Трамп перевіряє, що може зробити Китай – експерт

Новообраний президент США Дональд Трамп, інавгурація якого відбудеться 20 січня, неодноразово давав зрозуміти, що вважає Китай головним зовнішньополітичним і економічним cупротивником своєї країни. Наскільки серйозні прогнози про ймовірну швидку кризу у відносинах двох найсильніших – як у військовому плані, так і фінансово-економічному – держав світу і яку позицію в цьому конфлікті могла б зайняти Росія?

Дональд Трамп у своєму «Твіттері» в останні місяці понад 50 разів критикував економічну політику Китаю. Зокрема те, що Пекін нібито «обклав важкими поборами» американські товари, що йдуть до КНР, тоді як США китайські товари такими поборами не обкладають. Новообраний президент США говорить, що Пекін спеціально занижує курс своєї національної валюти юаня, щоб заповнити американські ринки своєю продукцією і позбавити американських виробників прибутку.

Окрім того, Дональд Трамп різко критикує експансіоністські прагнення КНР у Південнокитайському морі, 90 відсотків якого в Пекіні називають «своїми територіальними водами». Тут будуються китайські військові об'єкти, на штучно створених насипних островах на мілководді, де розміщуються війська, морські й повітряні бази. Південнокитайське море – стратегічна акваторія, одна з найбільш транспортно завантажених у світі, якою проходять морські траси вантажоперевезень на суму до 5 трильйонів доларів на рік, зі Східної Азії до Європи, Близького Сходу, Африки та Індії.

Ситуацію загострило останнє інтерв'ю Дональда Трампа виданню Wall Street Journal. Зокрема Трамп прямо заявив, що в разі «відсутності прогресу» з боку КНР у підходах до взаємної торгівлі він готовий зробити «предметом переговорів» найважливіший для політики Пекіна «принцип одного Китаю».

Згідно з цим принципом, з яким США погодилися ще в 70-ті роки минулого століття, Вашингтон уже кілька десятиліть не підтримує ніяких стосунків з Тайванем. У Пекіні Тайвань вважають своєю бунтівною провінцією, тоді як Тайбей наполягає, що є «Китайською Республікою», фактично «другим Китаєм». Офіційна позиція США щодо Тайваню, однак, ніколи не заважала Вашингтону постачати Тайбею сучасне озброєння, а американським бізнесменам – укладати на Тайвані багатомільйонні угоди.

У відповідь МЗС КНР, яке донині прямо не реагувало на антикитайські висловлювання Трампа, різко заявило про неприпустимість будь-яких переговорів за «принципом одного Китаю»., що є основою для нормальних відносин Пекіна і Вашингтона. Одна з китайських газет, наближена до керівництва китайської Компартії, Global Times, написала: «Дональд Трамп не буде розчарований міццю нашої відплати, якщо наважиться зруйнувати «принцип одного Китаю».

З іншого боку, на Всесвітньому економічному форумі, що триває в Давосі, старший радник обраного президента США Ентоні Скарамуччі 17 січня заявив, що Сполучені Штати хочуть мати «феноменальні відносини» з КНР, на що відразу звернули увагу журналісти й політологи.

А голова КНР Сі Цзіньпін, який відкривав засідання форуму, ​
почав свою промову зі слів на захист глобалізації та вільної торгівлі. Він став першим очільником Китаю, який бере участь у щорічній зустрічі лідерів країн і керівників бізнесу в швейцарських Альпах за всю 47-річну історію цього заходу. Сі Цзіньпінь закликав відмовитися від протекціоністської торгової політики, попереджаючи, що «ніхто не вийде переможцем у торгових війнах».

Про майбутні відносини Пекіна і Вашингтона при президенті США Дональду Трампу розмірковує російський політолог-китаїст, керівник Школи сходознавства при Вищій школі економіки в Москві Олексій Маслов:

– Дональд Трамп увесь час словесно розгойдує Китай в різні боки і дивиться на його реакцію. Тому що Китай за останні два, навіть три десятиліття настільки звик спочивати на лаврах і розвиватися тільки вгору й ушир, що створення таких некомфортних умов може викликати неадекватну або як мінімум незвичну реакцію Китаю. Тому зараз для нової американської адміністрації, після 20 січня, важливо буде зрозуміти, наскільки взагалі Китай, і в яких масштабах, готовий вести переговори, наскільки він уміло реагує на зовнішні виклики. США завжди вважали, що вигідніше мати хорошого торгового партнера, ніж постійно лаятися. Трамп змінює лінію гри, але навряд чи захоче взяти й радикально зруйнувати той баланс відносин, який є між США і Китаєм.

– Звідки у нового президента США взагалі взялися його уявлення про КНР і про китайську роль у світі?

