Аномальна смертність у трьох регіонах Росії: «Всі ці мертві звідкись узялися»

Громадська активістка Тетяна Колесова, чия професійна діяльність пов'язана зі статистикою, помітила аномальну смертність від зовнішніх причин, зафіксовану, починаючи з весни 2014 року, в трьох російських регіонах. Їй цікаво, чи не ховаються за цими цифрами бойові втрати на Донбасі і в Сирії.

Тетяна Колесова співпрацює з некомерційною організацією «Спостерігачі Петербурга», кілька років тому вона зайнялася електоральною статистикою і виявила багато дивного. Тепер вона звернула увагу на статистику демографічну і теж зіткнулася з речами, яких не сподівалася побачити. Наприклад, вивчаючи структуру й динаміку смертності в різних російських регіонах, вона виявила, що в трьох із них смертність виглядає надто великою, причому в одному випадку її різкий стрибок припадає на травень 2014 року, в двох інших починається з весни 2015-го.

– При реєстрації смертності від зовнішніх причин вказується чотири основні причини: вбивства, самогубства, транспорт і випадкові отруєння алкоголем. Вони вказуються в оперативних даних, але я звернула увагу, що, коли ці причини враховані, крім того залишається ще приблизно така ж кількість смертей – і ця цифра зростає. Як правило, з року в рік від одних і тих же причин помирає приблизно однакова кількість людей – з невеликими відхиленнями. Десь буває перекіс у бік транспорту, десь – у бік алкоголізму, але все ж ці цифри переважно стабільні. Що ж тоді зростає? Я почала вникати, витратила на це дуже багато часу, познайомилася не лише з оперативними даними, але і з підсумковими звітами, з великою кількістю джерел, статей, підручників.

І я виявила, що у нас за останній період, трохи менш ніж три роки, від травня 2014-го, почали реєструватися дивні або аномальні цифри смертності. Виходить, що смертей унаслідок вбивства, самогубства, транспорту і випадкових отруєнь алкоголем залишається стільки ж, а ось цей туманний залишок збільшується. І спостерігається цей процес у трьох регіонах – Воронезькій та Нижегородській областях і Красноярському краї. На те, щоб з'ясувати це, пішла сила-силенна часу. На мій запит Федеральна служба державної статистики прислала мені архівні документи – звіти за минулі роки.

– А Ви зверталися туди як приватна особа?

– Так, у нас за законом будь-яка людина може відправити запит хоч у службу статистики, хоч у МВС, хоч у Центральну виборчу комісію, якщо їй не сподобається щось на виборах. І ось мені прислали звіти за минулі роки, і я зробила відправною точкою 2013 рік. Всі з цього приводу жартують, адже всі, хто, як і я, вчився в радянській школі, звикли, що все тоді порівнювався з 1913-м – останнім довоєнним роком. Ось я і порівнювала дані щодо смертності в різних регіонах з даними за 2013 рік. Треба сказати, що у кожного регіону свій демографічний портрет. У нього входить кількість народжень, шлюбів за певний час, один із найважливіших показників – смертність, зокрема смертність від зовнішніх факторів, яка в нашій країні дуже велика. Зараз картина щодо смертності від зовнішніх факторів у цілому по країні виглядає благополучно, але є три регіони, де це не так: там ця смертність зростає.

У Красноярському краї це явище почалося в травні 2014 року, у Воронезькій і Нижньогородській областях – в березні 2015-го і з деякими коливаннями триває досі. Якщо порівнювати з 2013 роком, то на кожен із цих регіонів з 2014-2015 року припадає понад 2 тисячі, а всього – 6312 «зайвих» смертей. Я хочу уточнити, що я говорю саме про зареєстровані смерті – це не означає, що саме така кількість людей померла. Звісно, я дивилася в ЗМІ – що ж відбувалося такого особливого в цих регіонах, що стільки людей померло? Може, там наркотик страшний смертельний поширювався або катастрофа якась була? Але катастрофи в ЗМІ якраз відображаються добре – взяти ту ж авіакатастрофу над Синаєм в 2015 році, там зліт смертності видно чітко. Щоправда, і тут є своя особливість: я чекала, що жертви цієї авіакатастрофи будуть зареєстровані як жертви теракту, але вони зареєстровані в транспортній графі. Чому – це теж велике питання.

В іншому ж ми бачимо з місяця в місяць повторювані цифри – плюс 100, 200, 300, 150 смертей в кожному з трьох регіонів – і ми розуміємо, що це не випадково. Моя основна гіпотеза: що всі ці люди загинули не в цих регіонах. А виникнення аномальної смертності в травні 2014 роки я пов'язую з тим, що значна кількість росіян бере участь у бойових діях на території інших країн: це Україна і Сирія. Оскільки наша країна заперечує свою участь у військових діях, але не заперечує присутність там своїх громадян, які, з моєї точки зору, займаються міжнародним тероризмом, то у мене виникає запитання. Якщо ці громадяни загинули, припустімо, на Донбасі, то чому органи РАЦС реєструють їхні смерті в декількох певних регіонах, з чим це пов'язано? Хто міг ухвалити таке рішення – напевно, керівництво цих регіонів? І мені не зрозуміло, де насправді були зареєстровані ці люди, а де вони померли, – каже Тетяна Колесова.

Можливо, найголовніше питання для Тетяни Колесової: чому суспільство не бачить цих смертей? Сама вона направляла запит в МВС і отримала відписку, де було сказано, що зі смертністю в країні все добре. Це її не здивувало: вона знає, що державні органи, такі як МВС та МОЗ, мають можливість маніпулювати в документах причинами смертності: у будь-якому разі, в оперативних даних вона нерідко бачила одні причини, а в основних звітах – вже зовсім інші. На думку Тетяни Колесової, тут потрібна велике дослідження різних чинників – наприклад, роботи РАЦСів і кладовищ. Ніхто не знає, скажімо, як реєструються смерті людей, які померли за межами Росії, або як фіксуються смерті людей, зареєстрованих в інших регіонах.

Соціолог Марія Мацкевич теж зауважує, що в Росії не перший рік накопичуються великі претензії до статистики – насамперед, з боку професіоналів, які цю статистику використовують: «І це стосується будь-якої статистики… Якщо подивитися з історичної перспективи, то російська влада ніколи особливою повагою до ведення статистики не відрізнялася. Тому якщо для якихось цілей треба було статистику підправити, то це робилося, причому це далеко не завжди був наказ на вищому рівні. Могло йтися про маніпуляції на рівні якогось відомства або ланки в регіоні. Дуже часто це стосується медичної статистики або статистики злочинів, тому що за цими показниками прийнято судити про роботу відомства. Якісь показники можуть занижуватися, якісь завищуватися, і ви здивовано дивитеся на різницю в показниках за два роки, а виявляється, що все просто: в цьому році треба було показати, як усе погано, щоб вибити грошей, тому треба було змалювати, як усе погано, а в наступному році треба відзвітувати за результати – показати, як ми добре працюємо, які ми ефективні».

Проте доцент департаменту соціології Вищої школи економіки в Петербурзі Олексій Купріянов, зробивши необхідні розрахунки, погодився з тим, що смертність від зовнішніх причин у трьох зазначених Тетяною Колесовою регіонах дійсно виглядає аномальною:

«Коли ми бачимо такі різкі стрибки статистичних даних, то перша гіпотеза, яка повинна відвідувати дослідника, – це припущення, що дані зібрані якось не так. Наприклад, змінилася облікова політика. Але те, що відбувається в цих трьох областях, мені здається, дуже важко списати на зміну облікової політики. Так, є сезонні коливання смертності – відомо, що влітку помирає більше людей, ніж взимку. Є коливання навіть між місяцями, в яких 30 або 31 день, не кажучи вже про лютий, в якому днів усього 28, і смертність у ньому за рахунок цього помітно нижча, ніж в інші місяці. Але тут ми спостерігаємо дуже вже різкі стрибки і падіння, не пов'язані з сезонними коливаннями. У будь-якому разі, ми можемо стверджувати, що у нас в трьох областях є серйозне підвищення смертності, яке, мабуть, не пов'язане зі зміною облікової політики – не могла ж вона змінитися тільки в цих трьох областях! У таких випадках головне питання для дослідників – чи можна пояснити подібні відхилення випадковими причинами… У чому причина – це треба з'ясовувати, адже всі ці мертві люди звідкись узялися, а ось звідки – в цих даних, на жаль, не йдеться.

Звичайно, є бажання зв'язати все це з якимись зовнішньополітичними справами, але тут потрібен дуже акуратний аналіз. Якщо подивитися на графіки, то видно, що пік смертності, який починається в Красноярському краї, – весна 2014 року. Решта піків – відкладені приблизно на рік. Як людина науки, я б не будував поспішних узагальнень, треба подивитися уважно, зрозуміти, звідки беруться ці смерті. Адже Держкомстат – це дуже висока інстанція, поки до неї доберуться всі дані, витече багато води. Треба зрозуміти, де почалися всі ці обліки.

Якби аномальний сплеск смертності був десь в Ростові, пояснити його було б простіше. Зрозуміло, що у нас химерний механізм формування статистики, особливо якщо справа стосується втрат від участі в зовнішніх конфліктах. У Нижньогородській області і Воронезькій піки смертності не так чітко прив'язані до початку бойових дій в Україні, хоча, можливо, і туди перекинули облік звідкись з іншого місця».

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода