Війна триває – засновник онлайн-курсів військової справи

42-річний український IT-фахівець Василь Корсун запустив сайт, на якому будь-який охочий може пройти онлайн-навчання з різних військових спеціальностей: від балістики до основ партизанської війни.

Проект називається «Вишкіл». Серед курсів, на які можна записатися вже зараз або можна буде записатися в осяжному майбутньому, – балістика, практична топографія, індивідуальна вогнева підготовка, тактична медицина і багато інших. Василь Корсун підкреслює, що сайт «Вишкіл» – це платформа, яка покликана налагодити зв'язок між фахівцями, готовими поділитися своїми знаннями, і простими українцями, які в умовах військової агресії хочуть захистити себе, своїх близьких і свою країну. Заняття безкоштовні, але пройти курс можна тільки українською мовою. «Вишкіл» дає тільки теоретичні знання, закріпити навички на практиці можна або в українській армії, або у приватних інструкторів, які працюють на комерційній основі.

В інтерв'ю Радіо Свобода Василь Корсун розповідає, як він прийшов до ідеї створення проекту з навчання українців теорії військової справи і про те, чи не боїться він, що отримані в його школі знання жителям країни доведеться знову використовувати для боротьби з власною владою, а не з зовнішніми силами.

– Ми позиціонуємо себе таким чином, що ми – не група з підготовки до чого-небудь. Ми робимо платформу для онлайн-навчання і агрегуємо інші групи підготовки. Тобто ми надаємо інструкторам, які ведуть групи, інструмент для передачі теорії онлайн. З тим щоб, коли курсанти пройдуть якийсь шматок теорії онлайн, вони могли б прийти до цих інструкторів для подальших практичних занять.

– Практичні заняття будуть такими ж безкоштовними, як і онлайн-курси на Вашому сайті?

– Це залежить від інструктора. Ми не займаємося подальшою практикою. В принципі, стан справ такий, що інструктори роблять підготовку для армії безкоштовно. Військових вони навчають безкоштовно, а цивільних зазвичай за якусь символічну плату.

– За чий рахунок існує Ваш проект?

– Зараз ми існуємо виключно на громадських, волонтерських засадах. Хоча варіанти щодо фінансування є, і ми ними активно займаємося.

– Скільки людей вже записалися на Ваші курси?

– Поки кілька сотень. Ми – досить молодий проект, нам ще немає і кількох місяців, і курсів, власне, ще теж небагато. Немає ще жодного цілісного курсу з підготовки, ми їх розробляємо, з будь-якого напрямку. Але навіть у цьому початковому стані вже кілька сотень охочих.

– Що це будуть за курси, які дисципліни, хто їх буде викладати?

​– Коли я пішов в армію, я зіткнувся з тим, що є дуже багато військових знань, дуже багато військових дисциплін, які абсолютно незнайомі цивільним. Військових наук багато, вони складні, і вони слабко пов'язані з цивільним життям. У нас було завдання – вибрати, які саме дисципліни викладати. Ми вирішили цю проблему таким чином: зробили колективне голосування, щоб люди, заходячи на сайт, самі обирали ту чи іншу дисципліну, яку вони вважають більш пріоритетною. І, виходячи з результатів голосування, ми плануємо, які курси робити в першу чергу, а які в другу. Відповідно до цих результатів, великою популярністю користуються курси з тактичної медицини, курси з індивідуальної вогневої підготовки, снайперські курси – це високоточна стрільба і снайперська тактика, інші військові дисципліни: такі, як теорія партизанської боротьби, оборона в умовах населеного пункту, коригування артилерійського вогню. Це теж все дуже цікаві напрямки, тому що зараз у нас на сході – в першу чергу, фактично війна артилерійська.

– На курс з теорії партизанського опору я теж звернув увагу. У Вас є вже курсанти, наприклад, з районів і міст Донбасу, захоплених сепаратистами?

– Це малоймовірно. Сенс онлайн-курсу в тому, що це цілісна інфраструктура з тривалої підготовки, що у людини є логін, до цього логіну прив'язані якісь курси, які вона пройшла, результати її іспитів і так далі. Ви припускаєте, що вони будуть проходити у нас курси з партизанської боротьби українською мовою і потім шукати практичних інструкторів? Я думаю, що ті люди, які хочуть воювати в Донецьку, вирішують питання своєї підготовки іншими способами. Зав'язувати підготовку гіпотетичних донецьких партизанів на онлайн-ресурс, який ми робимо, – це зі сфери фантастики.

– Як Ви можете оцінити готовність простих українців до того, що війна прийде до них в будинок, і тоді, до початку Майдану, і зараз?

– Горизонт планування будь-якої сім'ї зазвичай становить роки, а тут він звужується до тижнів, іноді днів. Є сім'ї, які раптом розуміють, що через політичні події вони можуть прогнозувати своє майбутнє, майбутнє сім'ї, майбутнє дітей своїх не на роки, а на дні. Це дуже жорсткий досвід. І українські сім'ї цей досвід прожили. Я думаю, якби рівень військової підготовки українського суспільства в цілому був вищим, то багатьох ризиків і багатьох подій вдалося б уникнути.

– Чи можуть отримані у Вашій онлайн-школі навички бути в нагоді не на війні, а в мирному житті?

– З низки дисциплін так, можуть. Скажімо, з тактичної медицини дається дуже багато знань, які можуть стати в нагоді в ситуації теракту, аварії або ще чогось. Але тут треба розуміти, що військова підготовка – це, як перший рівень піраміди Маслоу, це необхідно нам зараз для виживання. І в цьому сенсі ці знання нам знадобляться в звичайному житті. Вони потрібні українському суспільству, щоб воно вижило, стало розвиненим і інтегрованим в Європу і в світ.

– У Європі і в світі є аналоги Ваших онлайн-курсів?

– Наскільки я знаю, немає. В інших країнах, скажімо, в країнах НАТО, питання онлайн-підготовки вирішені на державному рівні. Якщо людина починає навчатися військовій справі, стає курсантом, у нього є свій логін, пароль для входу в онлайн-систему, і курс військової підготовки він проходить в інтернеті. Але це не приватна ініціатива, як у нас на Україні, а державна програма. Але в Україні зараз багато з того, що необхідно, робиться на рівні і з ініціативи волонтерів, так що тут немає нічого дивного.

– На сайті Вашого проекту написано, що одна з його цілей – «формування у населення громадянської свідомості, заснованої на національних інтересах, готовності захистити себе, своїх близьких, суспільство і державу». А що якщо держава вкотре, як це траплялося в Україні, покаже себе противником цих самих національних інтересів? Наприклад, як у випадку з Януковичем, Угодою про асоціацію з ЄС. Не виключено ж, що отримані на Ваших курсах знання людям доведеться застосовувати не проти іноземного агресора, а проти силових структур своєї ж країни, як це було на Майдані.

– Я сподіваюся, що завдяки нашим курсам відрив інтересів влади від інтересів народу буде мінімізований, що ця ситуація просто не настане.

– Ви говорили про виживання України як незалежної країни. Ви вважаєте, це питання досі стоїть на порядку денному?

– Безумовно. Війна не закінчена, і Росія поводиться таким чином, що ніяк не демонструє бажання закінчувати і вирішувати ситуацію якось інакше. Ситуація насправді загострюється. Ми все ще в ситуації невизначеності.

– І як з цієї ситуації можна вийти?

– Є речі, які від нас залежать і які від нас не залежать. Ми повинні стати сильною, економічно розвиненою демократичною державою. Це те, що ми можемо зробити, і потрібно рухатися в цьому напрямку. Багато чого можна зробити з нашого боку. Потрібно зменшити корупцію, виховати людей, привчити їх брати на себе відповідальність за політичні рішення. Підвищити рівень громадянської самосвідомості. Дуже багато роботи можна робити тут, в Україні, крім військової підготовки. Але військова підготовка є складовою, це знову ж таки питання виживання.

– Чи не боїтеся Ви, що на Вас будуть показувати пальцем і говорити: поки ми намагаємося вирішити питання за столом переговорів, ці люди все одно готуються до війни?

– Ні, не боюся. Мені здається, навпаки, що готуватися до війни і демонструвати силу – це обов'язок і держави в цілому, і окремої людини. Бути слабким – це неетично стосовно супротивника. В якомусь сенсі, якщо ми слабкі, ми провокуємо цим противника. Ми не повинні собі цього дозволяти. Ми повинні демонструвати силу. Противник повинен розуміти, що ми сильні супротивники і що на нас краще не нападати.

– У міру перетворення війни на сході України в заморожений конфлікт попит на такі курси, як Ваш, може просто зникнути. Ви цього не боїтеся? Або, навпаки, Ви на це сподіваєтеся?

– Я дуже сподіваюся на те, що конфлікт на сході закінчиться, що Росія припинить свою агресивну політику проти інших країн, і можна буде сконцентруватися на економічних питаннях, на питаннях добробуту, розвитку, наукового пошуку, відповідей, вибачте мене, на трансцендентні питання. Але в тому суспільстві, в якому ми живемо, як мені здається, військова підготовка ще якийсь час буде актуальна.

– Одним із принципів Вашого проекту є навчання тільки українською мовою. Всі Ваші інструктори, хоча напевно багато хто з них знає російську мову, вчать своїх слухачів тільки українською. Ви вважаєте, це правильно – відсікати таким чином ту частину українців, які не розмовляють українською мовою, але теж хотіли б в цьому брати участь?

– Насправді, немає ніяких українців, які не володіють українською. Я не кажу про те, що нам необхідно всім терміново перейти на українську мову, хоча цю думку зараз стає все більш популярним, але будь-який українець українську мову чудово розуміє і може нею спілкуватися.

– На побутовому рівні говорити, напевно, можуть майже всі, але тут мова про спеціалізовані терміни, про складні речі, про військову справу, це не так просто – взяти і відразу вивчити все це саме українською мовою.

– Ні, я не бачу тут проблеми. Це ж питання культури – «чим більше мов ми знаємо, тим більше ми люди». З цієї точки зору це, можливо, і питання виховання тих громадян, які, живучи в Україні, все ще не знають української.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода