«Ніякого насильства не було» – російський акціоніст Павленський заперечує обвинувачення

Російський художник-акціоніст Петро Павленський спростовує звинувачення у насильстві щодо актриси Анастасії Слоніної і називає їх провокацією. Не всі, однак, згодні, що у Слоніної не було підстав звернутися у поліцію. Звинувачення, щодо яких наразі проводиться дослідча перевірка, стосуються не лише Павленського, але й його партнерки Оксани Шалигіної. Разом із нею і їхніми двома дітьми Павленський виїхав із Росії до Франції, де має намір просити політичний притулок. ​

Петро й Оксана впевнені, що в Росії на них чекають 10 років таборів, а їхніх дочок відправлять в дитячий будинок. Кримінальну справу поки не порушили, триває дослідча перевірка, але обвинувачення серйозні.

На початку грудня, коли Павленський і Шалигіна перебували в Польщі, товариш повідомив їм про те, що в Росії проти них готується справа за 132-ю статтею КК Росії «Насильницькі дії сексуального характеру». Причому попередження було від тієї ж дівчини, яка і подала заяву в поліцію, – актриси Анастасії Слоніної.

«Вона була з людиною, з якою ми залишали наших дітей у Москві, людиною близькою, якій ми довіряли, і для чогось говорила про те, що нас посадять до в'язниці, – каже Петро Павленський. – Це досить дивно – ось так попереджати заздалегідь. Це радше для того, щоб ми злякалися і не приїхали».

Незважаючи на попередження, Павленський і Шалигіна вирішили повернутися в Росію, і 14 грудня їх затримали в московському аеропорту відразу після паспортного контролю. «Затримували люди, які представилися оперативниками карного розшуку, – розповідає Павленський. – Відвезли до Слідчого комітету на Болотниківській. Близько семи годин ми там провели. Допитували нас обох, із Оксаною. О 12-й годині нас кличуть до старшого слідчого, одного з начальників, він говорить: «Мені потрібно досліджувати докази, не можна поспішати, справа важлива, потрібно бути об'єктивним. Тому давайте, приходьте за першим дзвінком, не виїжджайте з Москви. Якщо поїдете, то для мене це означатиме, що ви винні». І все, він нам дає можливість піти. Звісно, наступного дня, 15 грудня, ми через Білорусь поїхали до України і з України до Франції».

Поведінка слідчого здалася Павленському надзвичайно дивною. «Вони нам дали можливість піти, – каже він. – Такого не буває. Скільки я бачив людей із цією статтею, ніколи система не була такою легковажною щодо них. Вона відразу жорстко чіпляється і не відпускає, там зриву немає. Це тяжка стаття. А тут вони порушили судовий припис, вони повинні були після таких звинувачень обстежити місце події. Повинні були нас затримати, поїхати на обшук. У нас не було реєстрації в Москві. За акцію «Загроза» я сидів 7 місяців в слідчих ізоляторах через те, що у мене не було прописки. Тому що суддя завжди говорив: «А як слідчий буде слідчі дії проводити, як же він буде шукати, якщо людина ніде не прописана, не зареєстрована?». Це – одна з підстав, щоб людину утримувати в слідчому ізоляторі. А тут вони легковажно після семи годин допитів нас відпускають».

Петро Павленський впевнений, що влада показала йому, що вибір є тільки з двох варіантів: або табір, або еміграція. Він вибрав Францію. «Сидіти за те, чого я не робив, і з баранячою покорою йти на заслання, вигідне державі, я не погоджуся ні за яких обставин. Тим більше тягнути за собою близьких і позбавляти їх свободи».

​

Але чи було те, про що йдеться в заяві нібито потерпілої, а саме – сексуальні домагання до актриси Анастасії Слоніної? Сам Павленський стверджує, що він став жертвою брудної інтриги. «Актриса виявилася донощицею, і вечір, проведений у нас у гостях, перетворився на заяву про насильницькі дії сексуального характеру, вчинені групою осіб, тобто мною і моєю найближчою подругою Оксаною. Щоб не годувати чиїсь фантазії, необхідно сказати, що ніякого насильства не було».

Анастасія Слоніна відмовляється розмовляти з журналістами, але її колеги з «Театру.DOC» називають смішними припущення про те, що дівчина працювала на російські спецслужби і вигадала цю історію. «Я Настю добре знаю, і коли я чую про якісь змови за її участі, мені стає дуже смішно, – каже режисер «Театру.DOC» Всеволод Лісовський. – Вони її намагалися зґвалтувати і порізали пальці. Зрізали з неї одяг, і, мабуть, вона підставила руку. Це права рука, вона правша, тому немає ймовірності, що вона сама».

Петро Павленський категорично заперечує, що порізав Слоніній руку: «Якщо я когось різав в житті, то тільки себе. Ні, не було нічого такого».

Перед цим був ще один епізод: напад на актора Василя Березіна, бойфренда Анастасії Слоніної. На записі камери спостереження видно, як із автомобіля виходять четверо осіб і починають бити Березіна. Павленський пояснює цей конфлікт тим, що Слоніна попросила у нього захисту від Березіна, який нібито жорстоко з нею поводився.

