Юлія Петровська
Візит міністра закордонних справ Сергія Лаврова до Белграда цього тижня завершився невеликим конфузом – журналісти розгледіли на його спільній фотографії з активістами одного з прокремлівських рухів людину, яка є фігурантом справи про спробу захоплення влади в Чорногорії. Росія поступово стає заручником балканських націоналістичних організацій, які виступають зі зручними для Москви антизахідними гаслами. Однак, розігруючи російську карту, ці сили не забезпечують зростання впливу Росії в регіоні.
Про свої зв’язки з Росією і симпатії до неї сьогодні заявляють багато консервативних і праворадикальних організацій в Сербії. Наприклад, лідер «Наших», одного з найвідоміших в регіоні «прокремлівських» рухів – Іван Іванович. Він стверджує, що його організація, так само як і Сербська радикальна партія, яка повернулася в парламент, та заборонений владою «Образ», спирається на «підтримку» ідеолога «русского мира» Олександра Дугіна і російського президента Володимира Путіна.
Так це чи ні, але в будь-якому випадку, російська влада не дистанціюється від подібних висловлювань. Підкреслюючи, що вони «безкомпромісно проти» членства Сербії в ЄС та НАТО, націоналістичні організації хотіли б бачити Сербію «під дипломатичним і ядерним захистом євразійського блоку». Їхня платформа передбачає «звільнення і об'єднання всіх сербських земель в одну державу». А сербськими вони вважають не тільки всю територію сучасної Сербії, включаючи край Косово, що проголосив у 2008 році незалежність, а й Чорногорію, Македонію, Боснію і Герцеговину, північну частину Албанії та простір, який в роки війни 1990-х в Хорватії займала Республіка Сербська.
Біографія Івановича, крім участі в акціях з проросійською риторикою, налічує понад 500 викликів в поліцію, п'ять судових розглядів і два тюремних ув’язнення, в тому числі, через складений ним «Список сербоненависників». До цього списку потрапили такі правозахисні організації як Фонд гуманітарного права, «Жінки в чорному», Гельсінський комітет з прав людини, «Міжнародна амністія», організації сексуальних меншин, іноземні та місцеві незалежні медіа.
Сербська влада неодноразово намагалася заборонити діяльність «Наших». Однак, подібна заборона не привела б до проблем з просуванням радикальних ідей, якщо взяти до уваги покровительство, яке подібним організаціям надає націоналістична частина політичних еліт і консервативні церковні кола Сербії.
Той же «Образ», який визнаний сербською владою «клерофашистською організацією», почувається абсолютно комфортно, розвиваючи російські зв’язки. А його лідер Младен Обрадович навіть визнаний експертом з питань євразійської інтеграції Російським інститутом стратегічних досліджень, який займається інформаційним забезпеченням Кремля.
Останнім часом експерти стали приділяти підвищену увагу російським зв’язкам з правоконсервативними організаціями на Балканах. Появі нових проросійських структур в Сербії, багато з яких мають регіональний масштаб, сприяла «політика відкритих дверей», яку проводять президент Томіслав Ніколіч і прем'єр Олександр Вучич. Останні парламентські вибори у квітні 2016 року відзначились безпрецедентно високою кількістю учасників, які позиціонували себе як проросійські сили.
За даними сербських журналістів, перед парламентськими виборами 2016 року кілька правоконсервативних організацій отримали не тільки політичну, але і фінансову підтримку Москви. Це Демократична партія Сербії, «Двері», «Третя Сербія» і «Завітники». Самі вони заперечують таку допомогу, хоча і не приховують своїх активних контактів з російськими представниками.
Якраз остання зустріч із «Завітниками» позначилася для Сергія Лаврова невдалою фотографією в колі привабливих дівчат. У кадр прилаштувався Неманья Рістіч, якого влада Чорногорії нещодавно оголосила в розшук разом з двома, як виглядає, російськими громадянами – Едуардом Широковим і Володимиром Поповим, яких підозрюють в організації спроби захоплення влади після парламентських виборів 16 жовтня. На фотографії, розміщеній на сайті «Завітників», Рістіча «відрізали», проте в сербських ЗМІ той же фотознімок опублікований в повнішому складі.
«Завітники», чия діяльність поширюється також на Чорногорію і Республіку Сербську в Боснії, регулярно контактують з російськими офіційними особами. Нещодавно їх делегацію приймав в Москві заступник голови Держдуми, член керівництва «Єдиної Росії» Сергій Железняк. Якщо вірити повідомленням самих «Завітників», єдинорос розпочав зустріч з того, що повідомив про благословення, отримане від патріарха Кирила, який вітає тісні російсько-сербські зв'язки. «Завітників» приймають і в російському посольстві в Белграді. Цього літа вони брали участь і у Форумі молодих лідерів у Володимирській області. Під час візиту Володимира Путіна в Белград у 2014 році «Завітники» з російськими прапорами і «прапорами» так званої «Новоросії» закликали президента Росії врятувати Сербію «від окупації НАТО», хоча сербський уряд не заявляв про плани вступу до цієї організації і в країні нема кампанії на підтримку Північноатлантичного альянсу.
Неманья Рістіч, який, за даними сербських ЗМІ, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема за вбивство, мабуть, найбільш колоритний персонаж організації. Минулого року його заарештували через погрози на адресу прокурора, американського посла і одного з місцевих журналістів. На своїй сторінці у Facebook він позиціонує себе як полковник ФСБ і колишній агент сербської держбезпеки. Судячи з його записів і опублікованих фотографій, він великий жартівник і шанувальник російського президента. У розмові з Радіо Свобода Рістіч заперечує причетність до будь-яких незаконних дій в Чорногорії, звинувачуючи чорногорську владу в тому, що вони «за допомогою ЦРУ сфабрикували справу про захоплення влади».
Прокремлівські організації звертають на себе увагу агресивною антизахідною пропагандою. Однак експерти не схильні перебільшувати вплив подібних структур, вважаючи їх маргінальними.
Директор з досліджень белградського Центру міжнародної політики і безпеки Ігор Новакович вважає, що, хоча не виключений вплив консервативних і екстремістських організацій на громадську думку, на процес євроінтеграції їхні дії не вплинуть.
«Прокремлівських організацій не видно в «солідній» пресі, за винятком, можливо, періоду виборів, хоча висловлювані ними погляди близькі деяким таблоїдам. Водночас ці організації дуже активно просувають свої переконання в інтернеті. У цьому сенсі їхні погляди впливають на загальний дискурс і формування громадської думки. Я думаю, що в Сербії багато-хто не зміг би назвати хоча б кілька організацій, які асоціюють себе з Росією, за винятком «Образа». Однак їхні ідеї добре знайомі. Їм притаманні крайні погляди на те, що відбувається в світі, і вони відкидають той курс на євроінтеграцію, який проводить влада Сербії. В останні роки з’являються нові організації, тож на цьому полі є серйозна конкуренція. Те, що деякі з них є прихильниками екстремістських поглядів, не означає, що вони вважають за краще і такі ж методи дій», – каже Новакович.
У свою чергу, політичний аналітик Нікола Танасіч вважає, що на майбутніх президентських виборах у 2017 році слово «Росія» буде звучати дуже часто, хоча велика кількість прихильників курсу Кремля на сербському політичному полі не призведе до посилення реального впливу Москви на Балканах.
«Праворадикальні організації в принципі не впливають на політичну сцену Сербії. Поява подібних структур – це один з наслідків ситуації на самій політичній сцені. У Сербії працює низка правих організацій з підкреслено проросійською риторикою. Іноді їх називають прокремлівськими, але це не зовсім точно. Їхня ідеологія і риторика набагато ближча до правих кіл в Росії, ніж до офіційної політики. Хоча деякі з них ідентифікують себе особисто з Володимиром Путіним, що пов’язано з популярністю російського президента в Сербії. Варто зазначити, що сербська влада, орієнтована на Європейський союз, в останні роки стала більш відкритою до проросійської риторики. За її допомогою вони намагаються продемонструвати патріотичний потенціал своїм виборцям, які ставляться до Європи і західної політики більш скептично, ніж сама влада», – зазначає Танасіч.
«Зрозуміло, що всі основні кандидати будуть виступати з проросійськими заявами, – продовжує Танасіч. – Будь-який кандидат від опозиції, який претендуватиме на серйозний результат, теж буде змушений коректно висловлюватися про Росію. З урахуванням великих симпатій до Росії в сербському суспільстві, будь-які негативні заяви про російську політику означали б постріл собі в ногу. Однак це не означає, що якихось сербських політиків можна називати «російськими кандидатами». Хто б не переміг на виборах, ми можемо очікувати продовження проєвропейської лінії при збереженні загальної нейтральної позиції і зв’язків з Росією. Сербія в будь-якому випадку не стане підтримувати санкції проти Москви і буде продовжувати проводити спільні військові навчання, так само як і співпрацювати в економічній сфері».
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
