Стів Ґуттерман
Президент Росії Володимир Путін культивує образ царя, однак є людина, нехай вона померла майже сто років тому, яка заважає йому повною мірою стати схожим на всесильних правителів минулого. Спробуємо за допомогою експертів оцінити, чи поховає Путін Леніна цього року, в соту річницю більшовицького перевороту.
Навіть для такого любителя епатажу, як Володимир Жириновський, це виглядало зухвало: отримавши з рук президента Володимира Путіна орден «За заслуги перед Вітчизною», він, піднявши руки, продекламував в Катерининському залі Кремля: «Боже, царя храни! Царюй на славу нам! Царюй на страх ворогам, цар православний! Боже, царя бережи!».
Реакції Путіна на відео не видно. Церемонія нагородження відбулася у вересні 2016 року, невдовзі після того, як «Єдина Росія» домоглася найкращого в своїй історії результату на виборах до Держдуми Росії, які жорстко контролював Кремль. Це дозволить партії змінювати Конституцію, щоб, наприклад, зняти будь-які тимчасові обмеження президентських повноважень і дозволити Путіну довічно залишатися на посаді.
Важко сказати, чи був імперський гімн експромтом Жириновського чи побажанням Кремля, проте він добре поєднується з образом російського царя, який Путін старанно вибудовує вже 17 років. Зусилля з його створення видно і в стратегії, і в деталях – від розкішних кремлівських інтер'єрів і в літній резиденції в Сочі до несподіваних указів і відставок та багатогодинних «прямих ліній». Складається враження, що Путін хоче бути єдиною надією росіян, вигідно відрізняючись від малодушних олігархів і байдужих бюрократів.
У зовнішній політиці йому теж властива майже царська самовпевненість, особливо під час третього терміну. Захоплення українського Криму в Кремлі подали як «відновлення історичної справедливості» і «повернення завоювань Катерини II». Західним лідерам кинули виклик: Росія посилює свій вплив як в Європі, так і за її межами.
Однак в образі Путіна-царя є вада, яку важко приховати, – біля самих стін Кремля на Красній площі стоїть мавзолей з забальзамованим тілом Леніна, за наказом якого розстріляли царську родину. Це не дає накреслити пряму лінію від царів до Путіна, який народився в радянську епоху в місті, який мав ім'я Леніна, і 16 років прослужив в КДБ. Під час параду 9 травня несумісність образів Леніна і Путіна-царя особливо кидається в очі: мавзолей ховають за декораціями, а президент звертається з урочистою промовою про центральну подію радянської історії – перемогу над фашизмом.
Революції – зло?
Створюючи нову Росію, Путін багато запозичує як з царської, так і з радянської епохи. Його часто критикують за повернення до радянських – і навіть сталінських – методів заради зміцнення влади. Однак він більше зробив для того, щоб поєднати свій образ з довгою епохою російської монархії, ніж з відносно коротким і вкрай строкатим радянським періодом. До того ж, 70 суворих років радянської влади почалися з повстання, а Путін вважає повстання головною загрозою своєму режиму.
«Уже багато років складається думка, що моделлю для наслідування слід зробити не радянський час, а царську Росію, – говорить Марк Ґалеотті, провідний політичний аналітик Інституту міжнародних відносин в Празі. –– Я не можу не запитати себе: якщо Путін називав розвал СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття», то чи не скаже він коли-небудь те ж саме і про 1917-й?»
Заклики поховати тіло Леніна звучать не так рідко, і відомий своїм прагматизмом Путін, цілком можливо, вже давно розглядає таку можливість. Сота річниця більшовицького перевороту виглядає цілком логічним приводом. Щонайменше це буде сигнал суспільству: революції – зло. Путін вже критикував Леніна в січні 2016 року за те, що той заклав «атомну бомбу під будинок, який називається Росією», і засудив репресії більшовицького уряду.
Інші пішли ще далі. Нині депутат Держдуми Росії, а в минулому призначений Кремлем «прокурор» Криму Наталя Поклонська назвала Леніна, Гітлера і Мао Цзедуна «нелюдами ХХ століття». Російський ультранаціоналіст Жириновський запропонував перейменувати Ленінський проспект в Москві на честь Івана Грозного.
Виступаючи 1 грудня 2016 року з посланням до Федеральних зборів, Путін зазначив, що результат у всіх переворотів один – «людські трагедії і жертви, занепад і руйнування» – і закликав не спекулювати «на трагедіях, які торкнулися практично кожної сім'ї в Росії».
Страх Путіна перед революцією частково викликаний тим, що за останні 13 років у результаті народних повстань була скинута влада в трьох колишніх радянських республіках – Грузії, Киргизстані та Україні. Російські керівники вважають, що вони були спровоковані Сполученими Штатами.
Чинник Комуністичної партії
На думку аналітиків, Путін був вкрай стурбований вуличними протестами в Москві в грудні 2011 року, викликаними його рішенням знову балотуватися на президентську посаду, а також численними даними про фальсифікації на парламентських виборах. Путін перечекав протести і, повернувшись до Кремля в травні 2012-го вже на шестирічний термін, зробив рішучі кроки для розправи над незгодними.
Зараз Путін готується до наступних президентських виборів, запланованих на травень 2018 року. Очікується, що він візьме в них участь і переможе. Однак його подальше майбутнє буде туманним. Конституція забороняє йому балотуватися на третій термін в 2024 році, коли йому виповниться 71 рік.
Поховання тіла Леніна за кілька місяців до виборів вдихнуло б енергію в жорстко контрольований політичний процес. Крім того, це допомогло б Путіну відвести потенційну загрозу з боку Комуністичної партії, яка, на думку професора Марка Ґалеотті, залишається єдиною незалежною політичною силою в Росії і здатна відродитися з приходом нового покоління лідерів та прихильників. «Це дало б усім зрозуміти, що у Кремля все під контролем, що він рухається вперед, а про минуле час забути», – каже західний оглядач.
Ба більше, поховання тіла Леніна підкреслить історичну роль Путіна як правителя, який порвав з радянським минулим. Він міг би замінити Леніна як батьківську фігуру і таким чином згуртувати росіян навколо всеосяжної національної ідеї, чого йому досі не вдавалося.
З практичної точки зору, це підготувало б ґрунт для внесення змін до Конституції або менш офіційних кроків, які дозволили б йому залишитися при владі після 2024 року. Якщо Путін захоче зійти з авансцени і збільшити роль інститутів в політичній системі Росії, то позбавлення від Леніна стане символічним поштовхом для цього.
Влада і «джин з пляшки»
Однак є й ризики. Заклики до поховання тіла Леніна зазвучали відразу ж після розпаду СРСР в 1991 році. У 2013, згідно з опитуванням російського «Левада-центру», лише 25% росіян вважали, що Ленін повинен залишитися на Красній площі. Однак в Кремлі завжди боялися образити тих, хто ностальгує за радянським минулим, і не хотіли дратувати комуністів, які незмінно виявляються другий за величиною парламентською партією, крім виборів 1995 року, які вони виграли.
Більшовики боялися оприлюднити місце поховання Миколи II і його сім'ї, розстріляних в підвалі будинку Іпатієва в липні 1918 року, щоб їх не оголосили мучениками і не зробили символами протесту. Аналогічним чином пострадянські керівники не хотіли виносити тіло Леніна з мавзолею, щоб не дати додаткових аргументів лівим критикам Кремля.
Путін буде уникати будь-яких кроків, які можуть «випустити джина з пляшки», зазначила в інтерв’ю Радіо Свобода Анна Арутюнян, автор книги «Загадка Путіна: всередині російського культу влади». – Такий емоційно заряджений жест може дати протилежний ефект і збільшити підтримку Комуністичної партії, а не знизити її».
Втім, як вважає Марк Ґалеотті, російський уряд може послабити ці загрози, заявивши, що поховання тіла Леніна є останнім боргом перед людиною, що зіграла важливу роль в історії Росії, – неважливо, позитивну чи негативну.