«Вона говорила, що він її душить, б'є, що він плював в обличчя, – розповідає він. – Ми тоді повірили, вважали, що треба якось допомогти дівчині. Зараз я вже не цілком впевнений, що ця людина дійсно все це робила».

Всеволод Лісовський каже, що все було зовсім не так: «Васі в якийсь момент здалося – або не здалося, – що Павленський з Шалигіною до Насті пристають. Він написав Павленському, Павленський різко на це відреагував: мовляв, давай зустрінемося. Ну, давай зустрінемося. Вася приходить на зустріч, Павленський там не один, а з Шалигіною та друганами. Вони всім натовпом Васю і від**дохали. У нього був струс мозку, він потребував психологічної допомоги. На місяць хлопчик із нормальної діяльності випав».

Режисер Михайло Угаров в інтерв'ю проекту «Настоящее время» розповідає підґрунтя цієї історії так:

«Петро Павленський поклав око на Настю, Вася бурхливо відреагував. Вони домовилися зустрітися, Павленський приїхав на машині, вчотирьох – він, дружина і ще двоє чоловіків. Потім ще два мужики підійшли. Тобто шість осіб били лежачого на снігу ногами, зокрема й дружина Павленського. Коли я потім в листуванні запитав Петра: «А що вам, слабо один на один? Обов'язково вшістьох треба бити?» – він мені написав: «Так, я не Д'Артаньян, я карав». Звісно, я на це відповів: «У Сегезькій колонії, де катували і били Ільдара Дадіна, теж вважають, що вони не Д'Артаньяни, а карають».

«Другий епізод трапився через деякий час потому. Вони Настю зазвали в гості, вона приїхала. Петро з дружиною практикують секс утрьох. Проти чого, звісно, виступила актриса. Не захотіла. Ну і почалося – насильство, ніж, їй різали руки, пальці, в загальному, вона ледве звідти втекла. Цю історію вона одразу ж на наступний ранок мені розповіла. І подала заяву. Тут ще моя особиста історія – упав герой в моїх очах. Я був один з найпалкіших прихильників і шанувальників Павленського, і тепер я розумію, що його акції і те, що він робив, як художник, це одне. А особисто – це огидно. Це кримінальщина. Тобто він нормальний кримінальний тип – з лексикою, з поняттями кримінальними. І поки це в моїй голові не вкладається», – підкреслив Угаров.

Слід пояснити, що Павленський і Шалигіна виступають проти патріархальних цінностей і за вільну любов. «Ми бачимо мету і сенс свого життя в спростуванні влади і в побудові своєї форми життя, яка нам цікава. Ми хочемо жити так, як нам хочеться», – говорила Оксана Шалигіна в передачі Радіо Свобода. А в документальному фільмі «Вогонь, іди за мною» вона розповідала, як відрубала собі сокирою дві фаланги мізинця, коли порушила домовленість із Павленським – дотримуючись вільних стосунків, розповідати партнеру про свій зв'язок із іншою людиною.

Петро Павленський пише: «Ми завжди відкрито говорили про презирство до інституту шлюбу, сім'ї і подружньої вірності. Говорили про те, що для нас це один із різновидів інституту власності. Що може бути більш цинічним, ніж оголосити іншу людину своєю річчю?». Саме це, на його думку, і вирішила використовувати влада для того, щоб вигнати його з Росії.

«Всі ці роки режим намагався довести, що я або злочинець, або божевільний. Неважливо хто, головне, не художник, а руйнівник культурних цінностей. Досі апарату це не вдавалося, і всі їхні спроби оберталися проти поліцейської системи. Система сама викривала власну репресивну механіку. Однак у режиму є величезний силовий і технічний ресурс. За нами безперервно стежили, прослуховували і шукали способи нейтралізації з громадського та політичного життя країни. З нами зустрічалися агенти, пропонували зброю і просили придумати що-небудь грандіозне з вибухами і захопленням Кремля. Повторювати долю так званих «кримських терористів» ми не хотіли, тому відмовлялися. Але зрештою режим знайшов спосіб технічно ліквідувати нас з Росії».

Всеволод Лісовський вважає цю аргументацію непереконливою. «У мене теж вільний спосіб життя, тільки дівчата після спілкування зі мною з заявами в поліцію не бігають. Вільний спосіб життя – це до того, як люди звертаються в поліцію. Якщо люди після зустрічі зі мною хочуть в поліцію подати заяву, значить, мені треба якось скоригувати ступінь свободи свого життя».

Але якщо Анастасія Слоніна не зазнавала насильства, навіщо вона звернулася з позовом до поліції? Петро Павленський стверджує, що після того нещасливого вечора вони розлучилися нормально. «Очевидно, що якоїсь вигоди вона шукала. Якої? Можна довго гадати. Основне, що відрізняє донощика від потерпілого, який шукає захисту у правоохоронної системи, в тому, що не зрозуміло до кінця, яка йому від цього вигода. Вигода для режиму мені очевидна, тому що вони усувають проблему, усувають те, що їм заважає. А яка їй вигода, мені до кінця не зрозуміло досі. І гадати я не буду. Мені навіть цікаво, що вона сама скаже з цього приводу».

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода