Контингенти НАТО в Польщі і країнах Балтії можуть виконувати лише психологічно-захисну функцію – журналіст

Рух військовослужбовців НАТО до країн Балтії і Польщі має надати психологічну впевненість цим країнам в тому, що альянс готовий їх захищати, ці бригади точно не можна назвати наступальними. Про це каже білоруський журналіст Віталій Циганков, коментуючи появу у Польщі бронетанкової бригади США. У розмові також взяли участь білоруські журналісти Юрій Дракохруст та політолог Валерій Карбалевич.

Юрій Дракахруст: Керівництво Польщі 14 січня вітало у країні військових США. Прем'єр-міністр Польщі Беата Шидло сказала, що це – «великий день». Близько 3,5 тисяч американських військовослужбовців попрямували в Східну Європу. Цей крок зробили у рамках виконання минулорічного рішення саміту НАТО і спрямований він на те, щоб зменшити занепокоєння країн регіону після дій Росії проти України.

Польський міністр оборони Антоній Мацеревич сказав, що американські військові допоможуть гарантувати «свободу, незалежність і мир в Європі та в усьому світі». «Ми чекали на вас десятки років», – додав міністр.

Церемонія зустрічі американських військ відбулася в місті Жагань, поблизу кордону з Німеччиною. Крім солдатів до Польщі прибувають близько тисячі одиниць військової техніки – танки Abrams, бойові машини піхоти Bradley і самохідні артилерійські установки Howitz.

Росія дуже критично поставилася до розміщення в Східній Європі американських військовослужбовців. «Ці дії загрожують нашим інтересам, нашій безпеці», -– сказав 12 січня Дмитро Пєсков, прес-секретар президента Росії Володимира Путіна.

Чи змінює поява американської бронетанкової бригади стратегічний баланс в регіоні? Як прецедент – так, ніколи раніше від моменту вступу країн Центральної Європи до НАТО на їхній території не було таких відносно великих контингентів військ союзників по альянсу.

Однак варто нагадати, що Військо Польське, збройні сили Польщі, налічують 100 тисяч солдатів, війська прикордонної з Польщею Білорусі – 64 тисячі. Відповідно, це у 25 і 18 разів більше, ніж той американський контингент. Нехай вони навіть боги війни, що не факт, але пропорції не свідчать про те, що це якась вирішальна військова сила в регіоні.

Можна згадати, що минулого літа Росія перекинула на постійну дислокацію під кордон з Білоруссю, до Клинців, 28-ю окрему мотострілецьку бригаду. В польському Жагані – американська бригада, в російських Клинцях – російська бригада.

Але бригада – це бригада, хоч російська, хоч американська. Не армія, не десятки тисяч солдатів. Як засвідчила дискусія на торішньому саміті НАТО, контингенти союзних військ в Польщі і Балтії – своєрідний якір, демонстрація готовності західних членів альянсу воювати за ці країни. Якщо буде потреба. Ну і невелика, але достатня сила на випадок, якщо якимось «трактористам і шахтарям», кажучи словами Путіна, прийде в голову «придбати форму у воєнторзі» і продемонструвати обновки полякам або литовцям. Щоб не виникало спокуси похизуватися.

​Віталій Циганков: Звісно, перше враження від цієї новини, що вона має перш за все символічне значення. Маються на увазі не тільки конкретні цифри, а в цілому це – рух військовослужбовців НАТО в країни Балтії і Польщі. Він має надати психологічну впевненість цим країнам в тому, що альянс готовий їх захищати.

Нагадаємо, що з приводу цього тривали досить палкі дискусії останніми роками, при тому, що діє відома 5-а стаття Статуту НАТО, згідно з якою кожна держава-член повинна захищати територію іншої держави-члена цього блоку в разі нападу. Але все-таки в політичних аналітиків і в політиків залишаються щодо цього абсолютно зрозумілі сумніви.

Їх можна знайти іноді або в якихось книгах, або інтерв'ю, або навіть простежуються у висловлюваннях деяких політиків тих же балтійських країн, які сумніваються в тому, що НАТО реально може захистити їх в разі потенційної агресії Росії.

Звісно, в Польщі ситуація трошки інша. Все-таки це і країна набагато більша, ніж держави Балтії, й армія в неї більша. І від Росії вона, якщо не брати Калінінградську область, далі. Але там контингент російських військ досить невеликий для вирішення наступальних завдань.

Тому, мені здається, Польщу і країни Балтії потрібно розділяти. Але, безумовно, тенденція очевидна: раніше такі дії, як розміщення військ, сприймалися як провокування іншої сторони, як непотрібна ескалація напруженості. Тепер що в Росії, що в НАТО в цілому запанувала така думка, що вже це можна відкинути й особливо не звертати увагу на реакцію іншої сторони. Тим більше, що всі звинувачують один одного в войовничості. Хоча насправді ті контингенти НАТО, які розміщуються що в Польщі, що в країнах Балтії, не можуть жодним чином сприйматися як наступальні. Ці кілька тисяч військовослужбовців, безумовно, можуть виконувати лише психологічно-захисну функцію.

Але для російських телеканалів це не має значення, і якщо їх включити, то видно, що це просто найстрашніші наступальні дивізії, які готові хоч завтра йти на Москву

​Валерій Карбалевич: Найголовніше в цій появі американської бригади в Польщі – це прецедент. І щоб зрозуміти та оцінити це явище, треба розуміти історичний контекст. Розширення НАТО на схід відбулося у 1999 році (тоді в альянс вступила Польща) і в 2004 році. Росія була не задоволена, але сильно не протестувала. Адже, по-перше, відносини Росії із Заходом були досить доброзичливі.

По-друге, саме НАТО було досить лагідною силою, таким «паперовим тигром». Виникла проблема нової ролі, функції цього альянсу, сенсу його існування в умовах закінчення Холодної війни. Адже зник супротивник, заради стримування якого і створювалася ця організація.

Розширення НАТО призвело до розмивання єдності. Особливо яскраво це проявилося під час війни США проти Іраку часів Саддама Хусейна у 2003 році. Тому Росія і ставилася до розширення альянсу на схід досить спокійно. Тим більше, що реальних військ альянсу в нових країнах-членах НАТО не з'явилося.

Чотири літаки, які чергували в країнах Балтії, ні на що не впливали. І керівництво НАТО запевняло Москву, що війська і не з'являться. Адже Холодна війна закінчилася.

У такому стані НАТО, можливо, був би й досі, якби не агресія Росії в Україні. Ось після неї НАТО ожив і повернувся до тієї функції, яка існувала в роки Холодної війни. І контингенти НАТО з'явилися в країнах Східної Європи.

Якщо говорити про баланс, то ситуацію потрібно розглядати не в плані військового балансу, а в плані історичного, політичного і навіть психологічного аспекту. Тобто в разі якогось військового інциденту в регіоні там почнуть гинути американські військові. І це найважливіший фактор, який може підштовхнути США вступити у війну.

Дії з обох сторін конфлікту по суті руйнують Договір про звичайні збройні сил в Європі, підписаний у 1990 році. Тому ситуація створюється небезпечна.

Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода