Олена Литвинова
У справі розслідування вбивства в Києві Павла Шеремета вже є 97 судових рішень на позови слідчих, але при цьому оприлюднена лише незначна їх частина.
В Україні від часу вбивства журналіста всі – від президента до керівництва правоохоронних органів – називають його розкриття справою честі. Минуло більше трьох місяців, а слідство утримується від оприлюднення бодай якихось деталей розслідування справи. Можливо, тому вбивство «обростає» великою кількістю припущень, які, напевно, більше шкодять слідству, ніж реальна інформація перебіг розслідування.
Фактично єдиним джерелом інформації щодо просування справи про вбивство Павла Шеремета став Єдиний державний реєстр судових рішень України, в якому, хоч і з запізненням, публікуються всі судові постанови в справі. Ще влітку слідство звернулося до Печерського районного суду Києва з великою кількістю клопотань щодо отримання доступу до інформації, яка б допомогла в розкритті злочину: даних мобільних операторів, відеозаписів із камер зовнішнього спостереження, розташованих на будівлях навколо місця злочину. За словами заступника голови Національної поліції України Вадима Трояна, в справі Павла Шеремета вже 97 судових рішень, але при цьому в реєстрі оприлюднена їхня незначна частина.
Що має слідство?
Судячи з судових постанов, у слідства спочатку виникло багато проблем з доступом до інформації, навіть від тих відомств, діяльність яких координується через міністра внутрішніх справ: слідчому доводилося проходити всі формальні процедури, передбачені Кримінально-процесуальним кодексом.
Зокрема, одне з таких відомств – Державна прикордонна служба – відмовилося оперативно передати слідчим відеозаписи з камери, розташованої на будівлі організації поблизу з місцем убивства. Це, принаймні, випливає з рішення суду, в якому вказано: «Згідно з рапортом оперативного уповноваженого Шевченківського управління Національної поліції в Києві, під час обстеження за адресою місто Київ, вулиця Володимирська, 30, виявлені камери відеоспостереження, які, можливо, зафіксували осіб, що мали стосунок до кримінального злочину. Під час бесіди з представником Державної прикордонної служби України, яка знаходиться за вказаною адресою, встановлено, що відеозапис буде надано відповідно до судового рішення про тимчасовий доступ». При цьому доступ до цих записів був отриманий тільки 6 жовтня – через 2,5 місяці після вбивства.
У вересні слідство отримало доступ до документів київського управління Державної служби з надзвичайних ситуацій про хімічний склад піноутворювача, який використовувався пожежниками під час гасіння охопленої полум'ям машини. Такі дані, як випливає з рішення суду, слідчим були необхідні в процесі проведення експертизи вибухового пристрою, закладеного під автомобіль журналіста.
Ймовірно, слідчі вже визначили і коло осіб, потенційно причетних до вбивства Павла Шеремета. Згідно з рішенням суду, таких громадян щонайменше шестеро: 2 вересня Печерський районний суд Києва дав дозвіл слідству вивчити дані про всі вхідні та вихідні телефонні з'єднання, а також повідомлення з чотирьох телефонних номерів операторів «Київстар» та МТС, які належали двом особам. У рішенні суду, відповідно до національного законодавства про захист конфіденційних даних, їхні прізвища не називаються – вони позначені словами «особа 4» і «особа 5». Аналогічні рішення суд схвалив 26 вересня щодо «особи 3», яка 19 липня перебувала на місці вбивства, і щодо «особи 6». 21 жовтня слідчі отримали можливість вивчити додаткові дані мобільних операторів про телефонні розмови і повідомлення вже згаданих «осіб» з номерами 3,4 і 5.
Як випливає ще з одного рішення суду від 6 жовтня, такі запити слідство зробило за результатами аналізу відеозаписів 16 і 18 липня з камер відеоспостереження, розташованих поблизу місця проживання Павла Шеремета, місця парковки його автомобіля і місця вбивства, коли була «виявлена група осіб, яка може бути причетна до підготовки і скоєння цього злочину».
Але, оскільки слідство мовчить, залишається невідомим, чи отримали ці особи статус підозрюваних або ж після вивчення всіх даних їх взагалі виключили з кола «можливо причетних» до вбивства.
Важко і журналістам-розслідувачам
Одразу після вбивства Павла Шеремета паралельно з офіційним розслідуванням четверо журналістів також почали пошук злочинців. Альтернативне розслідування відбувається в рамках проекту Слідство.info за підтримки OCCRP – міжнародної мережі журналістів-розслідувачів. Очільник цієї групи Дмитро Гнап поділився в розмові з Радіо Свобода своїми думками з приводу розслідування – офіційного та альтернативного.
– Чи можуть свідчити оприлюднені рішення судів, що слідство вже має підозрюваних?
– Власне, ті судові рішення, а їх майже сотня, ми ще вивчаємо. Важко сказати, який обсяг доказів має слідство і які є досягнення. Вони ж усю інформацію засекретили повністю, але кажуть, що начебто якийсь прогрес є. І ось місяць за місяцем минає, а нічого немає. Мені здається, що якби був прогрес, вони б уже чимось похвалилися. Тут складна ситуація, мало що можна коментувати. Ми працюємо, і вони працюють. У нас є, в принципі, певні зачіпки, але нам також треба ще багато зробити. На жаль, я не можу про ці зачіпки вам сказати.
– Відразу після вбивства Ви оголосили, що теж шукаєте осіб, які могли закласти вибуховий пристрій під автомобіль. Вам вдалося знайти цих людей?
– Поки немає точної інформації, хто ці люди і звідки вони взялися. Є тільки певні ознаки, наприклад, марка їхнього одягу. Але ще мало інформації. Про інше я просто не можу поки розповідати в інтересах нашого журналістського розслідування.
– Чи співпрацюєте Ви з офіційним слідством? Кажуть, що навіть прізвища слідчих засекречені... І скільки часу знадобиться, щоб завершити розслідування? Може, журналісти зможуть це зробити швидше?
– Прізвища деяких слідчих відомі, їх можна знайти навіть у цих судових постановах. З офіційним слідством ми не співпрацюємо, тому що вони не хочуть цього. А значить, вони повністю закриті. Ну ні, то й ні. Ми самі працюємо. Скільки будемо ще працювати – не знаю. Це справа дуже важка, навіть важча з-поміж тих, якими взагалі коли-небудь доводилося займатися. Це може тривати дуже довго.
Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода.