– Це не стільки ненависть, скільки відчуття, що Китай ворожий за своєю суттю. Це якийсь глибинний «страх чужого», що виходить із культурної антропології, страх незрозумілого, страх агресивного, який, насправді, завжди був в американському суспільстві щодо Китаю або щодо Азії в цілому. Я, наприклад, неодноразово серед ділових кіл США зустрічав думку про Китай як про абсолютно ненадійного і потенційно небезпечного партнера в тому плані, що нібито ніколи не можна бути впевненим у тому, що добрі відносини, які склалися сьогодні, будуть такими ж добрими завтра.

– Наскільки серйозно великі гравці в Пекіні сьогодні можуть сприймати Дональда Трампа і всі його заяви?

– Безумовно, вони все сприймають украй серйозно, бо, хоч би якою наївною думка про вибудовування відносин з Китаєм через систему батога й пряника не здавалася, все-таки вона виходить і від майбутнього президента США, і від його команди. У США, дійсно, є ціла низка важелів впливу на Китай. Питання в тому, наскільки сам по собі цей вплив буде вигідним для Вашингтона. Якщо ми говоримо взагалі про зовнішньополітичну лінію, яка транслювалася Трампом під час передвиборної кампанії, зверніть увагу на те, що основна увага приділялася саме Китаю, а не Росії. Тому що це його хвилює! І Китай це прекрасно розуміє. Китай сьогодні – принаймні, зі слів Трампа, – постає, як одна з проблем розвитку економіки США. Дві проблеми в Америки – міграційна плюс Китай. Трамп неодноразово вже зустрічався з найбільшими американськими гравцями комп'ютерного ринку і взагалі IT-технологій з наполегливим проханням перенести виробництво на територію США, з обіцянкою великої підтримки і податкових послаблень. По суті це, звичайно, послаблює Китай, який не може на це реагувати спокійно.

– Досі в Пекіні не надто агресивно реагували на всі слова Трампа – поки мова не зайшла про Тайвань і про «принцип одного Китаю».

– Це майже все пояснює! Китай мляво реагував на спроби Трампа перенести виробництво на територію США. Ба більше, президент США просто не може наказати великому бізнесу щось зробити, перенести тощо. І Пекін це прекрасно розумів. Я нагадаю, як Китай, наприклад, відреагував на пропозицію Трампа тій же корпорації Apple цілком перенести виробництво на територію США. У відповідь Китай заявив, що готовий звільнити Apple на кілька років від оподаткування взагалі, ба більше, Китай сам готовий інвестувати в створення нових заводів корпорації на території КНР. Тобто це все було чисто ділове перетягування каната.

А ось якраз проблема Тайваню – це питання стратегічної доктрини. Китай неодноразово заявляв, як офіційно, так і в різних публікаціях ніби від приватних кореспондентів, про те, що єдина причина, через яку Китай може застосувати збройні сили, – це конфлікт навколо Тайваню. І взагалі будь-який територіальний конфлікт, тобто коли будь-яка країна претендує на територіальну цілісність Китаю. Трамп якраз уперше порушив ось цей статус-кво. Практично жодна серйозна країна за останні десятиліття не намагалася обговорювати проблему «одного Китаю», це взагалі основа основ, наріжний камінь китайської зовнішньої політики. Трамп спокусився саме на це, і спокусився, мені здається, невипадково, розуміючи, якою болючою буде реакція – щоб подивитися, а що, в принципі, Китай може зробити... Звичайно, Китай зараз дивиться, наскільки активно далі Трамп буде вести переговори з Тайбеєм.

Ситуація в Південнокитайському морі – це теж украй болюче питання, оскільки Трамп досить різко висловлювався на цю тему і закликав обмежити тут дії Китаю, зокрема нарощування островів у цьому регіоні. Трамп різко виступає проти «китаїзації» Південнокитайського моря. По суті, велика частина акваторії Південнокитайського моря, за китайськими твердженнями, належить КНР. І відповідно, для кораблів інших країн під час плавання в цій акваторії залишається тільки вузький прохід. Зрозуміло, чому це робить Пекін: тут проходять дуже важливі для Китаю торгові шляхи виходу з країн Перської затоки, з Індії, це постачання, зокрема й енергоресурсів до КНР. І Китай хоче жорстко контролювати цей регіон… Так ось, коли США в особі Трампа вперше дуже різко висловилися проти дій Китаю, то стало зрозуміло, що новий американський президент буде бити саме по таких ось болючих точках.

Власне кажучи, Трамп зараз завдає удару по двох позиціях: перша – це національне самолюбство Китаю, він дивиться, як Китай буде реагувати, і другий пункт – це економічний добробут Китаю. Причому це робиться в той момент, коли у Китаю дійсно є певні складнощі в його економіці.

Я думаю, що антикитайська карта буде Дональдом Трампом розігруватися ще досить довго, але не стільки для того, щоб посваритися з Китаєм, скільки щоб зробити його поступливішим.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода