Единой России».
Як справжня партактивістка, нині Савченко фанатично просуває невігластво в маси. «І з Кримом теж сталося диво!» ‒ наївно переконує вона своїх виборців. Так само, як і у випадку з більшовицьким переворотом та кривавою узурпацією влади, в Криму не обійшлося без «революційних загонів». Колишній віце-прем'єр підконтрольного Росії уряду Криму Рустам Теміргалієв розповідав російським ЗМІ, що депутати Держдуми наполягали, щоб півострів опинився в маршруті літака з Дарами волхвів. Що цілком зрозуміло, якщо врахувати, що спецрейсом до Криму тоді прибули громадяни Росії: один з керівників операції з його захоплення Ігор Гіркін і фінансист бойовиків Костянтин Малофєєв. Саме вони і створили «диво» окупації. А Дари волхвів, як і Боже провидіння, нічого спільного зі злочинами не мають.
Так, чудеса в нашому житті бувають. Чудеса наукових відкриттів, духовних подвигів і трудових звершень. Віруюча людина молиться, щоб сконцентрувати свою волю, мобілізувати розум, щоб силою свого духу зміцнити ослаблене тіло. А людина невіруюча вважає, що чудеса приходять самі собою, самі собою. Варто тільки клацнув пальцями, помолитися тобто і диво станеться. Молитва для такої людини перетворюється на безглуздий ритуал. «Вони, перш ніж тебе сокирою зарубати, обов'язково перехрестяться», ‒ писав у своєму щоденнику знавець анатомії душі народу-богоносця Федір Достоєвський.
З початком наступу на Донбас серед бойовиків з'явилася «Російська православна армія», яка налічувала чотири тисячі «хрестів». Свої бронетранспортери «віряни» прикрашали написами «православний джихад». Священнослужителі в самій Росії активно підтримували найманців. Можемо згадати православні проводи на привокзальній площі Єкатеринбурга. «Не бійтеся нічого. За серцем кожного з вас Господь дивиться пильно», ‒ повчав уральських найманців протоієрей Володимир Зайцев.
Відомо, що уральці входили до батальйону «Привид» убитого Олексія Мозгового. А сам протоієрей Володимир Зайцев, окрім церкви митрополита Інокентія Московського, підробляє проповідями на кафедрі «Теології» при Уральському державному гірничому університеті. Кафедру з «терористично-богословськими» доповідями відвідував колишній «міністр оборони ДНР» Ігор Стрєлков. Ось такі вони, творці «чудес» від Російської православної церкви.
В активі православної армії священиків ‒ «посвячення» бойових ракет і підводних човнів.
Зброю освячувати не можна, але для оборони можна, вважають в Російському православ'ї. Єпископ Волгодонський і Сальський освячував два фронтові бомбардувальники Су-34. Можемо їм нагадати ще й «оборону» Донецького аеропорту. А до цього була «оборона» Грозного, а після ‒ «оборона» Алеппо. Російські священнослужителі на чолі з патріархом Кирилом стали співучасниками військових злочинів режиму Путіна. Вони надають загарбницькій війні духовної легітимності, надихають на вбивства, наводять лиск християнського благородства на криваві злодіяння.
Бога сьогодні в Росії «приписують» до будь-чого, не лише до безбожного й убивчого. Служителі культу освячують заводи і навіть цілі міста, як це було в Нижньому Новгороді, над яким на аеростаті літав митрополит Нижньогородський і Арзамаський Георгій. Святою водою в Росії виганяють «демонів фальсифікації» з урн для голосування, освячують Північний морський шлях, медичні халати і навіть мотоцикли «Нічних вовків».
Найвищим науково-релігійним прогресом, напевне, вважається освячення космічних ракет. Байконурський священослужитель отець Сергій Бичков стверджував, що невдалі запуски трапляються тільки з ракетами, які не пройшли обряд. Однак, здається, плани Господні не завжди збігаються з планами Роскосмосу ‒ ракети падають на старті, як гнилі яблука з дерева, ледве не одна за одною.
Підміна святості святенництвом, підбурювання до братовбивчої війни, надія на «а, може» замість віри в Бога, міцно прописалися в «русском мірє». Своєю православною парасолькою Росія намагається накрити й Україну.
Володимир Земляний – письменник, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал – на сайті проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії»
